Справа №22-ц-1336 2006 p.                                     Головуючий у 1 -й інстанції Костенко В.Г.

Категорія 26                                                               Суддя-доповідач Батюк А.В.

УХВАЛА іменем     України

27 вересня 2006 року                                                                                     м. Суми

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Шевченка В.А.,

суддів              - Батюка А.В., Криворотенка В.І.,

при секретарі судового засідання - Чуприни В.І.,

з участю осіб: позивачки ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 24 липня 2006 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Техкомсервіс", Перша Сумська державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності,

встановила:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

При цьому вказувала, що на момент смерті матері ОСОБА_4 вона проживала в спірній квартирі, а її сини ОСОБА_5 і ОСОБА_6 і зараз проживають у ній.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 24 липня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (а. с. 23).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла (а. с. 5). Заповіту на належне їй майно не складала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

ОСОБА_4 мала двох дочок: ОСОБА_1 і ОСОБА_2.

Відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Як вбачається зі спадкової справи НОМЕР_1 та не заперечує сама позивачка заяву про прийняття спадщини вона не подавала.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 19 лютого 2003 року ОСОБА_1, разом з неповнолітнім сином ОСОБА_7, визнано такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 (а. с. 52-53).

Доказів на підтвердження того, що позивачка проживала у спірній квартирі, у зв'язку з чим їй непотрібно було писати заяву про прийняття спадщини, всупереч ст. 60 ЦПК України, остання не надала.

Не підтвердили факт проживання позивачки у спірній квартирі й свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, а свідки ОСОБА_11 і ОСОБА_12 вказали, що позивачка проживає разом зі своїм чоловіком за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 58-62).

Посилання ОСОБА_1 на те, що в спірній квартирі проживають її сини, висновків суду також не спростовують.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог і цей висновок суду не спростовується доводами апеляційної скарги.

Рішення суду узгоджується з доказами наявними у справі й відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його зміни або скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313,315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 24 липня 2006 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий

Судді