УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 лютого 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Леванчука А.О.,
Писаної Т.О., Макарчука М.А.,
Юровської Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» про стягнення 3 % річних, інфляційних нарахувань та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Солом’янського районного суду міста Києва від 16 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 4 серпня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У червні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаними позовами, мотивуючи свої вимоги тим, що між ним та ПАТ «АКБ «Київ» 15 січня 2009 року укладено договір банківського вкладу на суму 31500 грн, зі сплатою 25,50 % річних. За умовами договору вклад підлягає поверненню 15 липня 2009 року. Відповідач, під час виконання вказаного договору, допускав порушення його умов, в результаті чого позивач змушений звернутися до суду з указаним позовом.
Рішенням Солом’янського районного суду міста Києва від 16 квітня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 4 серпня 2010 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить вказані судові рішення скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і передати справу до суду першої інстанції.
Ухвалою судді Верховного Суду України від 27 жовтня 2010 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 1 грудня 2011 року дану справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
В наданих до суду запереченнях на касаційну скаргу представник ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ» – Коротун О.М. зазначає, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, в процесі розгляду справи суди не порушили норми ні матеріального, ні процесуального права, а тому вказані судові рішення слід залишити без змін, а касаційну скаргу – відхилити.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, серед іншого, виходив із того, що на час дії мораторію задоволення заявлених позивачем вимог щодо трьох відсотків річних, індексу інфляції не передбачено чинним законодавством.
Однак, з таким висновком суду погодитися не можна.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 2 Закону України «про банки і банківську діяльність» мораторій – зупинення виконання банком зобов’язань перед кредиторами та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань.
Суть мораторію випливає з його змісту та означає, що протягом його дії:
1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України;
2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань перед кредиторами та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).
Таким чином, протягом дії мораторію не нараховується неустойка, до якої належить штраф і пеня, яка є формою цивільно-правової відповідальності за порушення умов договору. Однак грошове зобов’язання – зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов’язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня, штраф). Таке визначення грошового зобов’язання наведене у ст. 1 Закону від 14 травня 1992 р. № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідає його суті та може використовуватись і у даній справі.
Отже, крім цивільно-правового договору, грошове зобов’язання виникає і на інших підставах, передбачених цивільним законодавством, зокрема положенням ст. 625 ЦК, згідно з яким боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, ці суми не є штрафною санкцією і на них не поширюється дія мораторію.
Суд першої інстанції, як і апеляційний суд, на вказане уваги не звернули.
Щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, то суди дійшли вірного висновку про безпідставність цих вимог.
Оскільки допущені судами порушення норм матеріального
та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, оскаржувані судові рішення в частині позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Солом’янського районного суду міста Києва від 16 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 4 серпня 2010 року в частині позовних вимог ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» про стягнення 3 % річних, інфляційних нарахувань скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
У решті оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: А.О. Леванчук
М.А. Макарчук
Т.О. Писана
Г.В. Юровська