ПРОЕКТ

У Х В А Л А

   ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25 січня 2012 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Пшонки М.П.

Суддів: Леванчука А.О.,

Мазур Л.М., Писаної Т.О.,

Юровської Г.В.

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, відділу по приватизації житлового фонду Луцького міськвиконкому Волинської області про визнання частково недійсним розпорядження відділу по приватизації житлового фонду Луцького міськвиконкому від 23 квітня
1998 року № 301-р та визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло, за касаційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від
23 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від
3 лютого 2010 року,

     в с т а н о в и л а:

У серпні 2007 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися з позовом посилаючись на те, що з 1993 року ОСОБА_6 перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_8, від яких мають дочку ОСОБА_7, 1995 року народження. З 21 січня 1997 року вона та донька зареєстровані і проживають в квартирі АДРЕСА_1. 23 квітня 1998 року відповідач таємно від них приватизував кімнату, площею 13,9 кв.м., в зазначеній квартирі. Позивачка зазначала, що вона з дочкою проживали в цій кімнаті як члени сім’ї наймача. У 2004 році відносини між нею та ОСОБА_8 погіршилися і останній став вимагати, щоб вони покинули житло. Посилаючись на те, що таємно приватизувавши кімнату, відповідач порушив її права та права неповнолітньої дитини на приватизацію житла. Посилаючись на викладене, позивачка просила визнати частково недійсним розпорядження відділу приватизації житлового фонду Луцького міськвиконкому від 23 квітня 1998 року № 301-р про приватизацію частини квартири АДРЕСА_1, визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане відповідачу, зобов’язати відділ по приватизації провести приватизацію спірної кімнати на неї, її дочку та відповідача.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від
23 листопада 2009 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Волинської області від 3 лютого 2010 року, позов задоволено частково. Поновлено строк на звернення до суду з позовом ОСОБА_7, визнано незаконним розпорядження відділу приватизації житлового фонду Луцького міськвиконкому від 23 квітня 1998 року № 301-р в частині приватизації частини квартири АДРЕСА_1, визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на житло (частину квартири спільного заселення) від 23 квітня 1998 року. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено у зв’язку з пропуском строку на звернення до суду.

У касаційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду України від 1 грудня 2011 року відповідно до п. 2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України» від 20 жовтня 2011 року справу за вказаним позовом передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що приватизація ОСОБА_8 частини квартири АДРЕСА_1 була проведена з порушенням норм житлового законодавства, оскільки при її здійсненні були порушені права неповнолітньої ОСОБА_7 як члена сім’ї наймача.

Однак погодитися із такими висновками суду не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм матеріального й процесуального права.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що ОСОБА_6 була зареєстрована та проживала з дитиною в квартирі тимчасово, що підтверджується поквартирною карткою, оформленою на підставі ордеру від 30 лютого 1982 року № 1122, записом у будинковій книзі спірної квартири та свідченнями начальника паспортного столу Луцького МВ УМВС України ОСОБА_9

У порушення ст. ст. 57, 60, 213, 214 ЦПК України суд доводи відповідача належним чином не перевірив, не встановив правовий статус позивачів та підстави їх вселення у спірну квартиру, хоча вони  мають суттєве значення для правильного вирішення спору. У зв’язку з цим суд не вірно визначив характер правовідносин, що виникли між сторонами, норми права, якими вони регулюються, та не дав належної правової оцінки зібраним у справі доказам.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що приватизацією спірної квартири були порушені права неповнолітньої дитини не ґрунтуються на вимогах закону.

Крім того, визнаючи частково недійсним свідоцтво про право власності, суди не звернули уваги, що у разі недодержання порядку приватизації визначеного Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», свідоцтво може бути визнано недійсним лише в повному обсязі.

Залишаючи рішення міськрайонного суду без змін, апеляційний суд на зазначені порушення норм права уваги не звернув.

З огляду на це судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими й вони підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від
23 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від
3 лютого 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

 Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: М.П. Пшонка

А.О. Леванчук

Л.М. Мазур

Т.О. Писана

Г.В. Юровська