Справа №22-ц-499/12Головуючий у І інстанції Додатко В.Д.
Категорія36Доповідач у 2 інстанціїБерезовенко
30.01.2012
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
24 січня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Поліщука М.А.,
суддів: Березовенко Р.В., Ігнатченко Н.В.,
при секретарі: Мироненко А.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 11 жовтня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Ірпінської державної нотаріальної контори про визнання заповіту недійсним.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
ВСТАНОВИЛА:
До суду з позовом про визнання заповіту недійсним звернулася позивачка, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла спадкодавиця, ОСОБА_4, після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно: квартиру АДРЕСА_1, яку вона після своєї смерті заповідала їй. При подачі заяви в Ірпінську державну нотаріальну контору про прийняття спадщини, після смерті спадкодавиці, їй стало відомо, що ОСОБА_4 07 квітня 2006 року склала новий заповіт на користь відповідачки, скасувавши попередній заповіт.
Позивачка вважає, що державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори Харченко К.В. допущене грубе порушенням вимог п.23 Інструкції Про порядок вчинена нотаріальних дій нотаріусами України затвердженими Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5, так як в заповіті від 07 квітня 2006 року були допущені виправлення. Крім того, позивачка стверджує, що в заповіті від 07 квітня 2006 року підписи від імені ОСОБА_4 не належать ОСОБА_4, як і свідку ОСОБА_6, яка в судовому засіданні першої інстанції сама відмовилася від свого підпису.
Тому, просила суд визнати заповіт, складений Державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори Київської області Харченко К.В. 07.04.2006 року на дому від імені ОСОБА_4 реєстраційний номер 3-609, недійсним та визнати за нею право власності на АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом від 21.08.1993 року.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 11 жовтня 2011 року позовну заяву задоволено. Визнано заповіт, складений Державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори Київської області Харченко К.В. 07.04.2006 року на дому від імені ОСОБА_4 реєстровий номер 3-609 - недійсним. Визнано за ОСОБА_3 право власності на АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом від 21.08.1993 року.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права і невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до статті 303 ЦПК України апеляційний суд при перевірці законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції не має права виходити як за межі апеляційної скарги, так і за межі вимог заявлених у суді першої інстанції.
Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка по справі ОСОБА_3, після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, із заявою від 12.05.2006 року звернулася в Ірпінську державну нотаріальну контору про прийняття спадщини згідно заповіту, посвідченого Ірпінською державною нотаріальної конторою 21.08.1993 року за реєстром № 2330, що вбачається з спадкової справи (а.с.17, 21т.2 ).
Як вбачається з спадкової справи (а.с. 18) ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_4, 30.05.2006 року звернулася в Ірпінську державну нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини - АДРЕСА_1 згідно заповіту, посвідченого Ірпінською державною нотаріальної конторою 07.04.2006 року за реєстром № 3-609.
В травні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту від 07.04.2006 року недійсним з підстав відсутності у ньому особистого підпису заповідача ОСОБА_4, та оскільки він був складений внаслідок допущення грубого порушення закону державним нотаріусом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції критично поставився до показів відповідачки, самого заповіту та висновку почеркознавчої експертизи не прийнявши їх до уваги і дійшов висновку, що відповідачі ОСОБА_2 та Ірпінська державна нотаріальна контора не надали достатньо доказів, що на ОСОБА_2 на законних підставах був складений заповіт від 07 квітня 2006 року від імені ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, так як в архівному приміщенні ІМДНК зникла справа №6 про відчуження жилих будинків та квартир і документи, на підставі яких вони посвідчувалися, а тому позов є обгрунтованим і підлягае задоволенню.
Однак з такими висновками суду колегія суддів погодитися не може.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В листопаді 2006 року ОСОБА_3 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним з підстав укладення ОСОБА_4 заповіту 07.04.2006 року під впливом психологічного насильства та з допущенням нотаріусом при цьому грубого порушення закону.
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 21 березня 2008 року було ухвалене рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 було відмовлено. При цьому було встановлено, що волевиявлення ОСОБА_4 при складанні 07 квітня 2006 року заповіту було вільним, відповідало її волі і нотаріусом не було допущено грубого порушення закону. Тобто під час розгляду даної справи було встановлено складання оспорюваного заповіту особисто спадкодавицею. Рішення набрало законної сили і тому обставини, встановлені цим судовим рішенням не доказуються при розгляді інших справ між тими ж сторонами. ( ст. 61 ЦПК України).
Крім того, в матеріалах справи є висновок № 7411/10-11 судово-почеркознавчої експертизи від 15 грудня 2010 року ( а.с.32-36 Т.3) проведений по оригіналу заповіту від імені ОСОБА_8 ( стор.2 висновку а.с.35 зв.), згідно якого підпис від імені ОСОБА_4 у графі «Підпис заповідача»в заповіті від імені ОСОБА_9 на користь ОСОБА_2 від 07.04.2006 року, виконала ОСОБА_9. Підпис від імені ОСОБА_6 у графі «Підпис свідків»в заповіті виконала ОСОБА_6.
Зазначений висновок судово-почеркознавчої експертизи в ході розгляду справи не було спростовано жодним належним та допустимим доказом, відповідно до ст.ст. 57-59 ЦПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що в суді не знайшли свого підтвердження посилання позивачки на те, що підпис заповідачки ОСОБА_4 в заповіті від 07 квітня 2006 року їй не належить. Що ж стосується доводів відсутності волевиявлення спадкодавиці при складанні оспорюваного заповіту та посвідчення його нотаріусом з грубим порушення закону, то вони повністю спростовуються рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 21 березня 2008 року, яке набрало законної сили.
Враховуючи, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та судом неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів на підставі ст. 309 ЦПК України прийшла до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову у позові.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 11 жовтня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Ірпінської державної нотаріальної контори про визнання заповіту недійсним - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 88 (вісімдесят вісім) грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Поліщук М.А.
Судді: Березовенко Р.В.
Ігнатченко Н.В.