У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.
суддів: Мазур Л.М.
Матвєєвої О.А. Маляренка А.В.
Юровської Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ТОВ «Юст-Нарін Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 27 листопада 2008 року,
в с т а н о в и л а:
Позивачка звернулася до суду із позовом в якому просила стягнути з ОСОБА_8 матеріальну та моральну шкоду, завданою дорожньо-транспортною пригодою.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16 липня 2008 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 27 листопада 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 17118 грн. 60 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а також 286848 грн. – моральної шкоди, вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із рішенням Апеляційного суду м. Києва від 27 листопада 2008 року ОСОБА_8 звернулася із касаційною скаргою, в якій просить оскаржуване судові рішення скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої доводи порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 16 листопада 2011 року на виконання вимог Закону України від 20 жовтня 2011 року № 3932-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України», який набрав чинності 13 листопада 2011 року, зазначена справа передана на розгляд до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ для розгляду у касаційному порядку.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом апеляційної інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які передбачені ст.ст. 338-341 ЦПК України, як підстави для скасування судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Суд апеляційної інстанції повно встановив фактичні обставини у справі та правильно застосував норми матеріального права.
Так судами встановлено, що ОСОБА_8, керуючи автомобілем марки «Сузуку-Гранд-Вітара», який належив ТОВ «Юст-Нарін Україна» порушивши вимоги Правил дорожнього руху, вчинила наїзд на малолітнього ОСОБА_9, в результаті чого спричинила йому тілесні ушкодження, які в сукупності відносяться до тяжких, як небезпечні для життя.
За ці дії вона вироком суду була засуджена за ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України та ч. 1 ст. 1167 ЦК України майнова на моральна шкода, яка була завдана неправомірними рішеннями діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1 ст. 1199 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров’я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов’язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.
На підставі ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов’язків.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотньої вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Пунктом третім ст. 134 КЗпП України встановлено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди,заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, якщо шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
Суд апеляційної інстанції правильно дійшов до висновку про те, що позивачка обрала вірний спосіб захисту порушеного права, звернувшись з позовом саме до винної особи, а не до володільця джерела підвищеної небезпеки ТОВ «Юст-Нарін Україна», оскільки межа відповідальності в даному випадку ОСОБА_8 та ТОВ «Юст-Нарін Україна» однакові.
При цьому колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість розміру моральної шкоди, яка повинна бути відшкодована ОСОБА_8
Ураховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_8 відхилити.
Рішення Апеляційного суду м. Києва від 27 листопада 2008 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: Л.М. Мазур
О.А. Матвєєва
А.В. Маляренко
Г.В. Юровська