У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
02.11.2011 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : головуючого - Симаченко Л. І.,
суддів- Лізанця П. М.,Машкаринця І. М.,
з участю прокурора –Завальського О. Я.,
засудженого - ОСОБА_2 та
його захисника - ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 на вирок Ужгородського міськрайонного суду від 7 липня 2011 року.
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Ужгорода Закарпатської області, судимий:
1. 21 березня 2001 року Ужгородським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 142 КК України на три роки позбавлення волі з конфіскацією майна,
2. 4 грудня 2006 року Ужгородським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 187 КК України на три роки і сім місяців позбавлення волі. постановою Сихівського районного суду м. Львова від 4 червня 2009 року умовно – достроково звільнений від відбування покарання строком на один рік і один місяць,
засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно йому призначено чотири роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду від 4 грудня 2006 року остаточно ОСОБА_2 призначено чотири роки і шість місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишено попередній – тримання під вартою. Строк відбуття покарання постановлено обчислювати з 30 березня 2011 року.
Речові докази по справі: мобільний телефон марки « Самсунг С 5212» постановлено повернути потерпілому ОСОБА_4.
Постановлено стягнути із ОСОБА_2 на користь потерпілих матеріальну шкоду в сумі: ОСОБА_5 - 800 гривень, ОСОБА_4 – 990 гривень.
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 5 квітня 2010 року о 4 - й годині проник в приміщення будинку АДРЕСА_1, звідки таємно, умисно викрав належні потерпілому ОСОБА_4 мобільний телефон марки «Самсунг С 5212» з сім картою оператора «МТС», на рахунку якої було 10 гривень, мобільний телефон марки «Самсунг» з сім картою оператора «Білайн», з рахунком - 10 гривень, наручний годинник та пасхальний кошик з продуктами харчування загальною вартістю 2030 гривень.
28 січня 2011 року о 16 – й годині 30 хвилинах ОСОБА_2 за попередньою змовою із невстановленими слідством особами неподалік стадіону «Авангард» в м. Ужгороді із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я, напали на потерпілого ОСОБА_5, повалили його на землю та, тримаючи за руки і ноги, обшукали і відкрито викрали мобільний телефон марки «Самсунг S 5230 W» вартістю 805 гривень.
В апеляції та доповненні до неї засуджений та його захисник ОСОБА_3, не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність вини та правильність кваліфікації, просили вирок суду змінити та, враховуючи, що ОСОБА_2 щиро розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочинів, давав послідовні, правдиві показання, частково відшкодував заподіяну шкоду, має на утриманні неповнолітню дитину та дружину, яка є інвалідом 3 - ої групи, хворіє на туберкульоз, призначити йому покарання на підставі ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої санкціями статей, або звільнити від покарання на підставі Закон України «Про амністію».
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника, про задоволення апеляції, промову прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що скорочене судове слідство проведено з дотриманням вимог ст. 299 КПК України. Учасниками судового процесу фактичні обставини справи та кваліфікація вчиненого не оспорюються.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні крадіжки із проникненням в житло та грабежі, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою є обґрунтованими і відповідають зазначеним в обвинуваченні фактичним обставинам справи, які засуджений визнав в повному обсязі, вважаючи їх доведеними наявними у справі доказами. Кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України є правильною.
Покарання призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, даних, що характеризують винну особу та пом’якшуючої покарання обставини - щирого каяття.
Доводи засудженого та його захисника про призначення ОСОБА_2 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкціями ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України є необґрунтованими. Передбачених законом підстав, які б давали можливість застосування ст. 69 КК України по справі не встановлено. ОСОБА_2 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, нові злочини вчинив під час умовно – дострокового звільнення за вироком Ужгородського міськрайонного суду від 4 грудня 2006 року, ніде не працює. Посилання апелянта на те, що він є хворим на туберкульоз матеріалами справи не підтверджуються.
Призначене судом першої інстанції покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Підстав для звільнення ОСОБА_2 від покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році» від 8 липня 2011 року немає, оскільки відповідно до вимог п. г ст. 7 даного Закону амністія не застосовується до осіб, які раніше звільнялись з місць позбавлення волі умовно – достроково і знову вчинили умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
Отже, доводи апеляції є необґрунтованими.
Порушень вимог кримінально - процесуального закону, які б тягнули за собою скасування або зміну вироку по справі не встановлено.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд Закарпатської області
У Х В А Л И В :
Вирок Ужгородського міськрайонного суду від 7 липня 2011 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, апеляцію засудженого та його захисника – без задоволення.
Судді: