Справа №22-ц-819/12Головуючий у І інстанціїШинкар А.О.
Категорія50Доповідач у 2 інстанції Голуб
01.02.2012
УХВАЛА
Іменем України
25 січня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Приходька К.П.
суддів Голуб С.А., Березовенко Р.В.
при секретарі Мариняко М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго»на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго»про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2011 року позивач звернувся до суду з названим позовом посилаючись на те, що 16.08.1996 року прийнятий на роботу до Чорнобильського районного підрозділу ПАТ «АЕС Київобленерго».
З 24.02.2009 року він працював на посаді майстра дільниці II групи ремонтно-експлуатаційної бригади № 2 експлуатаційної дільниці Чорнобильського районного підрозділу ПАТ «АЕС Київобленерго».
Наказом № 1670к від 24.06.2011 року його звільнено з роботи на підставі п. 7 ч.І ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з появою 27.04.2011 року на роботі в нетверезому стані.
Вважає звільнення незаконним, оскільки 27.04.2011 року він не вживав алкогольні напої і знаходився на роботі у тверезому стані. Крім того, звільнення проведено з порушенням вимог ст.ст. 148, 252 КЗпП України, оскільки відповідачем пропущено місячний строк для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з роботи та вищестоящий профспілковий орган відмовив у дачі згоди на звільнення.
Враховуючи наведене, позивач просив поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та моральну шкоду.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2011 року позов задоволено.
ОСОБА_2 поновлено на посаді майстра дільниці другої групи ремонтно-експлуатаційної бригади № 2 експлуатаційної дільниці Чорнобильського районного підрозділу Публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго»з 24 червня 2011 року.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго»на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 32638 гривень 20 копійок та моральну шкоду в сумі 2000 гривень, а також судовий збір в доход держави в сумі 326 гривень 38 копійок.
В апеляційній скарзі ПАТ «АЕС Київобленерго» просить рішення суду скасувати, як необґрунтоване і таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Зокрема зазначає, що суд безпідставно прийшов до висновку, що у судовому засіданні не підтвердились обставини знаходження ОСОБА_2 на робочому місці у нетверезому стані. Апелянт вважає, що дані обставини підтверджуються письмовими поясненнями медичного працівника ОСОБА_3, показаннями свідка ОСОБА_4, актами, які складені на місці вчинення дисциплінарного проступку.
Також апелянт не погоджується із висновком суду в тій частині, що Всеукраїнська організація «Укрелектропрофспілка»дала мотивовану відмову на звільнення ОСОБА_2 із займаної посади. Апелянт вважає, що ця відмова не була мотивованою, а тому він мав законні підстави не приймати її до уваги при прийнятті рішення про звільнення з роботи ОСОБА_2.
Крім того, апелянт не погоджується із висновком суду в частині звільнення ОСОБА_2 поза межами місячного строку, встановленого ст. 43 КЗпП України. Наголошує на тому, що рішення Всеукраїнської організації «Укрелектропрофспілка»було отримано директором з персоналу ПАТ «АЕС Київобленерго»2 червня 2011 року, а звільнений позивач був 24 червня 2011 року, тобто в межах місячного строку.
Рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди ПАТ «АЕС Київобленерго»також вважає необґрунтованим і незаконним.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наведених нижче міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що 16.08.1996 року позивач прийнятий на роботу до Чорнобильського районного підрозділу ПАТ «АЕС Київобленерго», а 24.02.2009 року переведений на посаду майстра дільниці II групи ремонтно-експлуатаційної бригади № 2 ремонтно-експлуатаційної дільниці Чорнобильського районного підрозділу ПАТ «АЕС Київобленерго», що підтверджується копією трудової книжки.
08.10.2010 року позивача обрано членом первинного виборного органу профспілки «АЕС Київобленерго».
28.04.2011 року заступником начальника з комерційної роботи Чорнобильського РП ОСОБА_4 на ім'я голови правління подано службову записку про звільнення з роботи ОСОБА_2 у зв'язку з перебуванням на роботі в нетверезому стані 27.04.2011 року о 16-й годині, про що складено відповідний акт.
12.05.2011 року адміністрація ПАТ «АЕС Київобленерго»направила до профкому АЕС Київобленерго»та вищого органу цієї профспілки - Київської обласної організації профспілок працівників енергетики та електротехнічної промисловості України «Укрелектропрофспілка»подання про звільнення ОСОБА_2
26.05.2011 року територіальна організація профспілки ПАТ «АЕС Київобленерго»дала згоду на звільнення позивача за п.7 ч.І ст. 40 КЗпП України, що підтверджується витягом з протоколу засідання профкому № 8 від 26.05.2011 року.
02.06.2011 року президія Київської обласної організації «Укрелектропрофспілки»відмовила в наданні згоди на звільнення позивача, посилаючись на те, що наведених ознак сп'яніння недостатньо для безумовного висновку про перебування ОСОБА_2 на роботі в нетверезому стані, що підтверджується копією постанови президії та копією протоколу засідання президії.
24.06.2011 року наказом № 1670к позивача звільнено з роботи на підставі п. 7 ч.І ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з появою на роботі в нетверезому стані.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано переконливих доказів перебування позивача на роботі у нетверезому стані , звільнення проведено з порушенням вимог ст.ст. 148, 252 КЗпП України, а саме: з порушенням місячного строку для застосування дисциплінарного стягнення та без згоди вищого профспілкового органу .
Судова колегія вважає такі висновки суду правильними виходячи із наступного.
Виходячи із змісту ст. 147 КЗпП України, звільнення працівника за появу на роботі в нетверезому стані є заходом дисциплінарного стягнення.
Відповідно до ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Як вбачається з матеріалів справи, акт про знаходження позивача на роботі в нетверезому стані складено 27.04.2011 року. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного про висновку про те, що дисциплінарне стягнення повинно бути застосовано не пізніше 27.05.2011 року. Враховуючи, що з 23 травня по 08 червня 2011 року позивач був звільнений від роботи в зв'язку з хворобою, що підтверджується листками непрацездатності, то дисциплінарне стягнення повинно бути застосовано не пізніше 13.06.2011 року, а позивача звільнено 24.06.2011 року, тобто з порушенням встановленого законом строку для застосування дисциплінарного стягнення .
Судова колегія не може погодитись із доводами апеляційної скарги щодо незастосування судом частини 8 ст. 43 КЗпП України, відповідно до якої власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації. Судова колегія вважає, що суд правомірно не послався на вказану норму, оскільки цей строк ніяк не впливає на встановлені ст.148 КЗпП України граничний строк звільнення, що є дисциплінарним стягненням: при звільнення в порядку застосування дисциплінарного стягнення власник повинен встигнути в місячний строк з дня виявлення проступку, що став підставою для звільнення, здійснити всі дії, необхідні для звільнення працівника, у тому числі й одержати, як вимагає цей закон, згоду виборного органу профспілкової організації на звільнення.
Відповідно до ч.7 ст. 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішення немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.
Відповідно до постанови Президії Київської обласної організації «Укрелектропрофспілка»від 02 червня 2011 року не надано згоду на звільнення члена профкому ОСОБА_2 за пунктом 7 статті 40 України у зв»язку з появленням на роботі у нетверезому стані з огляду на те, що наведених ознак сп»яніння недостатньо для безумовного висновку про перебування ОСОБА_2 на роботі у нетверезому стані. При цьому не надано пояснення ОСОБА_2.(а.с.21)
Судова колегія погоджується із висновком суду в тій частині, що ця відмова є обґрунтованою. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що достатніх належних і допустимих доказів знаходження позивача на робочому місці у стані сп»яніння відповідачем не було надано не тільки до Обласної спілки працівників енергетики та електротехнічної промисловості України «Укрелектропрофспілка», а також і у судове засідання при розгляді даної справи. Таким чином, за наявності обґрунтованої відмови профспілкового органу на звільнення позивача з посади, відповідач звільнив позивача з порушенням вимог діючого законодавства.
Також судова колегія не може погодитись із доводами апеляційної скарги в частині оскарження висновків суду по відшкодуванню моральної шкоди.
Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що внаслідок незаконного звільнення з роботи, позивач залишився без засобів до існування, був порушений звичайний уклад його життя, що вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що завдавало позивачеві моральних страждань.
Розмір моральної шкоди суд визначив із дотриманням засад розумності та справедливості.
Таким чином судова колегія прийшла до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АЕС «Київобленерго»відхилити.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді