Справа №22-ц-3008/11Головуючий у І інстанції Толкачова Л.А.

Категорія26Доповідач у 2 інстанціїРудніченко

02.02.2012

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

Іменем України

26 вересня 2011 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі :

головуючого               Воробйової Н.С.,

суддів                    Кулішенка Ю.М., Рудніченко О.М.,

при секретарі             Бобко О.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 30 грудня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», 3-ті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус ОСОБА_5, про визнання недійсними договірних зобов»язань,-

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_2 звернувся з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»в якому просив: визнати недійсним Договір про надання кредиту №100 від 10 грудня 2007 року (з додатковими угодами до нього), укладений між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ»ОСОБА_2 з моменту укладення; визнати недійсним Договір застави майнових прав від 29 грудня 2007 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ»та ОСОБА_2 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (запис у реєстрі № 2711), визнати недійсним Договір застави майнових прав від 29 грудня 2007 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ»та майновим поручителем ОСОБА_2 ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, ОСОБА_5 (запис у реєстрі №2713); визнати недійсним Договір застави майнових прав від 29 грудня 2007 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ»та майновим поручителем ОСОБА_2 ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, ОСОБА_5 (запис у реєстрі №2712); визнати недійсним Договір застави майнових прав № 5-02/06-08 від 24 січня 2008 року; визнати недійсними заборони нотаріуса ОСОБА_5 на відчуження нерухомого майна та земельних ділянок по Договорам застави від 29 грудня 2007 року та від 24 січня 2008 року.

До початку розгляду справи по суті, позивач збільшив нормативно-правове обґрунтування підстав позову та збільшив позовні вимоги, за якими додатково просив: визнати несправедливими та недійсними умови п.п. 3.3 та 4.2.2 Договору про надання кредиту № 100 від 10 грудня 2007 року ( з додатковими угодами до нього), укладений між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ»та ОСОБА_2 та визнати цей договір несправедливим та недійсним у цілому.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що 10 грудня 2007 року між ПАТ АКБ «Київ»в особі голови правління Марченка Миколи Степановича та ОСОБА_2, укладено кредитний договір № 100. Відповідно до Договору, позивачу, надано кредит у сумі 3 620 000 (три мільйона шістсот двадцять тисяч) доларів США на строк з 10 грудня 2007 року по 09 червня 2011 року для придбання земельних ділянок, розташованих на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області (п.1.1 Договору), шляхом надання його готівкою у доларах США з позичкового рахунку № 22136001916030 в АКБ «Київ», МФО 322498, який відкрито для обліку заборгованості Позичальника за кредитом ( п 1.2 Договору), з кінцевим терміном повернення 09 червня 2011 року (п.1.3 Договору) зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,8 річних (п.1,4 Договору). В подальшому до кредитного договору укладалось 4 (чотири) додаткові угоди та договори у забезпечення виконання кредитних зобов'язань.

Позивач вважає кредитний договір недійсним з моменту укладення, виходячи з того, що при його укладанні порушенні норми законодавства України, які регулюють валютні відносини та, оскільки кредитний договір за своєю правовою сутністю є договором споживчого кредитування, норми Закону України «Про захист прав споживачів».

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що договір кредиту не відповідає вимогам законодавства щодо визначення валюти правочину, а також не відповідає Закону України ''Про захист прав споживачів'', визнав основне зобов'язання недійсним, а також визнав недійсними інші зобов'язання похідні від основного.

Проте, даний висновок суду не є безспірним.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит)  позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язаний повернути кредит та сплатити відсотки.

При цьому, згідно зі ст..2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Ст.ст.47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст.5 Декрету КМ України операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ.     

Відповідно до п.2 ст.5 Декрету операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями .

Чинною судовою практикою передбачено, що при розгляді спорів про визнання недійсними договорів про надання кредиту в іноземній валюті, судам слід враховувати, що у випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Не суперечить чинному законодавству України і стягнення заборгованості за кредитним договором чи договором банківського вкладу в іноземній валюті, якщо саме вона надавалася за договором і позичальник просить стягнути суму у валюті.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони кредитного договору досягли згоди щодо всіх істотних умов останнього, банк правомірно надав кредит в іноземній валюті та встановив плату за користування кредитом у відсотках до суми кредиту з огляду на приписи ст. 2, п.п. "в" п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", п.1 ч.2 ст.47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", п.1 ч.3 Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій. Банківською ліцензією № 14 від 19.05.1993р., Дозволу № 14-1 від 06.12.2001 року, додатку до нього від 05.04.2004 року АКБ «Київ»надано право на здійснення операцій з валютними цінностями та право здійснювати операції з валютними цінностями, що не суперечить чинному законодавству.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції щодо невідповідності укладеного між ОСОБА_2 та банком  договору кредиту від 10 грудня 2007 року вимогам законодавства не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Не можна також, з огляду на викладене, погодитися з висновком суду щодо несправедливості та недійсності окремих пунктів кредитного договору, договору в цілому, та додаткових договорів, укладених на його забезпечення.

Рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому не може бути залишеним без змін та підлягає скасуванню.

По справі слід ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.   

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» - задовольнити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 30 грудня 2010 року –скасувати та ухвалити нове.

Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», 3-ті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус ОСОБА_5 про визнання недійсним договірних зобов'язань залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: