У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М.,
Матвєєвої О.А., Писаної Т.О., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Татарбунарська сукняна фабрика» (далі – ВАТ «Татарбунарська сукняна фабрика») до ОСОБА_6 про захист права користування земельною ділянкою за касаційними скаргами ВАТ «Татарбунарська сукняна фабрика» та товариства з обмеженою відповідальністю «Кедр» (далі – ТОВ «Кедр») на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 18 січня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У жовті 2007 року ВАТ «Татарбунарська сукняна фабрика» звернулося до суду із вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач придбав у ТОВ «Кедр» у власність будівлю під літ. «Р» по АДРЕСА_1 Ця будівля знаходиться на земельній ділянці, яку передано у постійне користування позивачу. ОСОБА_6 розпочав будівництво споруди розміром 15м х 12м на земельній ділянці позивача біля будівлі під літ. «Р». Здійснене відповідачем будівництво є незаконним, оскільки дозволу товариства на будівництво ОСОБА_6 не одержував, земельна ділянка не була відведена для цієї мети, належно затвердженого проекту на будівництво споруди не має. Незаконними діями відповідача порушено право ВАТ «Татарбунарська сукняна фабрика» на користування частиною земельної ділянки, на якій здійснюється незаконне будівництво, а також створюються перешкоди товариства у здійсненні господарської діяльності.
У судовому засіданні позивач доповнив позовні вимоги, пояснивши, що ОСОБА_6 також незаконно побудовано споруду розміром 11,1м х 4м, яка прилягає до будівель під літ. «Р» та літ. «З». Просив зобов’язати відповідача відновити становище, яке існувало до початку ним самочинного будівництва на земельній ділянці, що знаходиться у користуванні позивача, шляхом знесення зазначених споруд.
Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 25 лютого 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26 травня 2008 року, позов ВАТ «Татарбунарська сукняна фабрика» задоволено. Зобов’язано ОСОБА_6 припинити дії, які порушують право позивача користуватися земельною ділянкою, яка розташована по АДРЕСА_1, шляхом припинення будь-якого самочинного будівництва на даній земельній ділянці, та відновити становище, яке існувало до початку ним самочинного будівництва на зазначеній земельній ділянці, шляхом знесення споруди розміром 11,1м х 4м, яка прилягає до будівель під літ. «Р» та літ. «З», та споруди розміром 15м х 12м, що прилягає до будівлі під літ. «Р» та виходить на вул. 23 серпня у м. Татарбунари, а також зведене у межах цих споруд. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18 січня 2010 року рішення районного суду скасовано, провадження у справі закрито.
У касаційних скаргах ВАТ «Татарбунарська сукняна фабрика» просить скасувати ухвалу апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, а ТОВ «Кедр» просить скасувати ухвали апеляційного суду із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої доводи порушенням апеляційним судом норм процесуального права.
Ухвалою судді Верховного Суду України від 17 травня 2010 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 5 липня 2010 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до Закону України від 20 жовтня 2011 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України», п. 2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.
Задовольняючи позов ВАТ «Татарбунарська сукняна фабрика» про зобов’язання ОСОБА_6 відновити становище, що існувало до самовільного будівництва шляхом знесення споруд, районний суд виходив із того, що майно, належне відповідачу, розташоване на території земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні позивача, що порушує права останнього.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, виходив з того, що даний спір підвідомчий господарським судам в силу положень ч.1 ст. 12 ГПК України, оскільки сторонами у спорі є юридична особа та фізична особа-підприємець.
З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1, ч.1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі спори, що виникають між суб’єктом підприємницької діяльності та юридичною особою в сфері господарювання.
Проте як вбачається з матеріалів справи, 11 травня 2007 року ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Татарбунарським РВ УМВС України в Одеській області 3 липня 2001 року, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 тобто як фізична особа, купив у ТОВ «Кедр» нежитлове приміщення—склад під літ. «Р», що складає 28/1000 частин із комплексу сукняна фабрика, що розташований по АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 21).
У даному випадку спір про захист права користування земельною ділянкою є цивільно-правовим та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Крім того, поза увагою суд апеляційної інстанції залишив і ту обставину, що рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 25 лютого 2008 року вже переглядалося в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_6 і ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26 травня 2008 року залишено без змін.
Однак у порушення ст. 318 ЦПК України (у редакції, що діяла на момент розгляду справи), суд не вирішив питання про скасування ухвали апеляційного суду.
Таким чином, суд апеляційної інстанції фактично ухилився від розгляду апеляційної скарги, прийшовши до хибного висновку щодо неналежності розгляду даного спору в порядку цивільного судочинства, у зв’язку із чим помилково скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційний суд не виконав своїх обов’язків, визначених законом, тому ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст. ст. 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційні скарги відкритого акціонерного товариства «Татарбунарська сукняна фабрика» та товариства з обмеженою відповідальністю «Кедр» задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 18 січня 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: А.О. Леванчук
Л.М. Мазур
О.А. Матвєєва
Т.О. Писана