Справа      № 11-689/2006 p.             Головуючий 1 інстанції:  Чепурко В.О.

Категорія: ст. 186 ч. З КК України                      Доповідач: Кузюра М.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

28 вересня 2006 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:

головуючого: судді   Кузюри М.М.

суддів:                        Григор'євої В.Ф., Зенченко Т.С.

з участю прокурора  Томилка М.П.

засуджених:               ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 01 червня 2006 року.

Цим вироком ОСОБА_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, освіта неповна середня, не одружений, не працюючий, раніше судимий, востаннє 29 травня 2001 року Менським районним судом за ст. 141 ч. 2 КК україни до 3-х років позбавлення волі, -засуджений за ст. 186 ч. З КК України до 4-х років 6-ти місяців позбавлення волі.

ОСОБА_3, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, освіта неповна середня, не одружений, не працюючий, в порядку ст. 89 КК України не судимий, -засуджений за ст. 186 ч. З КК України до 4-х років позбавлення волі.

ОСОБА_2, уродженець та мешканець ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянин України, освіта середня, одружений, не працюючий, не судимий відповідно до ст. 89 КК України, -засуджений за ст. 186 ч. З КК України до 4-х років позбавлення волі.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Чернігівській області 90 грн 81 коп.

Питання щодо речових доказів вирішено згідно вимог ст. 81 КПК України.

Суд визнав винними та засудив ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за те, що вони 27 лютого 2006 року біля 23 год, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою, з метою викрадення чужого майна, на гужовій повозці із с. Рогізки Щорського району прибули в с. Яськів Менського району до помешкання ОСОБА_3, та вибивши вхідні двері будинку проникли всередину, де відкрито заволоділи майном потерпілого: грошима в сумі 190 грн, двома мішками зерна жита вагою 63.5 кг, мішком з цибулею вагою 3.5 кг, пляшкою соняшникової олії об'ємом 1 л, десятком курячих яєць, а всього на загальну суму 244 грн 25 коп.

В апеляціях:

Засуджений ОСОБА_1 вважає, що його дії підлягають кваліфікації за ст. 185 ч. З КК України та вказує на зацікавленість міліції, так як він чув від потерпілої ОСОБА_4, що вона їм давала гроші.

Засуджений ОСОБА_2 стверджує, що він не знав під час поїздки про дійсні наміри ОСОБА_1 і був переконаний, що поїхав з ним за картоплею до його родичів, а також заперечує попередній зговір з метою грабежу. Вважає, що суд не взяв до уваги свідчень в судовому засіданні засудженого ОСОБА_3, який пояснив, що оговорив його на прохання ОСОБА_1. При цьому, вину свою визнає частково та просить врахувати пом'якшуючі покарання обставини, а саме: наявність у нього тяжкого захворювання, матері та брата, інвалідів 2-ї групи, сім'ї, яка потребує його допомоги. Просить пом'якшити призначене покарання.

В доповненні до апеляції ОСОБА_2 звертає увагу на первинну заяву потерпілого ОСОБА_3, де він вказував на вчинення злочину двома особами, а також на статтю в газеті „Деснянська правда", яка надрукована за інформацією Менського РВ УМВС, і в якій мова також йде про двох чоловіків, які підозрюються в скоєнні цього злочину.

Вказує на неповноту досудового та судового слідства, фальсифікацію доказів, а також вважає, що суд призначив йому надто суворе покарання без врахування того, що згідно ст. 89 КК України він є не судимою особою. Частково визнає себе винним у тому, що не думаючи про наслідки та знаючи про вчинений ОСОБА_1та ОСОБА_3 злочин, взяв у них на спритне 13 грн, що були здобуті злочинним шляхом.

Засуджений ОСОБА_3 вирок суду не оскаржує.

Заслухавши доповідача по справі, пояснення засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які просять задовольнити апеляцію та пом'якшити їм призначене покарання,    міркування    прокурора,    який    просить    залишити    апеляції    без задоволення, а вирок суду без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку злочину ґрунтується на сукупності досліджених у судовому засіданні доказів, яким дана належна юридична оцінка.

Доводи засудженого ОСОБА_1 про неправильність кваліфікації його дій спростовуються поясненнями самого ж засудженого, який не заперечує того, що разом з ОСОБА_3  та ОСОБА_2 вони діяли з умислом на заволодіння майном і при цьому вибили двері в будинку потерпілого та погрожували йому застосуванням фізичної сили. Зазначене підтверджується також показами засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3 та матеріалами кримінальної справи, зокрема, протоколом огляду місця події, в ході якого виявлено механічні ушкодження вхідних дверей (а.с. 4-5), протоколом відтворення обстановки та обставин події за показами засудженого ОСОБА_1 (а.с. 85-90).

Цими ж доказами спростовуються і доводи засудженого ОСОБА_2 щодо його непричетності до інкримінованого йому діяння. Засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_3  як на досудовому слідстві, так і в суді послідовно та однаково свідчили про безпосередню участь ОСОБА_2 у скоєнні цього злочину та його обізнаність і попередню згоду на його скоєння. Сам засуджений ОСОБА_2 на досудовому слідстві спочатку також визнавав себе винним та давав покази щодо своєї участі в грабежі. Наступну зміну його показів колегія суддів розцінює як спробу засудженого уникнути кримінальної відповідальності та ухилитися від справедливого покарання.

Доводи засудженого ОСОБА_2 щодо фальсифікації доказів не відповідають дійсності, так як первинні заяви потерпілого ОСОБА_4 про скоєний злочин взагалі не містять даних про кількість нападників, а допитаний в якості потерпілого на досудовому слідстві і в суді він вказував саме на трьох чоловік, в тому числі і на ОСОБА_2, повідомивши про роль кожного з них в ході скоєння злочину.

Вищенаведене свідчить про правильність кваліфікації дій засуджених за ст. 186 ч. З КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене за попередньою змовою групою осіб та поєднане з проникненням у житло.

Процесуальних порушень в ході досудового слідства та судового розгляду колегія суддів не знаходить.

Обираючи вид та міру покарання, суд врахував усі обтяжуючі та пом'якшуючі покарання засуджених обставини, в тому числі і ті, що зазначені в апеляції, та призначив покарання в мінімальних межах санкції статті, за яку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджено.

Твердження засудженого ОСОБА_2 про те, що суд обрав йому сувору міру покарання з вираховуванням того, що він раніше був судимий, позбавлене підстав, оскільки у вступній частині вироку суд зазначив про відсутність у нього судимості, а призначене покарання, на думку колегії суддів, судом першої інстанції призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України та, з врахуванням обставин скоєння злочину та особи винного, є необхідним і достатнім для його виправлення.

Призначене засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання колегія суддів не вважає надто суворим і не знаходить підстав для його пом'якшення.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Менського районного суду Чернігівської області від 01 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без змін.

СУДДІ:

ГРИГОР'ЄВА В.Ф.     КУЗЮРА М.М.  ЗЕНЧЕНКО Т.С.