У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 січня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого: Пшонки М.П.,
суддів: Мазур Л.М., Маляренка А.В., Матвєєвої О.А., Юровської Г.В.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованого об’єкту нерухомості та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, за касаційною скаргою Одеської міської ради на ухвалу Малиновського районного суду м.Одеси від 17 червня 2010 року та на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 вересня 2010 року,-
в с т а н о в и л а:
У квітні 2010 року Одеська міська рада звернулася до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що із листа Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 12 квітня 2010 року стало відомо про зафіксований під час чергової перевірки факт самочинного будівництва відповідачем капітального сараю площею 15 м2, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Оскільки відповідного рішення про надання ОСОБА_1 земельної ділянки не приймалося, позивач вказував на те, що відповідач зайняв та використовує земельну ділянку самовільно.
Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 17 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15 вересня 2010 року, провадження у справі закрито та роз’яснено позивачу, що розгляд даної категорії справ відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
Не погодившись, Одеська міська рада подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування постановлених судами ухвал та просить направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою судді Верховного Суду України від 28 грудня 2010 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 31 травня 2011 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 24 листопада 2011 року на підставі пункту 2 розділу ХІІІ «Перехідних положень» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зміни до яких внесено Законом України від 20.10.2011 року №3932-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України», який набрав чинності 13.11.2011 року, справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач, як суб’єкт владних повноважень, звернувся до суду з метою здійснення своїх владних управлінських функцій, тому вказаний спір підлягає розгляду не у порядку цивільного, а у порядку адміністративного судочинства.
Проте з такими висновками погодитися не можна, виходячи з наступного.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
У даному випадку позивач, звертаючись до суду у порядку цивільного судочинства, просив зобов’язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення капітального сараю за власний рахунок.
Частиною 7 статті 376 ЦК України передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Наведене свідчить, що спір повинен розглядатися у порядку цивільного судочинства.
Зважаючи на зазначене, оскаржувані ухвали як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 344, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Одеської міської ради задовольнити.
Ухвалу Малиновського районного суду м.Одеси від 17 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 вересня 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.П. Пшонка
Судді: Л.М. Мазур
А.В. Маляренко
О.А. Матвєєва
Г.В. Юровська