УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Леванчука А.О.,
Писаної Т.О., Мазур Л.М.,
Юровської Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Верховинської селищної ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 19 квітня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 29 вересня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
У березні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що у зв’язку зі смертю його матері ОСОБА_10 відкрилась спадщина, яка складалась із житлового будинку, господарських споруд та приватизованої земельної ділянки на АДРЕСА_1 Згідно із заповітом Ѕ частину житлового будинку та господарської споруди матір заповіла йому, а другу половину будинку в рівних долях заповіла брату ОСОБА_2 та сестрі ОСОБА_3 У встановленому законом порядку після смерті матері, ні він, ні його брат з сестрою у відповідності до діючого законодавства спадщину не прийняли. Позивач просив суд визначити йому додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини у зв’язку з тим, що строк для прийняття спадщини пропустив з поважних причин, так як проживав в іншому населеному пункті.
Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 19 квітня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 29 вересня 2011 року, позов задоволено.
У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати вказані судові рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В наданих до суду запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_6 зазначає, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, в процесі розгляду справи судами не порушені норми ні матеріального, ні процесуального права, а тому ці судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу відхилити.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Судами вірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_6 – ОСОБА_10. Після її смерті відкрилася спадщина, яка складалася із житлового будинку, господарських споруд та приватизованої земельної ділянки площею 0,85 га, що знаходиться на АДРЕСА_1 Згідно заповіту, посвідченого державним нотаріусом Верховинської державної нотаріальної контори 17 лютого 1990 року, ОСОБА_10. Ѕ частину належного їй житлового будинку заповіла сину ОСОБА_6, а іншу Ѕ частину житлового будинку заповіла дочці ОСОБА_10. та сину ОСОБА_2 в рівних долях. Син ОСОБА_10. помер за життя спадкодавця, а дочка ОСОБА_10. померла у 2006 році.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини та того, що спадщина у встановленому законодавством порядку ніким не прийнята.
Однак з таким висновками судів погодитися не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 1272 ЦК України, на підставі якої судом вирішено спір, в разі визнання причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними, суд може визначити для спадкоємців додатковий строк, який буде достатнім для подачі ними заяви до нотаріуса про прийняття спадщини.
Згідно пунктів 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року, положення зазначеного Кодексу застосовується до тих прав і обов’язків, що виникли до набрання чинності Кодексом або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої цього Кодексу «Спадкове право» застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Таким чином, оскільки спадщина у цій справі відкрилась у 1997 році, тобто до набрання чинності ЦК України, то правила книги шостої вказаного кодексу можуть бути застосовані до даних правовідносин тільки в тому випадку, якщо спадщина до набрання чинності ЦК України ніким із спадкоємців не була прийнята.
За положеннями ст. 549 ЦК Української РСР, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Судами встановлено, що спадкоємцями за заповітом померлої у 1997 році ОСОБА_10. є позивач та ОСОБА_10., яка померла у 2006 році. Згідно відповіді державного нотаріуса від 6 квітня 2011 року спадкоємці із заявами про прийняття спадщини не звертались. Разом з тим, встановивши, що ніхто із спадкоємців не проживав із померлою на час смерті, суди не зазначили доказів, які підтверджують вказану обставину.
Апеляційний суд, у порушення вимог ст. 303 ЦПК України, не перевірив доводів апеляційної скарги щодо прийняття спадщини ОСОБА_10, шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном.
Не встановивши фактичних обставин щодо прийняття спадщини ОСОБА_10. відповідно до правил ЦК УРСР, суди передчасно застосували до спірних правовідносин норми ЦК України.
Таким чином, неповне з’ясування обставин справи унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору і ці порушення були допущені як місцевим так і апеляційним судами, тому судові рішення попередніх судів підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Крім того, при визначенні поважності причин пропуску строку на прийняття спадщини суди повинні враховувати роз’яснення, надані Пленумом Верховного Суду України в п. 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» – вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 19 квітня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 29 вересня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: А.О. Леванчук
Л.М. Мазур
Т.О. Писана
Г.В. Юровська