Дата документу 09.02.2012

Справа № 2-1309/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

09.02.2012 р.                                                                                                                   м. Вінниця

          Ленінський районний суд м. Вінниці в складі

головуючого судді Борисюк І.Е.

за участю секретаря Жовтун М.А. ,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ТОВ «Інтертрейд-Авто»за участю третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ТОВ «Інтрейд-Авто»про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В позові зазначив, що наказом (розпорядження) ТОВ «Інтертрейд-Авто»№ 321-к від 13.12.2010 р. про припинення трудового договору (контракту), з 01.11.2010 року його було звільнено з посади помічника юрисконсульта, згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. Вважає дане звільнення незаконним та таким, що суперечить діючому законодавству України, оскільки з 25.10.2010 року по 29.10.2010 року він перебував на амбулаторному лікуванні з приводу ГРЗ, що підтверджується листом тимчасової втрати працездатності, який він надав начальнику відділу кадрів товариства ОСОБА_3 01.11.2010 р. в проміжок часу з 9 години ранку до 13 години дня. Весь цей час він перебував на своєму робочому місці. На 14 годину дня він відбув до Староміського РВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області відповідно до отриманої повістки. З 02.11.2010 р. по 26.11.2010 року він перебував на амбулаторному лікуванні, про що свідчить лист тимчасової втрати працездатності серія АВВ № 086257, наданий ним 26.11.2010 року особисто начальнику відділу кадрів товариства ОСОБА_3 Одночасно він написав заяву щодо надання відпустки для написання дипломної роботи та здачі сесії з 27.11.2010 р. по 19.03.2010 р. із додавання відповідної довідки –виклику із навчального закладу. З 29 листопада 2010 р. по 3 грудня 2010 р. він перебував на амбулаторному лікуванні, про що свідчить лист тимчасової втрати працездатності серія АВВ № 190349. 03.12.2010 року вищевказаний лист, разом із заявою про надання відпустки для написання дипломної роботи та здачі іспитів в період з 04.12.2010 року по 19.03.2011 року, додавши оригінал довідки - виклику із Одеської національної юридичної академії, де він навчався, було надіслано цінним листом на поштову адресу ТОВ «Інтертрейд-Авто»та повідомив про цей лист начальника відділу кадрів ОСОБА_3 в усній формі, а також, пізніше у листі від 08.12.2010 р. 17.12.2010 року він отримав листа від 15.12.2010 року, в якому начальник відділу кадрів повідомила про те, що при звільненні його зарплатна картка «SEB банку»закривається, тому розрахункові кошти він може отримати в касі підприємства. Звернувшись до Товариства із проханням повідомити підстави звільнення, 25.01.2011 року отримав копію наказу та розрахунковий лист по заробітній платі станом на 13.12.2010 року.  З наведених підстав, просив поновити його на роботі на посаді помічника юрисконсульта ТОВ «Інтертрейд-Авто»та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

          В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

          Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову та надав суду письмові заперечення щодо них.

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача –директор ТОВ «Інтертрейд-Авто»ОСОБА_2 заперечував щодо задоволення позову. Пояснив, що позивач дійсно був відсутній на робочому місці понад три години. Про поважні причини своєї відсутності не повідомив. Позитивна характеристика, яка була видана 09.11.2010 року, була надана позивачу зважаючи на його особисте прохання і жалість до нього, оскільки була необхідна йому для пред’явлення у вищий навчальний заклад, однак характеристика не відповідає дійсності. Суду також було надано письмове пояснення ОСОБА_2 щодо виданої характеристики.(а.с. 67)

В судовому засіданні в якості свідків було допитано ОСОБА_3, яка є начальником відділу кадрів ТОВ «Інтертрейд-Авто»та ОСОБА_4 - юрисконсульта, які повідомили суду, що 01.11.2010 року позивач о 12 год. 30 хв. з’явився на роботі і здав ОСОБА_3 листок непрацездатності за період з 25.10.2010 року по 29.10.2010 року, і більше на роботі не з’являвся. 01.11.2010 року о 18 год. 00 хв. було складено акт про відсутність ОСОБА_1 на роботі в присутності ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 02.11.2010 року позивач зателефонував ОСОБА_3і сказав, що відкрив наступний листок непрацездатності.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача, покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що позов не обґрунтований та задоволенню не підлягає з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно наказу № 161-к від 02.08.2010 року, ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду помічника юриста ТОВ «Інтертрейд-Авто»з 02.08.2010 року. (а.с. 38)

Згідно листа непрацездатності АВВ № 159652, з 25.10.2010 року по 29.10.2010 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному.(а.с. 39)

01.11.2010 року позивач о 12 год. 30 хв. з’явився до начальника відділу кадрів, для того щоб здати лист непрацездатності АВВ № 159652, окрім згаданого листа жодних документів та пояснень про причину своєї відсутності з 9 год. 00 хв. не надав, а також не попередив про причину подальшої відсутності на роботі, тобто з 12 год.40 хв. до кінця робочого дня 18 год. 00 хв.

01.11.2010 року працівниками ТОВ «Інтертрейд-Авто», а саме, начальником служби безпеки ОСОБА_5, начальником відділу кадрів ОСОБА_3, юрисконсультом ОСОБА_4 було складено акт про відсутність ОСОБА_1 01.11.2010 р. на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, а саме: з 09.00 год. до 12.30 год., з 12.40 год. до 18.00 год. (а.с. 42)

З пояснень представника відповідача вбачається, що 02.11.2010 року о 9 год. 30 хв. ОСОБА_1 зателефонував начальнику відділу кадрів ОСОБА_3 та повідомив, що знаходиться на лікарняному з 02.11.2010 року. Оскільки під час розмови з ОСОБА_3 останній не надав пояснень про поважні причини відсутності на роботі 01.11.2010 року, 02.11.2010 року керівник відділу безпеки ОСОБА_5 на імґя генерального директора ОСОБА_2 надав службову записку про факт відсутності ОСОБА_1 на роботі 01.11.2010 року в якій вказав про відсутність повідомлення поважних причин відсутності на роботі. (а.с. 41)

Згідно листка непрацездатності АВВ № 086257, ОСОБА_1 дійсно перебував на лікарняному з 02.11.2010 року до 26.11.2010 року, в подальшому, з 29.11.2010 року по 03.12.2010 року, що підтверджується лікарняним листком АВВ № 190349. (а.с. 8, 11)

Подання позивачем відповідачу заяви від 26.11.2010 року про надання додаткової відпустки для підготовки і захисту дипломного проекту (роботи) та складання державних іспитів з 27.11.2010 року по 19.03.2011 року в судовому засіданні не підтверджено належними доказами, враховуючи також пояснення представника відповідача і відсутність наказу про надання додаткової відпустки позивачу. (а.с. 9)

03.12.2010 року на адресу ОСОБА_1 відповідачем було направлено лист № 134 з пропозицією з’явитися на підприємство та надати офіційні документи та письмові пояснення, що підтверджують поважні причини відсутності його на роботі. В листі –зверненні № 134 його було попереджено, що у разі ненадання документів які підтверджують відсутність на роботі з поважних причин, його буде звільнено з роботи за прогул. (а.с. 134)

07.12.2010 року позивачем особисто було отримано лист від відповідача № 134 від 03.12.2010 року, що підтверджується фіскальним чеком про направлення рекомендованого листа від 03.12.2010 року, поштовим повідомленням про відправлення 03.12.2010 року цього листа і його вручення позивачу, відповіддю УДППЗ «Укрпошта»№ 10-12-Б-106 від 17.05.2011 року на запит суду. (а.с. 46, 107)

10.12.2010 року ТОВ «Інтертрейд-Авто»одержало лист від 08.12.2010 року курґєрською доставкою УДППЗ «Укрпошта»від ОСОБА_1, у якому він також надіслав копію повістки оперативно - уповноваженого СКР Староміського РВ ВМВ УМВС України у Вінницькій обл. старшого лейтенанта міліції ОСОБА_6, де вказано про його виклик у якості свідка до Староміського РВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області на 14 год. 00 хв. 01.11.2010 року. (а.с. 48-49)

Наказом ТОВ «Інтертрейд-Авто»№ 321 –к від 13.12.2010 року ОСОБА_1 було звільнено за прогул на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України  з 01.11.2010 року.(а.с. 26)

14.12.2010 року на адресу ОСОБА_1 було відправлено лист вих. № 140 від 13.12.2010 року з повідомленням про звільнення за прогул та запропоновано з’явитися на підприємство для ознайомлення з наказом під розписку та отримання трудової книжки, а також вказано, що у разі отримання письмового дозволу, трудова книжка буде надіслана йому поштою. До листа було додано копію наказу про звільнення. Також, у листі було вказано, що належний розрахунок відправлено через «SEB –Банк»на зарплатну картку, але у зв’язку з тим, що при звільненні зарплатна картка «SEB –Банку»закривається, розрахункові кошти задепоновано на розрахунковому рахунку товариства і він може отримати їх у касі підприємства. Листом № 142 дану інформацію було повідомлено позивачу. Відправлення відповідачем листа № 140 від 13.12.2010 року із додатком (наказом про звільнення) підтверджується фіскальним чеком про направлення цінного листа, описом (а.с. 52, 53, 80, 81). Отримання позивачем листа  № 142 поштовим повідомленням про його отримання особисто позивачем 17.12.2010 року. (а.с. 53, 55, 79) Також направлення вище згаданого листа (№ 140 від 13.12.2010 року) позивачу відповідачем підтверджується відповіддю УДППЗ «Укрпошта»№ 10-12-Б-106 від 17.05.2011 року на запит суду. (а.с. 107)

03.12.2010 року позивачем на адресу відповідача було направлено лист з повідомленням про надання оплачуваної відпустки для підготовки і захисту проекту (диплому) та складання державних іспитів з 04.12.2010 року по 19.03.2011 року. (а.с. 12-15) Відповідачем даний лист було отримано лише 22.12.2010 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення. (а.с. 16)

23.12.2010 року ОСОБА_1 звернувся до Територіальної державної інспекції у Вінницькій області із заявою щодо перевірки відповідності дій керівництва ТОВ «Інтертрейд-Авто»нормам діючого законодавства.

12.01.2011 року державним інспектором праці ОСОБА_7 було проведено перевірку на відповідність виконання чинного трудового законодавства до норм КЗпП України, про що складено акт перевірки № 02-01-18/71, яким встановлено, що строки та порядок звільнення передбачені ст.ст. 147-1, 148, 149 керівництвом товариства, уповноваженим приймати та звільняти з роботи, не порушено. (а.с. 59-60)

12.01.2011 року державним інспектором праці ОСОБА_7 також було складено протокол № 02-01-18/52 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 41 КУпАП України, а саме: порушено ст. 116 КЗпП України –не проведено своєчасно розрахунок із звільненим працівником в день звільнення. При звільненні працівника не проведено завчасно поштове повідомлення про нараховані суми в письмовій формі під особистий підпис. (а.с. 61) 11.02.2011 року Ленінським районним судом м. Вінниці звільнено директора ТОВ «Інтертрейд-Авто» ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП України за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення та вирішено обмежитись відносно нього усним зауваженням. Постанова суду набула законної сили 21.02.2011 року. (а.с. 62)

11.01.2011 року позивач звернувся до відповідача із листом про обґрунтування його звільнення та з проханням надати йому трудову книжку та копію наказу про звільнення, надіславши їх поштовим зв’язком. (а.с. 63)

Листом від 21 січня 2011 року вих. № 44, на адресу реєстрації ОСОБА_1  начальником відділу кадрів ОСОБА_3 було направлено обґрунтування звільнення з роботи, копію наказу про звільнення № 321 –к від 13.12.2010 р., розрахунковий лист, трудову книжку ОСОБА_1 АА № 514739, що підтверджується фіскальним чеком про направлення цінного листа, описом та поштовим повідомленням про вручення ОСОБА_1 даного листа із додатками, відповіддю УДППЗ «Укрпошта»№ 10-12-Б-106 від 17.05.2011 року на запит суду. (а.с. 64-66, 107)

З пояснень позивача вбачається, що 01.11.2010 р. в проміжок часу з 9 години ранку до 13 години дня він перебував на своєму робочому місці. На 14 годину дня він відбув до Староміського РВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області, відповідно до отриманої повістки, де перебував до 18.00 год.

Суд критично ставиться до пояснень позивача в судовому засіданні та вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами цивільної справи, зокрема, згідно відповіді Староміського РВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області від 24.03.2011 року № 3771, ОСОБА_1 дійсно викликався в якості свідка 01.11.2010 року на 14 год.00 хв., однак задіяний був для надання свідчень з 14 год. 10 хв. до 14 год. 30 хв. (а.с. 178)

При вирішенні даної цивільної справи по суті суд враховує, що Правилами внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Інтертрейд-Авто»,затвердженими генеральним директором Товариства,  а саме п. 4.1., встановлено час початку  і закінчення робочого дня та перерви на обід: початок робочого дня –9.00, перерва –13.00-14.00, закінчення робочого дня –18.00. До початку роботу кожний працівник зобов’язаний зафіксувати час свого приходу на роботу, а після закінчення робочого дня –виходу з роботи, установленому на підприємстві.  Облік приходу на роботу і виходу з роботи ведеться в табелі обліку використаного робочого часу, згідно п. 4.2. та п. 4.3. Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Інтертрейд-Авто». (а.с. 139-143)

Суд також враховує, що позивач послався на норми ч. 1 ст. 148 КЗпП України, яка передбачає, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. Однак, до цього часу не враховується час звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 з 02.11.2010 року по 26.11.2010 року та з 29.11.2010 року по 03.12.2010 року перебував на лікарняному. Тому суд приходить до висновку, що відповідачем не порушено зазначені вимоги Закону.

Згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Верховний Суд України звернув увагу в Постанові Пленуму «Про практику розгляду судами трудових спорів», що  при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Відсутність працівника на роботі з поважних причин не може вважатися прогулом, а отже і підставою для розірвання трудового договору за п. 4 ст. 40 КЗпП України. Законодавство про працю не містить переліку причин відсутності на роботі, які треба вважати поважними, однак поважними причинами варто визнавати такі причини, що виключають вину працівника. В даному випадку відповідачем як роботодавцем було визначено відсутність поважних причин для відсутності на робочому місці позивача.

Факт відсутності працівника на роботі - позивача підтверджуватися, письмовими свідченнями інших працівників, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_4, актом від 01.11.2010 року, складеним у присутності ОСОБА_3, ОСОБА_4 безпосереднім керівником позивача, що підтверджується штатним розписом (а.с. 174-175),  ОСОБА_5

Доказом відсутності позивача на роботі також є табель обліку використання робочого часу, де відображено, що ОСОБА_1 не перебував на робочому місці 01.11.2010 року – прогул («пр»). (а.с. 137-138)

Судом звернуто увагу, що звільнити працівника з роботи можна за разовий випадок прогулу без поважних причин і таке звільнення є правом власника або уповноваженого ним органу. Згідно п. 8.8. Статуту відповідача, директор ТОВ «Інтертрейд-Авто»уповноважений призначати і звільняти працівників товариства наказами. (а.с. 248-263)

Звільнення працівника за вчинення прогулу, в тому числі якщо він був відсутній на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, є дисциплінарним звільненням і провадиться у порядку застосування дисциплінарного стягнення.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України перед тим, як застосувати дисциплінарне стягнення, власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмове пояснення, що й було здійснено відповідачем шляхом направлення листа № 134 від 03.12.2010 року, який позивачем було отримано особисто 07.12.2010 року, що підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах даної справи.

При звільненні за прогул трудові відносини вважаються припиненими з першого дня невиходу на роботу, якщо працівник до часу видання наказу не працював, а отже, днем звільнення за таких обставин слід вважати останній день фактичної роботи.

Відповідно до  п. 2.26 Інструкції № 8 про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України, Мін’юсту України та Мінсоцзахисту України від 29.07.1993 року, днем звільнення вважається останній день роботи.

Судом встановлено, що днем вчинення прогулу є 01.11.2010 року, а до часу видання наказу  - до 13.12.2010 року, позивач не працював, оскільки перебував на лікарняному з 29.11.2010 року по 03.12.2010 року. До моменту видання наказу про звільнення відповідач намагався отримати пояснення від позивача про поважні причини його відсутності на робочому місці. Днем припинення трудових відносин між працівником-позивачем і відповідачем у цьому випадку є останній день роботи, враховуючи те, що наказ про звільнення можна видати і значно пізніше. Стягнення відповідачем було оформлено через видання наказу, з яким працівника, враховуючи його відсутність було ознайомлено шляхом направлення поштою повідомлення про його звільнення за прогул з роботи та додано наказ про звільнення, у відповідності до Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Інтертрейд-Авто».

Дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо при виявленні провини, але не пізніше одного місяця від дня його виявлення. При цьому не має враховуватися час відсутності працівника на роботі у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці, згідно ст. 148 КЗпП України. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосована тільки одна дисциплінарна санкція (ч. 2 ст. 149 КЗпП України).

Судом встановлено, що саме прогул, відсутність на робочому місці позивача понад три години ( з 09 год. 00 хв. до 12 год. 30 хв., з 12 год. 40 хв. до 18 год. 00 хв.) стали підставою звільнення ОСОБА_1 з роботи. Судом прийнято до уваги перебування позивача в Староміському РВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області 01.11.2010 року з 14 год. 10 хв. до 14 год. 30 хв., що підтверджується належними доказами по справі, однак позивачем не доведено його перебування на роботі решту робочого часу, враховуючи заперечення відповідача, пояснення свідків, директора підприємства, а також інші належні докази, які містяться в матеріалах справи. Директором ТОВ «Інтертрейд-Авто»додержано передбачені  статтями  147-1,  148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, в тому числі не закінчився  встановлений  для  цього  строк. При застосуванні дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, відповідачем враховано при звільненні позивача ступінь тяжкості вчиненого  проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за  яких  вчинено  проступок,  і попередня робота працівника.

Стаття 139 КЗпП України зобов’язує працівника чесно i сумлінно працювати, своєчасно i точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової i технологічної дисципліни, вимог нормативних актів щодо охорони праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

До трудових обов’язків працівників відноситься також дотримання установленого режиму робочого часу.

Судом не прийняті до уваги роздруківки з номерів телефонів як позивача так і відповідача, оскільки, враховуючи суперечливі пояснення сторін, суд не має змоги встановити, що саме сторони повідомляли один одному в своїх телефонних розмовах.

Відповідно до  п. 4.2. Інструкції № 8 про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України, Мін’юсту України та Мінсоцзахисту України від 29.07.1993 року, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або  уповноважений  ним  орган  в  цей  день надсилає йому поштове повідомлення  із  вказівкою  про  необхідність  отримання трудової книжки, що й було здійснено позивачем.  Пересилання трудової книжки поштою з доставкою  на  зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника, яку той надав, повідомивши про це в своєму листі.

Щодо порушення строків розрахунку із позивачем, то даний факт було встановлено Ленінським районним судом 11.02.2011 року, однак це не є предметом розгляду даної справи, враховуючи диспозитивність розгляду справи.

Судом прийнято до уваги, що територіальною державною інспекцією праці у Вінницькій області було встановлено, що відсутність працівника ОСОБА_1 01.11.2010 року на робочому місці є необґрунтованою, не підтверджено поважні причини його відсутності, строки та порядок звільнення керівництвом відповідача не порушено, що знайшло своє підтвердження в ході розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини,  на  які  вона посилається  як  на  підставу  своїх  вимог  або заперечень,  крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними  є докази,  які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність  конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих доказів.

Таким чином в судовому засіданні  встановлено, що позивач був відсутній на роботі 01.11.2010 року більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, письмових пояснень про поважність причин  відсутності на робочому місці він не надав, а ті, які були повідомлені, не пояснювали відсутність на робочому місці протягом встановленого правилами внутрішнього розпорядку робочого часу, а тому був звільнений у відповідності до п. 4 ст. 40 КЗпП України і законних підстав для  поновлення його на роботі у суду немає.    

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо поновлення на роботі, відповідно вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушено прогулу не підлягають задоволенню, враховуючи положення ст. 235 КЗпП України.

Від сплати судового збору на момент звернення до суду,  згідно п. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито»та на момент винесення рішення судом, згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений.

На підставі викладеного, керуючись п. 4 ст.  40, 139, 147-1, 148, 149 КЗпП України, Інструкцією № 8 про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України, Мін’юсту України та Мінсоцзахисту України від 29.07.1993 року, ст.ст. 10, 11, 57-61, 209, 212-218  ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Інтертрейд-Авто»про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу –відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: