Справа № 22-Ц-1461/2006 р.                          Головуючий у 1 інстанції Андрощук В.В.

Категорія 41                                                   Доповідач апеляційного суду Довжук Т.С.

РІШЕННЯ   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18  вересня  2006  року        колегія  суддів судової палати  в  цивільних  справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого     -    Буренкової К.О., суддів: Козаченка В.І., Довжук Т.С,

при секретарі судового засідання Гапєєвій Т.В.,

за участю позивачки                         ОСОБА_1,

представника відповідачів                     Фідчак С.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніком Грейн» (далі- ТОВ «Уніком Грейн»), приватного підприємства «Уніком»

(далі - ПП «Уніком»)

на рішення   Заводського районного суду м. Миколаєва від    17 квітня   2006 року за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Уніком Грейн», ПП «Уніком»

про   стягнення заборгованості по заробітній платі,, компенсації за невикористану

відпустку, доплати до рівня мінімальної заробітної плати, середнього заробітку за час

затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

02 грудня 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом до ТОВ «Уніком Грейн» (відповідач 1), ПП «Уніком» (відповідач 2).

Позивачка зазначала, що з 01 жовтня 1999 року по 30 червня 2001 року знаходилась в трудових відносинах з ТОВ «Уніком Грейн» і працювала на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1. За квітень і травень 2000 року відповідач 1 нарахував їй заробітну плату нижче встановленого чинним законодавством рівня мінімальної заробітної плати, що привело до недоплати 20 грн. Крім того, за час роботи їй не була надана щорічна відпустка, та при звільненні з роботи відповідач 1 не виплатив компенсацію за її невикористання, яка складає 170 грн. 98 коп. Також просила стягнути з вказаного відповідача 200 грн. моральної шкоди.

В період з 01 липня 2001 року по 16 червня 2005 року вона знаходилась в трудових відносинах з ПП «Уніком» і працювала на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1, а потім ІНФОРМАЦІЯ_2 з встановленою заробітною платою 120 грн. щомісячно, а потім 600 грн. щомісячно. Отже, починаючи з 01 листопада 2004 року вона почала отримувати заробітну плату значно

нижче 600 грн., але про зменшення заробітної плати вона повідомлена не була, що порушило її права. Вказане привело до недоплат при звільненні, а саме - 2441 грн. 94 коп. заборгованості по заробітній платі і 629 грн. 46 коп. заборгованості по компенсації за невикористані відпустки. Вказаними діями їй була спричинена моральна шкода, яку вона оцінює у 500 грн.

Посилаючись на викладене, позивачка просила позов задовольнити.

В судовому засіданні позивачка збільшила свої позовні вимоги і також просила стягнути з ТОВ «Уніком Грейн» 339 грн. 90 коп., а з ПП «Уніком» 1702 грн. 38 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2006 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ТОВ «Уніком Грейн» на користь позивачки:

-  170 грн. 98 коп. компенсації за невикористані відпустки;

20 грн. доплати до рівня мінімальної заробітної плати;

-  1 00 грн. моральної шкоди,

а з ПП «Уніком» постановлено стягнути:

-  2441 грн. 94 коп. заборгованості по заробітної платі;

·       629 грн. 46 коп. компенсації за невикористані відпустки;

·       250 грн. моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Уніком Грейн» і ПП «Уніком» просить рішення суду скасувати. На думку апелянта, рішення суду постановлено без з'ясування всіх суттєвих обставин справи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідачів уточнила клопотання апеляційної скарги та просить рішення суду в частині стягнення з ТОВ «Уніком Грейн» на користь позивачки 170 грн. компенсації за невикористані відпустки і 20 грн. доплати до рівня мінімальної заробітної плати залишити, а також в частині відмови позивачці в задоволенні позову про стягнення з відповідачів середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залишити без змін, а в іншій частині рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Уніком Грейн» компенсації за невикористані відпустки, доплати до рівня мінімальної заробітної плати, 100 грн. моральної шкоди, суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам, які були представлені сторонами, і дійшов правильного висновку про те, що з вини відповідача не було проведено розрахунок всіх сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України. Вказані порушення законних прав позивачки призвели до моральних страждань і вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Розмір моральної шкоди вірно визначено судом з урахуванням ступеня і тривалості душевних страждань позивачки. Тому суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення компенсації за невикористані відпустки, доплати до рівня мінімальної заробітної плати, а також частково задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 моральної шкоди.

Разом з тим, вирішуючи позовні вимоги про стягнення з ПП «Уніком» на користь позивачки заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані відпустки та моральної шкоди, суд виходив з того, що позивачка не була у встановленому порядку повідомлена про зміну діючих умов праці.

Між тим, з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи, що відповідно до п. З ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування в цій частині оскаржуваного рішення і ухвалення нового рішення.

Відповідно до положень ч. З ст. 32 КЗпП України про зміну істотних умов праці -систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка з 01 липня 2001 року по 16 червня 2005 року працювала на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1, а потім ІНФОРМАЦІЯ_2 в ПП «Уніком» з посадовим окладом 120 грн., а з 01 квітня 2004 року - 600 грн. в місяць.

Згідно з наказом НОМЕР_1 в зв'язку з важким фінансово -економічним становищем підприємства з метою зміни діючих умов оплати праці шляхом зменшення тарифних ставок всім працівникам підприємства була скликана конференція трудового колективу для обрання уповноваженого органу трудового колективу для погодження з таких змін, на якій була присутня і позивачка (а.с. 34).

Пунктом 5 вказаного наказу, було доручено ІНФОРМАЦІЯ_2 розрахувати розмір тарифних ставок для кожного співробітника та підготувати проект відповідних змін до штатного розкладу підприємства (а.с. 33).

Наказом НОМЕР_2 були внесені зміни в умови оплати праці ПП «Уніком» з 01 листопада 2004 року. Пунктом 2 вказаного наказу бухгалтерія була зобов'язана надати юридичному відділу розмір тарифних ставок для кожного робітника (а.с. 28).

Матеріалами справи підтверджується, що з 01 грудня 2002 року позивачка працювала ІНФОРМАЦІЯ_2 в ПП «Уніком» і, як працівник ІНФОРМАЦІЯ_2, виконувала вищевказані накази (а.с. 17-19). З листопада 2004 року вона отримувала зменшену заробітну плату, що вбачається з платіжних відомостей (а.с. 29, 36-43) і вказане не оспорюються позивачкою.

Крім того, посилання позивачки на те, що зменшення заробітної плати було тимчасовим заходом, є безпідставними, так як в судовому засіданні апеляційної інстанції вона підтвердила, що заборгованість по заробітній платі працівникам підприємства бухгалтерією не нараховувалась.

Таким чином, вказані обставини свідчать про те, що відповідачем 2 при зміні діючих умов оплати праці в бік погіршення, були дотримані положення ст. 32 КЗпП України і ст. 29 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року. Позивачка за 2 місяця була відповідачем 2 повідомлена про зміну оплати праці та мала можливість реалізувати своє право на звільнення за п.6 ст. 36 КЗпП України.

Тому, позовні вимоги позивачки про стягнення з ПП «Уніком» заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані відпустки і моральної шкоди не знайшли свого підтвердження в процесі судового розгляду справи по суті, і в цій частині в задоволенні вказаних позовних вимог необхідно відмовити.

Стосовно положень ч. З ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Так, з рішення суду вбачається, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 компенсації за невикористану відпустку, доплати до рівня мінімальної заробітної плати і моральної шкоди задоволені судом частково.

Суд першої інстанції при постановленні рішення питання про стягнення з відповідача 1 судового збору не вирішив.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що з ТОВ «Уніком Грейн» на користь держави підлягає стягненню 59 грн. 50 коп. судового збору (51 грн. + 8 грн. 50 коп.).

Керуючись ст. ст. 303,309, 313 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ «Уніком Грейн» і ПП «Уніком» задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2006 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ПП «Уніком» скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПП «Уніком» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані відпустки і моральної шкоди відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ТОВ «Уніком Грейн» на користь держави 59 грн. 50 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.

Головуючий: Судді:

підпис підписи

Згідно з оригіналом:

суддя апеляційного суду Миколаївської області                                   Т.С.Довжук