У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.
суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М.,
Писаної Т.О., Юровської Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі по тексту - ПАТ «УкрСиббанк») на дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції ОСОБА_3, за касаційною скаргою Відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції (далі по тексту - ВДВС Полтавського РУЮ) на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 11 серпня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 7 вересня 2011 року,
в с т а н о в и л а :
У травні 2011 року представник ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду із скаргою на дії старшого державного виконавця ВДВС Полтавського РУЮ ОСОБА_3 при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» в частині зняття арешту з майна ОСОБА_4; просив визнати бездіяльність державного виконавця щодо нездійснення підготовки та непередачі заявки на реалізацію арештованого майна до ВДВС ГУЮ у Полтавській області; скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 13 травня 2011 року по примусовому виконанню виконавчого листа та зобов'язати ВДВС Полтавського РУЮ вжити всіх передбачених законом заходів по виконанню зазначеного виконавчого листа.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 11 серпня 2011 року скаргу задоволено.
Визнано дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції ОСОБА_3 у частині винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» щодо зняття арешту з майна ОСОБА_4, неправомірними.
Визнано бездіяльність старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції ОСОБА_3 щодо нездійснення підготовки та непередачі заявки на реалізацію арештованого майна до ВДВС ГУЮ у Полтавській області неправомірною.
Скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 13 травня 2011 року по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-1005/2009, виданого 21 жовтня 2011 року Полтавським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованості у розмірі 147626 грн. 77 коп..
Зобов'язано старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції ОСОБА_3 вжити всіх передбачених законом заходів по виконанню виконавчого листа № 2-1005/2009, виданого 21 жовтня 2011 року Полтавським районним судом Полтавської області, про стягнення з ОСОБА_4 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованості у розмірі 147626 грн. 77 коп..
Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 7 вересня 2011 року апеляційну скаргу начальника ВДВС Полтавського районного управління юстиції Кузуб В.В. відхилено, а ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 11 серпня 2011 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ВДВС Полтавського РУЮ, мотивуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, порушує питання про скасування ухвал суду першої та апеляційної інстанцій і просить вирішити питання про передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи скаргу ПАТ «УкрСиббанк» на дії старшого державного виконавця ВДВС Полтавського РУЮ ОСОБА_3 суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, керувався положеннями ст.ст. 11, 50 Закону України «Про виконавче провадження» та виходив з того, що стягувач вимогу державної виконавчої служби про авансування виготовлення необхідних технічних документів, в тому числі і державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, виконав та перерахував на рахунок виконавчої служби 2000 грн. 00 коп.. Суди дійшли висновку, що державному виконавцю ще на момент відкриття виконавчого провадження було відомо про відсутність необхідних правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на виготовлення яких і були перераховані кошти, а тому посилання на перешкоди з боку АТ «УкрСиббанк» у проведенні виконавчих дій з підстав ненадання державного акту про право власності на земельну ділянку не може розцінюватися як перешкоджання провадженню виконавчих дій та слугувати підставою для повернення виконавчого документа стягувачу.
Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій повністю погодитися не можна.
Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного провадження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
З матеріалів справи встановлено, що 21 жовтня 2009 року Полтавським районним судом Полтавської області видано виконавчий лист № 2-1005/2009 про стягнення з ОСОБА_4 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованості в розмірі 147626 грн. 77 коп. (а.с. 6).
26 листопада 2009 року державним виконавцем ВДВС Полтавського РУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на все майно боржника (а.с. 9).
9 грудня 2009 року державним виконавцем складено акт опису та арешту житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та земельної ділянки площею 0,15 га, за адресою: Полтавський район, с. Микілівське, вул. Луначарського, 5, що належить на праві власності боржнику ОСОБА_4 та перебуває в іпотеці АТ «УкрСиббанк» згідно договору іпотеки житлового будинку та земельної ділянки від 25 вересня 2007 року (а.с. 10-11, 15-18).
15 грудня 2009 року державним виконавцем винесено постанову про призначення експерта, суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання для проведення експертної оцінки описаного та арештовано майна (а.с. 90).
13 травня 2011 року старшим державним виконавцем ВДВС Полтавського РУЮ ОСОБА_3 винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв’язку з тим, що АТ «УкрСиббанк» перешкоджає проведенню виконавчих дій та не надав до ВДВС Полтавського РУЮ державного акту про право власності на земельну ділянку на ім’я ОСОБА_4 (а.с. 24).
Винесенню вказаної постанови державного виконавця передували відповідні листи стягувачу про надання ним державного акту на право власності на земельну ділянку для проведення виконавчий дій за вказаним виконавчим листом (а.с. 56-62).
Згідно положень ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 133 Земельного кодексу України передбачено, що у заставу можуть передаватися земельні ділянки, які належать громадянам та юридичним особам на праві власності.
Пунктом 3.1. Порядку посвідчення договорів відчуження земельних ділянок та права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом визначено, що право власності на земельну ділянку виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта, що посвідчує це право.
Вимогами п. 5.11 Інструкції про проведення виконавчих дій встановлено, що для проведення реалізації описаного та арештованого майна (земельної ділянки) до заявки на реалізацію арештованого майна додається державний акт про право власності на земельну ділянку .
Всупереч вищезазначеним вимогам, копія (оригінал) державного акту про право власності на земельну ділянку ОСОБА_4, АТ «УкрСиббанк» до ВДВС Полтавського РУЮ не надавалась.
Пунктом 1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі встановлено, що державний акт про право власності на земельну ділянку видається за заявою власника землі або землекористувача.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документу стягувачу може мати місце у випадку коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.
Стягувач, проавансувавши витрати на організацію та проведення виконавчих дій, пов’язаних з реалізацією іпотечного майна, вимогу державного виконавця про надання державного акту на земельну ділянку ОСОБА_4 не виконав, чим перешкоджав вчиненню виконавчих дій.
Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду першої та апеляційної інстанцій не відповідають, оскільки при вирішенні спору суди попередніх інстанцій не звернули увагу на вимоги п. 1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, та не застосували цю Інструкцію до спірних правовідносин.
В порушення вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України, як суд першої інстанції так і суд апеляційної інстанції повно і всебічно не з’ясували фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення сторін та якими доказами вони підтверджуються, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.
За викладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала Полтавського районного суду Полтавської області від 11 серпня 2011 року та ухвала апеляційного суду Полтавської області від 7 вересня 2011 року підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції задовольнити.
Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 11 серпня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 7 вересня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Пшонка М.П.
судді: Леванчук А.О.
Мазур Л.М.
Писана Т.О.
Юровська Г.В.