У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Мазур Л.М., Макарчука М.А.,
Матвєєвої О.А., Юровської Г.В., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про надання дозволу на виготовлення проїзних документів для виїзду за кордон неповнолітньої дитини за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2011 року, додаткове рішення цього ж суду від 12 вересня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 13 жовтня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
У червні 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з липня 2002 року до жовтня 2010 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають дочку – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. У зв’язку з важким матеріальним становищем вона була вимушена поїхати за кордон на заробітки, залишивши дочку на утримання своїм батькам. На даний час в неї легалізована робота за кордоном, житло, матеріальна можливість взяти ОСОБА_5 на час канікул на оздоровлення, однак на це потрібна згода батька, який відмовляється її надати, тому ОСОБА_6 просила у судовому порядку надати дозвіл на виготовлення проїзних документів для виїзду за межі України її неповнолітньої дитини без згоди батька.
Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2011 року позов задоволено. Дозволено без згоди батька, ОСОБА_7, виготовити проїзний документ для виїзду за кордон дитини – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дозволено без згоди батька, ОСОБА_7, виїжджати за межі України дитині – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у супроводі матері – ОСОБА_6.
Додатковим рішенням цього ж суду від 12 вересня 2011 року дозволено без згоди батька, ОСОБА_7, виготовити проїзний документ для виїзду за кордон в Республіку Італія дитини – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у супроводі матері – ОСОБА_6, щорічно на літні канікули на строк з 1 червня до 1 вересня, до досягнення дитиною повноліття. Дозволено без згоди батька, ОСОБА_7, тимчасово виїжджати за кордон, в Республіку Італія дитині – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у супроводі матері – ОСОБА_6, щорічно на літні канікули на строк з 1 червня до 1 вересня, до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 13 жовтня 2011 року рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2011 року та додаткове рішення цього ж суду від 12 вересня 2011 року залишені без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати судові рішення та відмовити в задоволенні позову, мотивуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суди виходили з того, що позивачка має можливість вивезти дочку за кордон для відпочинку й лікування у період літніх канікул, а відмова відповідача надати дозвіл на такий виїзд суперечить її інтересам.
Проте з такими висновками судів погодитись не можна з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду и повинно бути законним і обґрунтованим.
При ухваленні рішення суд зобов’язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувались як вимоги, так і заперечення; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов’язково повинно бути зазначено встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Частиною 2 статті 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів і в їхньому супроводі чи у супроводі осіб, які уповноважені ними.
Згідно зі ст. 4 Закону України від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ "Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України" (далі – Закон) та постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України" виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-річного віку, і без згоди та супроводу другого з батьків може бути дозволено на підставі й рішення суду.
У ст. 141 СК України визначена рівність прав і обов’язків батьків відносно дитини.
Суди у порушення зазначених вимог закону належним чином не перевірили доводів відповідача щодо необхідності та терміну вивезення дитини за кордон, а саме: відповідного медичного висновку про те, що його дитина потребує лікування та оздоровлення саме в Італії; не визначилися з правовою підставою надання дозволу на виїзд дитини без згоди батька аж до досягнення нею повноліття, крім визначеної ст. 4 Закону можливості ухвалення судом рішення на виїзд, а не на виїзд без згоди батька до досягнення дитиною повноліття, не позбавленого батьківських прав. Крім того, суд у порушення статті 212 ЦПК України не надав оцінки письмовим доказам, а саме дозволу ОСОБА_6 на проживання в Італії, який дійсний лише до 5 грудня 2011 року (а.с. 12,13).
Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, не з’ясував усіх обставин справи, погодившись з висновками суду першої інстанції щодо визначення терміну виїзду дитини за кордон на період літніх канікул.
Не визначився апеляційний суд і з правовою підставою для надання за рішенням суду дозволу на неодноразові виїзди дитини без згоди батька.
Оскільки порушення норм процесуального права судами обох інстанцій унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи згідно з п. 2 ст. 338 ЦПК України судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2011 року, додаткове рішення цього ж суду від 12 вересня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 13 жовтня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: Л.М. Мазур
М.А. Макарчук
О.А. Матвєєва
Г.В. Юровська