У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Мазур Л.М., Маляренка А.В.,
Матвєєвої О.А., Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості», виконавчого комітету Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання рішень органів місцевого самоврядування, технічних паспортів на квартиру та свідоцтва про право приватної власності незаконними і недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду Одеської області від 8 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 7 червня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
У травні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання незаконними та недійсними з дати винесення рішення міжвідомчої комісії Приморської районної ради м. Одеси № 279 від 16 листопада 1994 року, рішення виконавчого комітету Приморської районної ради м. Одеси №1516 від 27 грудня 1994 року , розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 508 від 31 травня 2002 року, визнання незаконними та недійсними технічних паспортів на квартиру АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_5, виданих на підставі підроблених документів ОМБТІ 11 січня 1995 року та 14 червня 2002 року, визнання незаконним та недійсним з дати видачі свідоцтва про право власності від 3 червня 2002 року на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 161,6 кв.м, яке надано ОСОБА_5
В обґрунтування позову зазначав, що він з сім’єю мешкає у будинку АДРЕСА_1 у двоповерховому будинку, в якому розташовані дві квартири : на першому поверсі АДРЕСА_1 та на другому поверсі АДРЕСА_1. Квартира на другому поверсі є спільною сумісною його сім’ї та придбана ними у 1992 році та її загальна площа складає 104,7 кв.м. Квартира на першому поверсі на підстав договору купівлі-продажу від 6 лютого 1992 року загальною площею 103,6 кв. м належала на праві власності ОСОБА_4, який 24 грудня 1994 року продав цю квартиру ОСОБА_5, який в подальшому незаконно отримав дозвіл на реконструкцію підвалу і отримав свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 з підвальними приміщеннями.
Вважає, що спірні підвальні приміщення у будинку АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю його мешканців та отримання ОСОБА_5 у власність цих підвальних приміщень порушує його право на користування допоміжними приміщеннями будинку, у зв’язку з цим просив позов задовольнити та визнати рішення органів місцевого самоврядування, технічних паспортів на квартиру та свідоцтва про право приватної власності, видані ОСОБА_5 незаконними і недійсними.
Рішенням Приморського районного суду Одеської області від 8 грудня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості», виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання рішень органів місцевого самоврядування, технічних паспортів на квартиру та свідоцтва про право приватної власності незаконними і недійсними відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 7 червня 2011 року рішення Приморського районного суду Одеської області від 8 грудня 2010 року в частині визнання незаконними рішень виконавчого комітету Приморської районної адміністрації народних депутатів м. Одеси № 1516 від 27 грудня 1994 року і розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 508 від 31 травня 2002 року скасовано та провадження в справі в цій частині позовних вимог закрито; в іншій частині рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування судових рішень, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Закриваючи провадження у справі в частині визнання незаконними рішень виконавчого комітету Приморської районної адміністрації м. Одеси та розпорядження Приморської районної адміністрації м. Одеси, апеляційний суд виходив з того, що справа в цій частині позовних вимог не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки має місце спір, який виник між суб’єктом владних повноважень та фізичною особою з приводу оскарження рішень органів місцевого самоврядування – суб’єкта владних повноважень, тому зазначена справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є адміністративним спором і повинна розглядатися за правилами КАС України.
Проте, погодитися з такими висновками судів не можна з таких підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України однією з підстав закриття провадження у справі є подання заяви, яка не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до вимог ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно з п. 1 ч.1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства , у тому числі на виконання делегованих повноважень.
У ст.ст. 2, 17 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист пав, свобод та інтересів суб’єктів права у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування при здійсненні ними власних управлінських функцій; компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень ( нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже, з огляду на вищезазначене, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між конкретними суб’єктами стосовно їхніх прав та обов’язків у правовідносинах, які передбачають владний вплив уповноваженого законом одного (суб’єкта владних повноважень) на поведінку іншого (підпорядкованого) суб’єкта, які відповідно до законодавства зобов’язані виконувати його вимоги та приписи.
Крім того, вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб’єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень ( п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органами державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно й прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Критеріями розмежування справи цивільного судочинства від справи адміністративного судочинства є одночасно: суб’єктивний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
Крім того, відповідно до п.п. «г» п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист прав приватної власності» №20 від 22 грудня 1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25 травня 1998 року , суди розглядають справи, зокрема, за позовами про визнання незаконними актів державних органів, органів місцевого самоврядування, про неправомірне втручання у здійснення власником правомочностей щодо володіння, користування і розпорядження своїм майном.
При визначенні процесуального статусу сторін, апеляційний суд не з’ясував належним чином зміст і характер правовідносин, що виникли, і не врахував, що цивільні процесуальні правовідносини можуть виникнути тільки між носіями цивільних процесуальних прав і обов’язків у цивільному процесі, сторонами в якому є особи, матеріально-правовий спір між якими є предметом розгляду і вирішення судом.
Спір у справі, що розглядається, не стосується захисту прав, свобод і інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов’язаний із захистом порушених прав щодо користування спірним допоміжними приміщеннями (підвальними приміщеннями) у будинку, які належать його мешканцям на праві спільної власності, а також щодо усунення перешкод позивачу у користуванні цими допоміжними приміщеннями. Тому, розгляд таких справ згідно з положеннями ст. 15 ЦПК України відбувається за правилами цивільного судочинства.
Крім того, судом не надано належної оцінки поясненням позивача щодо неприйняття судом першої інстанції заявленого ним в суді клопотання про зімну статусу ОСОБА_5 з третьої особи на відповідача.
Таким чином, апеляційний суд закриваючи провадження в справі, не взяв до уваги характеру спірних правовідносин, зокрема того, що в даному випадку виник спір про право, а не спір між фізичною особою та суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, а тому даний спір не є публічно-правовим, оскільки виник спір про право, який належить до компетенції загальних судів, а також того, що вимоги, в частині яких закрито провадження, нерозривно пов’язані з іншими заявленими у справі позовними вимогами та не можуть розглядатися окремо.
За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 7 червня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді М.П. Пшонка
Л.М. Мазур
А.В. Маляренко
О.А. Матвєєва
Г.В. Юровська