Справа № 2-а-8876/11

2-а/1111/12240/11

ПОСТАНОВА

  14.11.2011  суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда Льон С.М. розглянувши в скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії   за Постановою Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.12.2005 р. № 1293,-

 ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді про проведення перерахунку державної пенсії  01 січня 2006 р. по 13 грудня 2010 р. року відповідно до пункту першого Постанови Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.12.2005 р. № 1293, а саме збільшення її у 3,5 рази з урахуванням положень ст.ст. 54 та ч. 3 ст. 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом 3 групи за захворюванням, яке пов'язане з ліквідацією наслідків на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням та вкладкою до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи. 13.12.2010 р. постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда, УПФУ в м. Кіровограді зобов'язано призначити та   виплатити державну пенсію ОСОБА_1, як інваліду З групи в розмірах, які встановлювались  в законі про Державний бюджет  України на відповідний рік, а саме  6-ми мінімальних пенсій за віком та перерахунок додаткової пенсії з 01.01.2004 р. по 31.12.2010 р., з урахуванням різниці, яка була виплачена у ці періоди року. Але відповідач при виконанні рішення суду від 13.12.2010 р. не виконав вимоги Постанови Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.12.2005 р. № 1293, а саме не збільшив її у 3,5 рази з урахуванням положень ст. 54 та ч. 3 ст. 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач просить суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати провести перерахунок пенсії і збільшити її у 3,5 рази згідно пункту першого Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 р. № 1293, і виплатити недоплачену державну пенсію за період з  січня  2006 р. по 13 грудня 2010 р., з урахуванням положень постанови КМУ від 27.12.2005 р.

Представником відповідача надано до суду письмові заперечення відповідно до яких вимоги не визнав, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно копії посвідчення №НОМЕР_1 від 16.02.2000р. та викладки до посвідчення, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом 3 групи по захворюванням, пов'язаним з наслідками Чорнобильської катастрофи. Оформленою належним чином копією посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи  серії НОМЕР_2 від 15.11.2005року  та вкладкою до нього, а також  висновком  регіональної міжвідомчої комісії  №322 від 15.04.1999р. підтверджується, що ушкодження здоров'ю, яке привело до втрати працездатності, ОСОБА_1 отримав під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС, яка є ядерним інцидентом в тлумаченні п.п. к п. 1 ст. І Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня 1963 року, до якої Україна приєдналася 12 липня 1996 року (Закон України «Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду» № 334/96-ВР від 12 липня 1996 року).

У відповідності до ст. 5 та 9 КАС України, як правовий акт, який має вищу юридичну силу, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду.

Згідно п. 1 статті IV Конвенції відповідальність за ядерну шкоду є абсолютною. Стаття V (В) Конвенції зобов'язує кожну країну, яка підписала конвенцію, забезпечити можливість особам, яким завдана ядерна шкода, реалізувати свої права на відшкодування ядерної шкоди.

Стаття VI Конвенції передбачає строк позовної давності за вимогами про відшкодування ядерної шкоди завданої здоров'ю в тридцять років) ч. 1 ст. VI Конвенції надає право країнам, які підписали Конвенцію, збільшувати строк позовної давності в цьому випадку. Всі питання пов'язані з застосуванням Конвенції передбачено вирішувати на підставі закону країни, яка цю Конвенцію ратифікувала. Таким законом є прийнятий 3 грудня 1997 року Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з приєднанням України до Віденської конвенції» № 684/97-ВР, який вніс зміни до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» № 39/95-ВР від 08.02.1995 р. Так згідно ст. 72 цього Закону відповідальність за ядерну шкоду є абсолютною - настає незалежно від встановлення вини оператора (установи, що експлуатує ядерну установку). Стаття 76 визначає, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності.

В відношенні Чорнобильської катастрофи, абсолютну відповідальність за ядерну шкоду завдану здоров'ю цим ядерним інцидентом, стаття 73 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» кореспондує до відповідного законодавства України.

Це Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який з 06 червня 1996 року містить повне визнання державою відповідальності за шкоду здоров'ю, втрату працездатності, завдану особам постраждалим від Чорнобильської катастрофи та зобов'язання держави відшкодувати цю шкоду в повному обсязі (стаття 13 закону).

Предметом судового розгляду є порушене право позивача на отримання державної пенсії в розмірах встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 р. № 1293.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 22 Конституції України передбачено, що Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути відмінені. При прийнятті нових Законів або внесенні змін до чинних Законів не допускається звуження обсягу та об'єму прав і свобод. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на одержання державної та додаткової пенсії за шкоду, причинену здоров'ю, внаслідок Чорнобильської катастрофи. Аналізуючи норми права відносно пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд вважає, що при вирішенні даного спору треба виходити з пріоритетності законів над підзаконними актами та чинними нормативно-правовими актами, які не суперечать нормам Конституції України, нормам спеціального Закону.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідними органами на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.12.2005 р. № 1293, зобов'язує Пенсійний Фонд України збільшити розмір пенсії, призначеної відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»: збільшити у 3,5 рази - пенсії по інвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, громадянам, евакуйованим у 1986 році із зони відчуження, та пенсію у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи членам їх сімей.

Встановлено, що відповідно до  пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.12.2005 р. № 1293,  позивач має право на збільшення державної пенсії у 3,5 рази, але державну пенсію отримав та продовжує отримувати в розмірах менших ніж встановлено чинним законодавством.

Тому дії Управління є протиправними та такими, що порушили конституційні права позивача, а саме дії Управління не відповідають конституційним положенням про гарантування прав та соціальний захист громадян, для яких пенсія є складовою частиною, якої є пенсійне забезпечення за рахунок бюджетних коштів.

Постановою суду від 13.12.2010 р. УПФ в м. Кіровограді зобов'язано провести перерахунок державної пенсії позивачу як інваліду З групи в розмірі 6-ми мінімальних пенсій за віком та перерахунок додаткової пенсії з 01.01.2004 р. по 31.12.2010 р., , з урахуванням різниці, яка була виплачена у ці періоди року.

У позовній заяві позивач ставить питання про перерахунок та виплату пенсії згідно вимог пункту першого Постанови Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.12.2005 р. № 1293, збільшивши її у 3,5. Тому посилання представника відповідача на те, що позивачем пропущений строк звернення до суду є необґрунтованим в контексті Конвенції. Суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача збільшити ОСОБА_1 державну пенсію у 3,5 рази відповідно до вимог пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.12.2005 р. № 1293 з 01.01.2006 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., та з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р.

Суд при визначенні дій Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді протиправними, виходив з пріоритету конституційних норм, чинних законів та нормативно-правових актів і принцип вини в основу рішення не покладений.

Керуючись ст.ст. 122, 158 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

                             ПОСТАНОВИВ:

 Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії   за Постановою Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.12.2005 р. № 1293 - задовольнити.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію згідно вимог пункту першого Постанови Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.12.2005 р. № 1293, збільшивши її у 3,5 рази 01.01.2006 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р., з урахуванням різниці, яка була виплачена у ці періоди.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного  адміністративного суду через Ленінський райсуд м. Кіровограда протягом 10-ти днів з дня її проголошення. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

  Суддя Ленінського районного

суду м. Кіровограда                                                                                Льон