ПРОЕКТ-ІІ

У Х В А Л А

   ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

1 лютого 2012 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Пшонки М.П.

Суддів: Леванчука А.О.,

Мазур Л.М., Маляренка А.В.,

Матвєєвої А.О.

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про припинення права власності на частку в майні та стягнення грошової компенсації, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від
26 лютого 2009 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 4 червня 2009 року,

в с т а н о в и л а :

У березні 2008 року ОСОБА_6 звернулася з позовом посилаючись на те, що вона і відповідач є співвласниками квартири АДРЕСА_1: вона є власником ј частини квартири, а відповідач є власником ѕ частин вказаної квартири. Оскільки вона не вбачає реальної можливості користуватися своєю часткою, позивачка просила припинити її право на частку та стягнути з відповідача вартість її частки відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи.

У ході судового розгляду позивачка уточнила позовні вимоги і просила з підстав ст.ст. 358, 364 ЦК України зобов’язати відповідача компенсувати їй вартість ј частини квартири в розмірі 130 053 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 лютого
2009 року позов ОСОБА_6 задоволено: зобов’язано відповідача компенсувати їй вартість ј частини спірної квартири, стягнувши зі
ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 суму в розмірі 130 053 грн.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 4 червня 2009 року рішення районного суду змінено. Позов ОСОБА_6 задоволено. Стягнуто з
ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію вартості
ј частини квартири АДРЕСА_1 в розмірі 130 053 грн. Визнано за ОСОБА_7 право власності на ј частину квартири АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати постановлені рішення судів, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити в справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити.

Ухвалою Верховного Суду України від 14 грудня 2011 року відповідно до п. 2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України» від 20 жовтня 2011 року справу за вказаним позовом передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення судів не відповідають.

Задовольняючи позов місцевий суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач ОСОБА_6, якій належить
ј частини спірної квартири, що не може бути виділена в натурі, як окреме приміщення, має право на одержання від відповідача ОСОБА_7 грошової вартості її частки.

Відповідно до ч. ч. 1 і 2 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

 Згідно з вимогами ч. ч. 4 і 5 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Місцевий суд при розгляді справи в порушення вимог ст. ст. 213 і
214 ЦПК України не повністю визначився з характером спірних правовідносин, зосередився лише на нормах закону, які передбачають наявність у позивача права вимоги на отримання грошової компенсації за належну їй частку майна у спільній частковій власності, однак не звернув уваги й на наявність у ОСОБА_6 обов'язків власника відповідно до положень ст. 319 ЦК України та не з’ясував, чи має ОСОБА_7 реальну можливість сплатити позивачу грошову компенсацію в сумі
130 053 грн, чи не призведе покладення на нього такого обов'язку до звернення стягнення на квартиру, її примусовий продаж й порушення законних прав відповідача.

Апеляційний суд, переглядаючи справу, у порушення вимог ст. 303 ЦПК України на зазначені порушення уваги не звернув та належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги відповідача.

З огляду на це судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими й вони підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 лютого
2009 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 4 червня 2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

 Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: М.П. Пшонка

А.О. Леванчук

Л.М. Мазур

А.В. Маляренко

О.А. Матвєєва