У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
Головуючого: Шишка А.І.,
суддів: Беркій О.Ю., Пнівчук О.В.,
секретаря: Кіндрата В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "УкрСиббанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання договору про надання споживчого кредиту, договору поруки та договору іпотеки, недійсними та про виключення з Державного реєстру іпотек відповідного запису про державну реєстрацію Договору іпотеки нежитлового приміщення і про виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відповідного запису про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за Договором іпотеки нежитлового приміщення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 14 грудня 2011 року, -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 14 грудня 2011 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до ПАТ "УкрСиббанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання договору про надання споживчого кредиту, договору поруки та договору іпотеки, недійсними та про виключення з Державного реєстру іпотек відповідного запису про державну реєстрацію Договору іпотеки нежитлового приміщення і про виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відповідного запису про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за Договором іпотеки нежитлового приміщення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, а позов задовольнити. Апелянт зазначає, що ПАТ "УкрСиббанк", надаючи споживчий кредит ОСОБА_2 в іноземній валюті, порушив вимоги Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему
валютного регулювання і валютного контролю", оскільки не отримав індивідуальну ліцензію на використання іноземної валюти. Суд у рішенні зазначив підстави, які не були предметом судового розгляду і не врахував, що наявність у банку генеральної ліцензії не надає йому права на здійснення валютних операцій, які мають проводитись на підставі індивідуальної ліцензії. Дата видачі ліцензії має передувати даті здійснення валютної операції.
Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, заперечення відповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи 13 червня 2007 року між сторонами укладено споживчий кредитний договір № 111672282000 на суму 92 000 швейцарських франків, з сплатою процентів у розмірі 9,99 % річних, які зобов'язувався повернути в терміни, обумовлені договором.
Із змісту кредитного договору вбачається, що сторони погодили всі істотні його умови як це передбачено ст.207 ЦК України і це узгоджується з вимогами ч.1 ст.638 ЦК України.
Відповідно до вимог ст.ст.526, 530, 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк, а боржником є особа яка прострочила або не приступила до виконання зобов'язання. Стаття 524 ч.2 ЦК України дає право сторонам визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" надання кредитів в іноземній валюті відноситься до валютних операцій, а згідно ст.5 цього Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України.
Отже, посилання апелянта на те, що відповідач уклав цей договір не маючи на це право, що при цьому було порушено принцип справедливості, є не обґрунтованими, тому що діючим законодавством не передбачений стабільний курс іноземних валют) до національної валюти гривні.
Укладаючи такий договір позивач зобов'язаний був усвідомлювати, що курс гривні до іноземної валюти є не стабільним і може бути зміненим у будь який час, як у сторону збільшення так і в сторону зменшення, оскільки курс гривні до іноземної валюти встановлюється щоденно ( постанова Правління Національного банку України №496 від 12 листопада 2003 року, якою затверджено Положення "Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів"). Отже, посилання апелянта, що банк неправильно визначив суму його боргу до уваги братися не можуть, оскільки дана обставина ним не доведена.
Відповідно до вимог ст.10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.
Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини справи з'ясовано всесторонньо і повно та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, обґрунтованості якого доводи апеляційної скарги не спростовують.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 14 грудня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: А.І. Шишко
Судді: О.Ю.Беркій
О.В.Пнівчук