АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2006 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області в складі:
Головуючого: Перепелюк Л. М.
Суддів: Заводян К.І., Чупікової В.В.
Секретаря: Брензила В. В.
З участю: адвоката ОСОБА_4, ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 11 липня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2005 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подали до ОСОБА_3 позов про захист честі, гідності, ділової репутації і відшкодування моральної шкоди, який доповнили у квітні 2006 року.
Посилалися на такі обставини.
З відповідачкою вони не знайомі.
Відповідачка надіслала на адресу народного депутата Бауера М.И. скаргу, на незаконні, на її думку, дії працівників та суддів Жовтневого районного суду м. Запоріжжя при вирішенні справи за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про виселення мешканців із гАДРЕСА_1 у м. Чернівці.
Скарга містила неправдиву інформацію, що порушує особисті немайнові права позивачів
Справа № 22ц-712 2006р. Головуючий у 1 інстанції
Категорія: 27 Проскурняк І.Г.
Доповідач: Заводян К.І.
Недостовірною була інформація і в поясненнях до апеляційної скарги на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06.06.2005 року. Неправдивою інформацією вони вважали, що:
· „Приміщення АДРЕСА_1 у м. Чернівці протягом тривалого часу є нашим постійним і єдиним місцем проживання. Було надано нам, як працівникам державного підприємства „Чернівецький цукровий завод";
· „Приміщення АДРЕСА_1 у м. Чернівці введено в експлуатацію, як гуртожиток";
· „11.06.2004 року, всупереч чинному законодавству, голова правління ВАТ „Чернівецький цукровий завод" уклав угоду з ТОВ „Мірт" про продаж нашого гуртожитку за суму 420 000 грн.",;,, 18.06.2004 року ТОВ „Мірт", знаючи про конфліктну ситуацію, незаконно перепродає нас, 65 сімей, фізичній особі ОСОБА_5 вже за суму 1 108 837 грн.",
· „Уповноваженою особою, яка підписала договір купівлі-продажу приміщення АДРЕСА_1 у м. Чернівці від імені ТОВ „Мірт", був ОСОБА_1 Вказана особа виступала в якості покупця по договору купівлі-продажу від 11.06.2004 року приміщення АДРЕСА_1 у м. Чернівці";
· „Подальші шахрайські дії ОСОБА_1 проявилися в тому, що ОСОБА_1 у вересні 2004 року звернувся до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з зустрічним позовом до АП „Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації"; ТОВ „Мірт"; третьої особи -Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на приміщення АДРЕСА_1 у м. Чернівці. Відповідно до незаконного рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2004 року ОСОБА_1 укладає сам з собою договір позики на суму 900000,00 грн. 05.04.2004 року під заставу приміщення АДРЕСА_1 у м. Чернівці, який на той час належав ВАТ „Чернівецький цукровий завод". 21.06.2004 року ОСОБА_1 вдруге перепродає собі приміщення АДРЕСА_1 у м. Чернівці на підставі акта прийому-передачі об'єкта нерухомості від ТОВ „Мірт" громадянину ОСОБА_1 і громадянці ОСОБА_2 Тобто ОСОБА_1 і ОСОБА_2, діючи умисно, ввели в оману суд щодо об'єкту нерухомості. А тому суд неправомірно, без законних на те підстав, постановив рішення, яким за ОСОБА_1 визнано право власності на 46/100 частин нежитлового приміщення літ. А загальною площею 1462,4 кв.м., яке розміщене у м. Чернівці по АДРЕСА_1, а за ОСОБА_2 визнано право власності на 47/100 частин нежитлового приміщення літ. А, загальною площею 1494,0 кв.м., яке розміщене у м. Чернівці по АДРЕСА_1. Вказане вище рішення суду вважаємо незаконним, постановленим з грубим порушенням цивільного та цивільно-процесуального законодавства України та таким, що покриває злочинну діяльність
зацікавленої особи ОСОБА_1, який діючи умисно, всупереч вимог чинного законодавства шахрайським шляхом, незаконно тричі заволодів приміщенням АДРЕСА_1 у м. Чернівці";
„Продовжуючи свою злочинну діяльність, вступивши в злочинну змову з представниками судової влади Запорізької області, повторно звертається до того ж Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю, а саме виселення нас з приміщення АДРЕСА_1 у м. Чернівці без надання іншого житла",
„В діях Жовтневого районного суду м. Запоріжжя вбачається особиста зацікавленість у вирішенні справи на користь позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2,. так як дана справа не підсудна зазначеному суду згідно ст..ст. 25, 30 ЦПК України";
Рішення Жовтневим районним судом м. Запоріжжя від 20.10.2004 року про визнання права власності на приміщення спірного гуртожитку за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постановлено з грубим порушенням зазначених вище норм та цивільного законодавства України. Судом було проігноровано ту обставину, що в матеріалах цивільної справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про право власності на приміщення спірного гуртожитку у ТОВ „Мірт" та те, що ОСОБА_1 виступає в якості позивача і відповідача", „Суд, грубо нехтуючи вимогами ст.ст. 136, 137 ЦПК України, прийняв до свого провадження непідсудну йому позовну заяву та порушив цивільне провадження. Відповідачем за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 притягнуто ТОВ „Мірт", де засновником і директором виступає сам позивач - ОСОБА_1 Але суд не з"ясував, які саме існують правовідносини між позивачами та відповідачем юридичною особою ТОВ „Мірт";
„В самому тексті позовної заяви позивачами вводиться в оману суд з приводу самого предмету спору, засад та підстав набуття власності, правовідносин, які існують між незаконними власниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і мешканцями гАДРЕСА_1 у м. Чернівці у складі 65 квартир. Зазначене приміщення гуртожитку є нашим єдиним та постійним місцем проживання", „Вважаємо, що вручені три позовні заяви стосуються нас, всіх мешканців гуртожитку,та свідчать про продовження злочинних намірів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за будь що незаконно заволодіти нашим житлом, позбавити нас шляхом виселення права на житло та фактично позбавити права на життя;
ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зловживаючи своїми зв'язками, неодноразово вчиняли корупційні дії на свою користь з єдиною метою - незаконно стати власниками житлового приміщення, яке знаходиться далеко за межами Запорізької області. Продовжуючи свою злочинну діяльність, вкотре використовують суд Жовтневого району м.Запоріжжя, як спосіб досягнення своєї злочинної мети".
Відповідачка не працювала на державному підприємстві Чернівецький цукровий завод і житла від нього не отримувала.
Спірне АДРЕСА_1, як гуртожиток зареєстроване не було.
Вказане приміщення перейшло у власність ТОВ „Мірт" на підставі договору купівлі - продажу від 11.06.2004 року, який має чинність.
Продавалось приміщення, а не 65 сімей. ОСОБА_1 не був стороною у даному договорі і не був засновником ТОВ „Мірт".
Ніким не скасоване і рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11.06.2004 року і підлягає виконанню на всій території України.
В позові наводяться також інші доводи про неправдивість інформації, що міститься в скарзі та поясненнях ОСОБА_3, в тому числі і стосовно того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності правомірно належить нежитлове АДРЕСА_1, що підтверджується рішенням суду та витягом з реєстру права власності на нерухоме майно.
Ніяких злочинів позивачі не вчиняли і вироку щодо них, який набрав би законної сили, немає.
Вважали, що дії відповідачки є цілеспрямованими і направленими на приниження честі, гідності і ділової репутації позивачів. Це завдає їм моральної шкоди.
Вони важко переживають негативну інформацію, викладену відповідачкою, яка перекреслює всі їх життєві і професійні досягнення.
Цілий рік вони не можуть зайти до свого приміщення і вимушені відписуватися на скарги відповідачки.
Просили суд визнати недостовірною інформацію, поширену ОСОБА_3, про яку йшлося вище, зобов'язати її спростувати цю інформацію шляхом надіслання повідомлення народному депутату Бауеру М.Й. та апеляційному суду Запорізької області.
Стягнути з ОСОБА_3 у відшкодування заподіяної моральної шкоди на користь ОСОБА_1 - 50 000 грн., на користь ОСОБА_2 -1600грн.
Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 11 липня 2006 року позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволено частково.
ОСОБА_3 зобов'язано спростувати недостовірну інформацію, що міститься в скарзі, адресованій народному депутату Бауеру М.И.
Визнано недостовірними такі вислови, що містяться в скарзі ОСОБА_3: „подальші шахрайські дії ОСОБА_1" у фразі: „Подальші шахрайські дії ОСОБА_1 проявилися в тому, що ОСОБА_1 у вересні 2004 року звернувся до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з зустрічним позовом до АП „Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації"; ТОВ „Мірт"; третьої особи - Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на приміщення АДРЕСА_1 у м. Чернівці.
Вислів: «що покриває злочинну діяльність зацікавленої особи ОСОБА_1, який діючи умисно, всупереч вимог чинного законодавства шахрайським шляхом, незаконно тричі заволодів приміщенням АДРЕСА_1 у м. Чернівці" у фразі: Вказане вище рішення суду вважаємо незаконним, постановленим з грубим порушенням цивільного та цивільно-процесуального законодавства України та таким, що покриває злочинну діяльність зацікавленої особи ОСОБА_1, який діючи умисно, всупереч вимог чинного законодавства шахрайським шляхом, незаконно тричі заволодів приміщенням АДРЕСА_1 у м. Чернівці".
Вислів: „продовжуючи свою злочинну діяльність, вступивши в злочинну змову з представниками судової влади Запорізької області" у фразі: „Продовжуючи свою злочинну діяльність, вступивши в злочинну змову з представниками судової влади Запорізької області, повторно звертається до того ж Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю, а саме виселення нас з приміщення АДРЕСА_1 у м. Чернівці без надання іншого житла".
Вислів: „про продовження злочинних намірів ОСОБА_1 та ОСОБА_2" у фразі: „Вважаємо, що вручені три позовні заяви стосуються нас, всіх мешканців гуртожитку, та свідчать про продовження злочинних намірів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за будь- що незаконно заволодіти нашим житлом, позбавити нас шляхом виселення права на житло та фактично позбавити права на життя.
Вислів: „ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зловживаючи своїми зв'язками, неодноразово вчиняли корупціині дії на свою користь" у фразі: „ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зловживаючи своїми зв'язками, неодноразово вчиняли корупціині дії на свою користь з єдиною метою -незаконно стати власниками житлового приміщення, яке знаходиться далеко за межами Запорізької області".
Вислів: „продовжуючи свою злочинну діяльність" у фразі: „Продовжуючи свою злочинну діяльність, вкотре використовують суд Жовтневого району м. Запоріжжя, як спосіб досягнення своєї злочинної мети".
ОСОБА_3 зобов'язано направити лист колишньому народному депутату України Бауеру М.Й. зі спростуванням цієї інформації.
В решті позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_1 і ОСОБА_3 подали на це рішення апеляційні скарги, в яких просять рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення.
ОСОБА_1 вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.
29 березня 2006 року ним було направлено до суду уточнення позовних вимог. Суд не розглянув усіх позовних вимог, задоволив позов частково, хоча вся інформація, щодо якої заявлені вимоги ,є недостовірною.
Рішення суду не відповідає вимогам ст. 277 ЦК України.
Суд не виконав вимоги п.7 ст. 277 ЦК України про спростування недостовірної інформації у такий же спосіб, у який вона була поширена, оскільки скарга була надіслана депутатом до інших державних органів.
Просив постановити рішення по суті позовних вимог.
ОСОБА_3 у своїй апеляційній скарзі рішення суду вважає немотивованим, несправедливим і незаконним.
В рішенні суду не зазначено чому суд відхилив її заперечення проти позову, спотворено і невірно викладено пояснення свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в частині того, що скарга до народного депутата Бауера М.Й. була колективною, а не її особистою скаргою.
Звернення до депутата є самозахистом житлових прав, в ньому висловлена особиста думка стосовно дій позивачів, які були направлені на незаконне заволодіння їх житлом.
Вважає, що інформація, викладена у зверненні до депутата, була достовірною.
Просила рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про спростування інформації відмовити.
Колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_3 і ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Як вбачається зі змісту скарги ОСОБА_3, адресованої народному депутату Бауеру М.Й., та її пояснень і доповнень до апеляційної скарги на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, в них міститься критична оцінка фактів набуття позивачами права власності на частину АДРЕСА_1 в м. Чернівці, думки та судження відповідачки, щодо цього та рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.
Однак, при цьому ОСОБА_3 в скарзі до депутата та в поясненнях і доповненнях до апеляційної скарги допустила вживання негативної інформації, зокрема, щодо вчинення позивачами „шахрайських дій", „злочинної діяльності", „злочинні наміри", „злочинної змови з представниками судової влади", „корупційних дій на свою користь" тощо.
Відповідно до ч. З ст. 277 ЦК України вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною. Тому відповідачка повинна була в суді довести, що поширені нею відомості відповідають дійсності.
Судом першої інстанції встановлено, що судове рішення, яким би дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнавалися злочинними або корупційними, відсутнє.
А відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відомості (фрази), викладені ОСОБА_3 в її скарзі, адресованій народному депутату Бауеру М.Й., як то: „шахрайські дії", „злочинна змова", „злочинні наміри", „злочинна діяльності", „корупційна діяльність" є недостовірними і підлягають спростуванню.
Щодо змісту інших відомостей, в яких, як зазначалось вище, міститься виклад критичної оцінки фактів, пов'язаних із набуттям позивачами спільної часткової власності на АДРЕСА_1 в м. Чернівці, їх взаємовідносини із особами, які там проживають, зокрема з позивачкою, її думки та судження, щодо цього, то вони не можуть вважатися недостовірною інформацією, поширення якої порушує немайнові права позивачів.
Обґрунтовано відмовив суд ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. Позивачі не довели, що така шкода їм була заподіяна, що із-за викладеної в скарзі недостовірної інформації змінився їх звичний спосіб життя, становище в суспільстві, відновлення яких потребує значних моральних зусиль та матеріальних затрат.
Суд апеляційної інстанції також вважає, що самі по собі зобов'язання ОСОБА_3 спростувати недостовірну інформацію є одним із видів морального відшкодування.
Безпідставною є вимога ОСОБА_1 про надіслання спростувань Верховному Суду України, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України та ін.
Відповідно до ч.7 ст. 277 ЦПК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Скаргу ОСОБА_3 надсилала лише народному депутату Бауеру М.Й. Тому судом вірно визначено спосіб спростування недостовірної інформації.
Що ж до уточнень позовної заяви, ніби-то надісланої Садгірському районному суду м. Чернівці 29.03.2006 року, то такий документ в справі відсутній. Зауважень, щодо цього від ОСОБА_1 не надходило. Суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України розглянув справу у межах позовних вимог.
Відсутні підстави і для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3
Як уже зазначалось, критична оцінка фактів, пов'язаних із набуттям ОСОБА_1 і ОСОБА_2 права спільної часткової власності на будівлю, в якій вона проживає, її думки та судження, щодо цього містили недостовірну, образливу для позивачів інформацію.
Безпідставними є доводи ОСОБА_3 про те, що скарга, адресована народному депутату Бауеру М.И, була колективною, від 160 мешканців гуртожитку. Вона не подала суду доказів того, що мешканці будинку уповноважили її на написання скарги, яка підписана нею.
Рішення суду відповідає встановленим обставинам справи, вимогам матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 11 липня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: