АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2006 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області в складі:
Головуючого: Заводян К.І. Суддів: Міцнея В.Ф., Станковської Г.А. Секретаря: Єфтеньєва О.Г.
З участю: ОСОБА_1, представника Мамалигівського ССТ Малишевої І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мамалигівського сільського споживчого товариства Новоселицької РСС про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Герцаївського районного суду від 17 квітня 2006 р.,-
ВСТАНОВИЛА:
В листопаді 2003 р. ОСОБА_1 подала позов до Мамалигівського сільського споживчого товариства (далі Мамалигівське ССТ) про поновлення на роботі і виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Посилалася на такі обставини.
В системі споживчої кооперації вона працювала більше 20 років. З червня 2002 року працювала буфетницею кафе ІНФОРМАЦІЯ_1, розташованому в ІНФОРМАЦІЯ_2.
З 10 вересня 2003 року вона звільнена з роботи за скороченням штатів, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.
Вважала своє звільнення незаконним, пов'язаним з упередженим ставленням до неї керівництва Мамалигівського ССТ через те, що вона зверталася до нього з позовом про стягнення заробітної плати.
5 червня 2003 року її познайомили з постановою правління товариства №3, в якому йшлося про те, що кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 нерентабельне, тому підлягає закриттю.
СПРАВА № 22ц-666/2006 р. Головуючий у першій інстанції
Категорія:39/40 Козловська Л.Д.
Доповідач Заводян К.І.
З таким висновком не погоджувалася. З січня 2003 року в кафе не було електроенергії, в квітні райсанепідстанцією зафіксовано відсутність в кафе дезинфікуючих засобів, проточної холодної і гарячої води, якої не було з часу відкриття кафе. Це стало підставою для висновку, що дешевше закрити кафе, ніж усунути цей недолік.
Вона оскаржувала постанову про закриття кафе до прокуратури, до суду. Але 4 листопада 2003 року суд закрив провадження в справі. У зв"язку із цими зверненнями вона пропустила строк на звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, який просила поновити.
Вважала, що адміністрацією при її звільненні порушено вимоги ст. ст. 40 п.1, 42, 49-2 КЗпП України. Звільнення проведено по закінченні двомісячного строку з дня попередження. Вона є кваліфікованим працівником із 23-річним стажем роботи, має на утриманні неповнолітню дитину, але їй не була запропонована інша робота.
Просила поновити її на посаді буфетниці кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 і стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Справа розглядалася неодноразово.
Рішенням Герцаївського районного суду від 17 квітня 2006 року ОСОБА_1 відмовлено в позові за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.
Вважає, що висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи. Суд не виконав вимоги ухвали апеляційного суду від 31.03.04 року, не з'ясував чи дійсно мала місце ліквідація кафе та скорочення чисельності працівників, чи мала вона переважне право на залишення на роботі, чи пропонувалась їй інша робота та чи здійснювався в ССТ прийом на роботу інших працівників, не досліджена книга розпоряджень голови правління ССТ. Зокрема, в кафе після її звільнення працювали ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка провела ремонтні роботи в кафе і була прийнята на роботу.
Суд не врахував, що вона є повним пайщиком споживчої кооперації.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід відхилити.
Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову про поновлення на роботі і виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд вірно виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 з посади буфетниці кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 в ІНФОРМАЦІЯ_2 Новоселицького району здійснено з дотриманням Кодексу законів про працю України.
Судом першої інстанції встановлено, на підставі п.п. „є" ст. 33 Статуту правління Мамалигівського ССТ 4 червня 2003 року прийняло рішення (постанова № 3) про закриття з 5 серпня 2003 року кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 із-за його нерентабельності, із скороченням двох посад буфетників цього кафе (а.с.27).
Про наступне вивільнення ОСОБА_1 була повідомлена під розписку 4 травня 2003 року (а.с. 28).
її доводи про те, що кафе було рентабельним, а постанова викликана
упередженим ставленням до неї з боку адміністрації споживчого товариства спростовується аудиторською перевіркою, проведеною 11.01.2004 року (а.с. 47, 50) та аналізами рентабельності підприємницької діяльності споживчого товариства (а.с. 20-26).
Судом першої інстанції встановлено ,що скорочення штатної чисельності працівників в Мамалигівському ССТ дійсно мало місце. Кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 тривалий час не працювало.
Про наступне вивільнення працівника 30.09.2003 року Мамалигівське ССТ повідомило Новоселицький центр зайнятості (а.с. 218).
Профспілковий комітет 18.07.2003 року дав згоду адміністрації на звільнення ОСОБА_1 за скороченням штатів (а.с. 39). Питання розглядалось в присутності ОСОБА_1.
З 6 серпня по 30 серпня 2003 року ОСОБА_1 була у відпустці.
На підставі розпорядження НОМЕР_1 ОСОБА_1 звільнена із займаємої посади з 10 вересня 2003 року (а.с. 29).
Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що на день звільнення ОСОБА_1 рішення профспілкового комітету про згоду на її звільнення у зв"язку із спливом місячного строку (част. 8 ст. 43 КЗпП) вже не мало юридичної сили.
В зв'язку з цим судова колегія палати в цивільних справах апеляційного суду зробила запит до профспілкового комітету Мамалигівського ССТ про повторний розгляд цього питання.
Рішенням від 18.09.2006 року профспілковий комітет підтвердив свою згоду на звільнення ОСОБА_1 за скороченням штатів.
Судом також встановлено, що на час звільнення ОСОБА_1 з роботи вільних посад у Мамалигівському ССТ не було, у зв"язку з чим інша робота їй не пропонувалась.
В засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтвердила, що їй невідомо про наявні в товаристві на час її звільнення вакансії.
Суд першої інстанції оглянув книгу розпоряджень про прийом -звільнення з роботи працівників. Факту прийняття на роботу нових працівників в період після звільнення ОСОБА_1 з роботи не встановлено.
Із-за відсутності вакансій адміністрація Мамалигівського ССТ не могла виконати вимоги ст.42 КЗпП України про переважне право ОСОБА_1 на залишення на роботі у зв"язку із наявністю неповнолітньої дитини, тривалим стажем роботи та на підставі п. „з" ст.. 15 Статуту споживчого товариства (а.с. 189) про першочергове право члена товариства на прийняття на роботу.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає встановленим обставинам справи, вимогам матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Герцаївського районного суду від 17 квітня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:/ підпис/
Судді:/підписи/