Справа № 2-146/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

      09.02.2012                                                                                               м. Вижниця

     Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Пилип’юка І.В., при секретарі Паучек Є.В., з участю сторін, представників ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вижниця цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Долішньошепітської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, ОСОБА_4, про скасування рішення виконкому сільської ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Долішньошепітської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, ОСОБА_4, про скасування рішення виконкому сільської ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

В позові вказував, що відповідно до акту передачі нерухомого майна пайового фонду КСП «Карпати» від 06.02.2003 року, затвердженого Долішньошепітською сільською радою йому, як керівнику групи співвласників, передано частину корівника №3 у АДРЕСА_1, на суму паю 14730,00 грн. В подальшому члени його групи співвласників продали належні їм частки майнових паїв і Долішньошепітською сільською радою видано свідоцтво про право власності на майновий пай серія ЧВ №001572 від 21.09.2010 року. А ОСОБА_4, як керівнику групи співвласників, відповідно до акта передачі від 06.02.2003 року також передано частину корівника №3 на належний йому майновий пай на суму 10270,00 грн. Загальна балансова вартість вказаного корівника становить 25000,00 грн. Дане майно закріплене за МПП «Красток» відповідно до протоколу №1 зборів пайовиків СТОВ «Карпати». Інших співвласників у даній нерухомості немає.

Зазначав, що 14.02.2011 року звернувся із заявою до виконкому Долішньошепітської сільської ради про видачу свідоцтва про право власності на частину корівника №3, однак повідомили, що 21.11.2006 року виконкомом сільської ради прийнято рішенням №64 про оформлення права власності на ? частину вказаного нерухомого майна за відповідачем та видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно на його ім'я серія САВ №832489 від 15.08.2008 року, яке зареєстроване у Вижницькому РБТІ 20.08.2008 року, а оскільки при різній вартості майнового паю не можуть бути і однаковими частки у нерухомому майні, то виконком Долішньошепітської сільської ради свідоцтво про право власності на нерухоме майно не видав, а рішенням №41 від 06.04.2011 року рекомендував звернутися до суду для вирішення даного питання.

Посилався на п. 1.2 Рекомендацій щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх КСП, затверджених наказом №315 від 20.05.2008 року, відповідно до якого, - частка у праві спільної власності - це частка кожного співвласника, яка відповідає вартості його майнового паю, а також на п.2.7.1., яким передбачено, що розподіл майна між співвласниками здійснюється відповідно до їх часток у спільній частковій власності. У зв'язку із чим частки нерухомого майна у корівнику №3, який у даний час належить йому та ОСОБА_4 на праві спільної приватної часткової власності не можуть бути рівними, так як вартість його майнового паю у корівнику становить 14730,00 грн., а ОСОБА_4 - 10270,00 грн., тобто йому належить 59% будівлі корівника №3, а відповідно ОСОБА_4 належить 41% будівлі, що не відповідає ні рішенню виконкому Долішньошепітської сільської ради №64 від 21.11.2006 року та свідоцтву право власності на нерухоме майно серія САВ № 832489 від 15.08.2008 року.

Також зазначив, що рішення №64 від 21.11.2006 року про оформлення права власності ОСОБА_4 на ? частину корівника №3 та свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САВ № 832489 від 15.08.2008 року виконкомом Долішньошепітської сільської ради видавалися без будь-яких документів. Вказане обґрунтовувало б право відповідача на ? частину нерухомого майна, а саме: розрахунку часток у нерухомому майні та акта узгодження часток у нерухомому майні між співвласниками. Стверджував, що ОСОБА_4 у заяві до виконкому сільської ради від 12.11.2006 року не просив оформити за ним право власності на ? частину корівника №3, а просив надати дозвіл на виготовлення технічного паспорта для оформлення права власності, фактично рішення про оформлення права власності на ? частину ОСОБА_4 прийнято виконкомом самостійно, за власною ініціативою, без належних на те підстав.

Крім того, Долішньошепітською сільською радою не належним чином проведено організаційні заходи, щодо виділення групам осіб - власників майнових паїв індивідуально визначених об'єктів нерухомості із складу пайового фонду реорганізованого КСП «Карпати», у даному випадку корівника-свинарника № 3 АДРЕСА_1. Проігноровано вищезгадані Рекомендації Міністерства аграрної політики України, оскільки договори про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності власників майнових паїв не укладалися, спілки співвласників не створювалися, відповідно Статути таких спілок не приймалися, тобто дані питання Долішньошепітською сільською радою відповідно до вищевказаних нормативних актів врегульовані не були, що і призвело до прийняття виконкомом сільської ради незаконного рішення.

Вважав, що вказані рішення та свідоцтво про право власності на нерухоме майно суперечать актам цивільного законодавства і порушують його цивільні права та інтереси, через що змушений звернутися до суду із даною позовною заявою.

Просив визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Долішньошепітської сільської ради №64 від 21.11.2006 року «Про оформлення права власності на ? корівника-свинарника №3 колишнього КСП «Карпати» в АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4 та визнати незаконним та недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САВ №832489 від 15.08.2008 року, видане виконкомом Долішньошепітської сільської ради на ? корівника-свинарника №3 колишнього КСП «Карпати» в АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4

Позивач та його представник ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримали, послались на обставини, викладені в позовній заяві, просили позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав, вважав безпідставним, таким, що задоволенню не підлягає у зв’язку із спливом строку позовної давності, про що заявив письмове клопотання.

Представник Долішньошепітської сільської ради ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала, підтримала клопотання відповідача, про відмову в задоволенні позову у зв’язку із спливом строку позовної давності.

Суд, заслухавши позивача, його представника ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_2, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 відповідно до Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серія ЧВ №001572, виданого 21.09.2010 року Долішньошепітською сільською радою належить частка майна КСП «Карпати» у розмірі 15018,56 грн., що підтверджується його копією. Згідно акту-передачі від 06.02.2003 року згідно поданих заяв власників майнових паїв та свідоцтва на право на майновий пай від МПП «Красток» керівнику групи співвласників ОСОБА_3 передано частину корівника №3 на суму паю 14730,00 грн., що підтверджується його копією. ОСОБА_4, відповідно до Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серія ЧВ №001565, виданого 04.12.2006 року Долішньошепітською сільською радою належить частка майна КСП «Карпати» у розмірі 47781,87 грн., що підтверджується його копією.

Згідно акту-передачі від 06.02.2003 року відповідно до поданих заяв власників майнових паїв та свідоцтва на право на майновий пай від МПП «Красток» керівнику групи співвласників ОСОБА_4 передано частину корівника №3 на суму паю 10270,00 грн., що підтверджується його копією. Загальна балансова вартість вказаного корівника становить 25000,00 грн. і він закріплений за МПП «Красток» відповідно до протоколу №1 зборів пайовиків СТОВ «Карпати» від 23.01.2003 року.

21.11.2006 року рішенням Долішньошепітської сільської ради Вижницького району Чернівецької області №64 «Про оформлення права власності на ? корівника-свинарника №3 колишнього СТОВ «Карпати» оформлено право власності на ? корівника-свинарника №3 ОСОБА_4 розташованого в АДРЕСА_1, видано свідоцтво на право власності на вказане нерухоме майно ОСОБА_4 та зобов’язано його зареєструвати дане свідоцтво у Вижницькому РБТІ, що підтверджується його копією. 20.08.2008 року свідоцтво про право власності на нерухоме майно зареєстроване у ДКП «Вижницьке РБТІ», що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19957376 від 20.08.2008 року.

Рішенням Долішньошепітської сільської ради №41 від 06.04.2011 року розглянуто заяву ОСОБА_3 щодо рішення виконкому від 21.11.2006 року №64 «Про оформлення права власності на ? частину корівника-свинарника №3 колишнього СТОВ «Карпати» ОСОБА_4 та рекомендовано ОСОБА_3 вирішити дане питання в судовому порядку.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов’язок доказування покладений на сторони.

Статтею 182 ч.1 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ч.2 ст.357 ЦК України, якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Частиною 1 ст.393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Рішення Долішньошепітської сільської ради Вижницького району Чернівецької області №64 «Про оформлення права власності на ?? корівника-свинарника №3 колишнього СТОВ «Карпати» ОСОБА_4» та видане останньому свідоцтво про право власності на ? частину корівника-свинарника  21.11.2006 року.

З даних цивільної справи за №2-455/2011 встановлено, що позивач 02.06.2011 року звертався в суд з ідентичним позовом до Долішньошепітської сільської ради Вижницького району, ОСОБА_5, про скасування рішення виконкому сільської ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Однак за його заявою від 17.10.2011 року ухвалою Вижницького районного суду від 18.10.2011 року позовну заяву залишено без розгляду. Тобто станом на день звернення позивача діяла норма ст.268 ч.1.п.4 ЦК України, відповідно до якої позовна давність не поширювалась на вимогу власника про визнання акту органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 року, у  Цивільному  кодексі  України (435-15) пункт 4 частини першої статті 268 виключено, тобто встановлено загальну позовну давність передбачену ст.257 ЦК України. Подавши заяву про залишення позову без розгляду позивач втратив право на звернення до суду з даним позовом.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року передбачено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Суд вважає, що позивач своєчасно довідався про обставини, за яких порушено його права, а клопотання про продовження пропущеного строку звернення до суду та докази щодо поважності пропуску вказаного строку з 21.11.2006 року ним не надано.

За таких обставин, враховуючи подання відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, необхідно відмовити у задоволенні позову про скасування рішення виконкому сільської ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно через пропуск строку звернення з позовом до суду.

На підставі ст.ст.15, 16, 182, 257, 261, 267, 328, 356, 357, 393 ЦК України, керуючись п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року, ст.ст.10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_3 до Долішньошепітської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, ОСОБА_4, про скасування рішення виконкому сільської ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Чернівецької області через Вижницький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                           І.В. Пилип'юк