У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Мазур Л.М., Маляренка А.В.,
Матвєєвої О.А., Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про зміну договору найму та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право на житлову площу, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 8 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2008 року ОСОБА_3, ОСОБА_5 ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_6 про зміну договору найму житлового приміщення.
В обґрунтування позову зазначали, що квартира АДРЕСА_1 надану ОСОБА_6 на склад сім’ї із чотирьох чоловік, а саме: ОСОБА_6 ( відповідальний квартиронаймач), ОСОБА_3 ( дружина квартиронаймача), ОСОБА_5 ( дочка квартиронаймача) та ОСОБА_5 ( син квартиронаймача). Дана квартира складається з чотирьох жилих кімнат площею 12,7 кв.м, 17,3 кв.м., 13, 5 кв.м, 13, 8 кв.м, кухні, коридорів, ванної кімнати, туалету, комор, балкону та лоджії. Жила площа квартири складає 57,3 кв.м, загальна площа - 87,3 кв.м, таким чином на кожного з її мешканців припадає по 14,32 кв.м. жилої площі.
22 лютого 2008 року між відповідачем та ОСОБА_3 було розірвано шлюб та на час звернення до суду між сторонами склалися неприязні стосунки, які перешкоджають нормальному користуванню квартирою. Крім того, дані обставини підтверджуються неодноразовими викликами міліції щодо протиправних дій відповідача щодо позивачки та дітей, тому посилаючись на зазначене просили укласти з ними окремий договір найму на жилі кімнати площею 17,3 кв.м, 13,5 кв.м, 13.8 кв.м, а також виділити відповідачу у користування кімнату площею 12,7 кв.м, з тієї причини, що ця кімната є єдиною ізольованою кімнатою в квартирі. Також просили визначити порядок користування спірною квартирою та виділити їм у користування жилі кімнати площею 17,3 кв.м, 13,5 кв.м, 13, 8 кв.м, а відповідачу - 12,7 кв.м, залишивши усі інші приміщення квартири у спільному користуванні, а також зобов’язати ЖКП «Парус» укласти з ними новий договір найму .
Не погоджуючись із вказаним позовом, у жовтні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічним позовом до позивачів, в якому просив визнати їх такими, що втратили право користування спірною квартирою на підставі ст.ст. 71,72 ЖК України , посилаючись на те, що в спірній квартирі проживає він та його син ОСОБА_5, а його колишня дружина та дочка хоча і зареєстровані у цій квартирі, проте в ній відповідно з жовтня 2007 року та з лютого 2008 року не проживають, своїх особистих речей не мають.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 8 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2010 року, позов ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_5 про зміну договору найму задоволено в повному обсязі; в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право на житлову площу відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічних позовних вимог, мотивуючи свої доводи порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно зі ст. 104 Житлового кодексу України ( далі – ЖК України) передбачено, що член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам ст. 63 цього Кодексу.
У разі відмовлення членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.
Таким чином, законодавство виходить з визнання рівності прав і обов’язків усіх членів сім’ї і закріпленні можливостей використання членом сім’ї наймача права на зміну договору найму.
Статтею 63 ЖК України передбачено, що предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.
Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі (ч. 1 ст. 48), частина кімнати або кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо).
Судами встановлено, що квартира АДРЕСА_1 надана ОСОБА_6 на сім’ю у складі чотирьох осіб.
Спірна квартира складається з чотирьох жилих кімнат площею 12,7 кв.м,17, 3 кв.м, 13,5 кв.м, 13.8 кв.м., кухні, коридорів, ванної кімнати, туалету, комор, балкону та лоджії. Жила площа квартири становить 57,3 кв.м, загальна площа - 87,3 кв.м, та на кожного із мешканців цієї квартири припадає 14,32 кв.м жилої площі.
Тому, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_5 ОСОБА_5 та виділяючи у користування відповідача кімнату площею 12,7 кв.м й відповідно зобов’язуючи змінити договір найму житлових приміщень у спірній квартири, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що оскільки спірна квартира має лише одну ізольовану кімнату з самостійним входом площею 12,7 кв.м, та її площа не менше від встановленої норми жилої площі для надання одній особі, а також враховуючи неприязні відносин, що склалися між сторонами, саме ця кімната відповідно до вимог ст. ст. 63, 104 ЖК України підлягає виділенню відповідачу із зміною договору найму.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суди також правильно виходили з того, що позивачі не проживали у спірній квартирі з поважних причин, а саме у зв’язку із неприязними відносинами , які склалися після розлучення між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 та чиненням відповідачем перешкод у користуванні спірної квартири, тому підстави для визнання їх такими, що втратили право користування спірною квартирою відповідно до вимог ст.ст. 71,72 ЖК України відсутні.
Оскільки судом першої та апеляційної інстанції рішення прийнято з дотриманням вимог процесуального та матеріального права, а наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду, касаційну скаргу слід відхилити та судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 8 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді М.П. Пшонка
Л.М. Мазур
А.В. Маляренко
О.А. Матвєєва
Г.В. Юровська