ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
26.01.12 р. Справа № 11/379
за позовом Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради „Маріупольтепломережа”, м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 33760279,
до відповідача Фізичною особи-підприємця ОСОБА_2, м.Маріуполь Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,
про стягнення 8 186,23 грн.
Суддя Соболєва С.М.
Представники:
від позивача: не з’явився;
від відповідача: не з’явився;
В засіданні суду брали участь:
СУТЬ СПРАВИ:
Позивач, Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради „Маріупольтепломережа”, м.Маріуполь Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Фізичною особи-підприємця ОСОБА_2, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 8 186,23 грн., у тому числі 4 100,79 грн. основного боргу, 2 471,88 грн. пені., 1 199,78 грн. інфляційних витрат та 413,78грн. 3% річних.
В обгрунтування своїх вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем належним чином умов оплати наданих послуг за договором №131-02 від 01.10.2008р. на відпуск теплової енергії, а також на розрахунок заборгованості, пені у розмірі подвійної ставки Національного банку України, інфляційних витрат, 3% річних, акт на включення центрального опалення від 15.10.2008р., акт на відключення центрального опалення від 12.10.2009р., рахунки-фактури №04-426590/01 від 24.04.2009р., №10-426590/01 від 27.10.2010р., реєстри рахунків та податкових накладних, рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради №89 від 12.03.2009р., калькуляцію витрат на опломбування та зняття пломб із запорної арматури, вентилів, металевих заглушок по гарачій воді і опаленню (з 01.05.2010р.), акт звірки взаємних розрахунків №426590, картку клієнта, рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради №314 від 27.08.2008р.
Нормативно свої вимоги Позивач обгрунтовує ст.ст.525, 526, 530, 549, 550, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 49, 61, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України, приписами Закону України «Про теплоспоживання», Закону України «Про житлово-клмунальні послуги», Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання», Закону України «Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне винесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових теріторій».
21.12.2011р. представник Позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи акту звірки станом на 01.12.2011р. разом із підтвердженням його відправлення Відповідачу, яке задоволено судом.
Одночасно, 21.12.2011р. Позивачем суду представлено лист №931/01 від 20.12.2011р., яким останній свідчить про відсутність на розгляді іншого суду даних позовних вимог.
19.01.2012р. через канцелярію суду представник Позивача надав клопотання, ке задоволено судом, про долучення доказів часткової сплати Відповідачем суми основного боргу, а саме копії: виписки з особового рахунку від 30.06.2009р., прибуткових касових ордерів №2189 від 01.10.2009р., №2351 від 26.10.2009р., №2666 від 04.12.2009р., №2117 від 06.09.2010р., заяви про переказ готівки №ПН1026634.
Відповідач витребувані судом документи не представив, у судове засідання не з’явився, причин неявки не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.
Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
01.10.2008р. між Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради „Маріупольтепломережа” (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Споживач) був підписаний договір про відпуск теплової енергії №131-02, згідно з умовами якого Позивач прийняв на себе зобов’язання подавати теплову енергію для об’єктів Споживача у необхідній йому кількості, а останній, згідно умов, втсановлених цим правочином, зобов’язується прийняти та оплатити теплову енергію за затвердженими тарифами (цінами) у строки, передбачені цим договором.
Згідно п.3.2 означеного правочину, Споживач прийняв на себе зобовязання щомісячно оплачувати послуги теплопостачання у відповідності з обсягом теплоспоживання.
Відповідно до п.2.1 договору сторони зобов’язались керуватись діючим законодавством України та нормативними документами, що регулюють поставку теплової енергії.
Як встановлено у п.3.3 договору, кількість теплової енергії, що відпускається Споживачу, розраховується теплопостачальною організацією згідно підключеним розрахунковим та проектним тепловим навантаженням опалювальних будівель (споруд) у відповідності до „Норм та вказівок по нормуванню витрат топлива та теплової енергії на опалення житлових та суспільних будівель, а також на господарсько-побутові потреби в Україні КТМ 204”, затвердженим Держжилкомунгоспом України 14.12.1993р., а при наявності засобів обліку – за приладами обліку, втсановленими на теполвому вводі Споживача. Прилади обліку пломбуються у встановленому порядку.
Відповідно до п.4.1 договру Споживач, за отриману теплову енергію, здійснює оплату за фіксованими тарифами, затвердженими Маріупольським виконавчим комітетом міської ради. Оплата повинна бути вчинена згідно виставлених рахунків у строк, що не перевищує 5-ти банкіських днів з моменту отримання рахунку. Рахунок надається Постачальником під підпис уповноваженій особі чи робітникам Споживача. У випадку неотримання рахунку до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим, Споживач зобов’язаний самостійно отримати рахунок у Постачальника.
Договір укладений строком на 2 роки та є пролангованим на той же термін та на тих самих умовхах, якщо за місяць до закінчення строку не буде подано заяву однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляді (п.5.1 договору).
За змістом дислокації до правочину №131-02 від 01.10.2008р. теплова енергія має постачатись Позивачем за адресою: пр.Перемоги, 70 (кв.2), опалення 75,5 м.кв., гаряча вода – водомір.
З огляду на фактичні обставини справи, предметом розгялду по даній справі є заборгованість Відповідча за послуги надані відповідно до означеного договору у період з 15.10.2008р. по квітень 2009р., а також заборгованість з оплати витрат за опламбування.
Як свідчить акт на включення центрального опалення, копія якого міститься у матеріалах справи, початок спірного опалювального періоду будівлі за адресою: пр.Перемоги, 70, розпочато 15.10.2008р.
Відключення опалення вказаного обєкту здійснено 12.10.2009р., чому підтвердженням є відповідний акт на відключення центрального опалення.
Отже, згідно з умовами вказаного договору Позивачем теплова енергія постачалась Відповідачу у означений спірний період.
Рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради №314 від 27.08.2008р. тариф на послуги опалення та гарячого водопостачання, що надаються бюджетним організаціям та іншим споживачам (крім населення) встановлений у розмірі 14,32 грн. за 1кв.м.
Рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради №89 від 12.03.2009р. тариф на послуги опалення та гарячого водопостачання, що надаються бюджетним організаціям та іншим споживачам (крім населення) за відсутності приладів обліку встановлений у розмірі 21,29 грн. за 1кв.м. (інші споживачі).
З огляду на вищенаевдене, вартість теплової енергії, поставленої у спірний період становить, згідно розрахунку Позивача, навденому у рахунку-фактурі №04-426590/01 від 24.04.2009р., 7 074,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість.
Факт постачання Позивачем обсягів теплової енергії на вказану суму з боку Відповідача не спростований.
Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів у загальній сумі 7 074,00 грн. Відповідач не виконав, у тому числі і на час винесення рішення. Ним здійснена часткова оплата теплопостачання у сумі 3 122,89 грн. (592,89 грн. – 30.06.2009р., 300,00 грн. – 26.10.2009р., 300,00 грн. – 30.10.2009р., 300,00 грн. – 04.12.2009р., 600,00 грн. – 06.09.2010р., 1 030,00 грн. – 31.05.2011р.).
Доказів, що свідчать про сплату заборгованості в повному обсязі у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу з оплати опалення у сумі 3 951,11 грн.
Разо з цим, згідно п.4.2 укладеного правочину, Споживач, також, у разі відключення та опламбування запорних вентилів по гарячому водопостачанню (опленню) оплачує витрати за опламбування за рахунком у відповідності з калькуляцією Посатчальника.
Відповідно до калькуляції витрат на опломбування та зняття пломб із запорної арматури, вентилів, металевих заглушок по гарачій воді і опаленню (з 01.05.2010р.), що є додатком №1 до наказу Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» №70 від 18.11.2005р., розмір цих витрат встановлений у сумі 149,68 грн. з урахуванням податку на додану вартість.
Проте, вимоги щодо стягнення залишкової суми боргу, заявленої Позивачем, а саме у розмірі 149,68 грн., не підлягають задоволенню, оскільки за змістом рахунку №10-426590/01 від 27.10.2010р. дана сума визначена Позивачем як вартість установки пломб у жовтні 2010р., коли відключення центрального опалення з відповідним опломбуванням, за спірними правовідносинами, вчинено у жовтні 2009р. (акт відключення центрального опалення від 12.10.2009р.). Доказів, що свідчать про відключення та опламбування запорних вентилів по гарячому водопостачанню (опленню) у жовтні 2010р. суду не представлено.
Окрім того, договором не визначений строк оплати означених витрат Відповідачем, а отже у цій частині підлягають застосуванню приписи ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, виконання яких Позивачем не доведено, з огляду на приписи ст.ст.4-2, 4-3, 32-38 Господарського процесуального кодексу України, а також зважаючи на вимоги ст.57 Господарського процесуального кодексу України щодо надання документів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Крім суми основного боргу Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України станом на 11.11.2011р.. у розмірі 2 471,88 грн. При нарахуванні даних штрафних санкцій Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради „Маріупольтепломережа” посилається на п.4.4 договору №131-02 від 01.10.2008р., Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, Закон України „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” №686–ХІV від 20.05.1999р.
Преамбулою Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.
Статтею 1 даного Закону визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за просрочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Отже, неустойка, мова про яку йдеться у наведеному Законі, є договірною, тобто такою, що визначається сторонами та повинна бути ними передбачена в укладеному правочині.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено обмеження щодо нарахування пені: розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, наведені положення Закону не передбачають встановлений розмір неустойки, та у разі якщо договором не обумовлена відповідальність сторін, не можуть бути застосовані.
Як слідує зі змісту укладеного між сторонами правочину, сторони за договором на відпуск теплової енергії №131-02 від 01.10.2008р. домовились про відповідальність у разі неоплати рахунку у зазначений строк у вигляді пені, яка нараховується згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” у розмірі подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. При цьому, для споживача - суб’єкта підприємницької діяльності встановили нарахування пені у відповідності до Закону України „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” № 686–ХІV від 20.05.1999р. у розмірі 1% за кожний день прострочення.
За приписами положень Закону України „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” № 686–ХІV від 20.05.1999 р. в частині того, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченного платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Відповідач за організаційно–правовою формою є Фізичною особою-підприємцем та відноситься до суб’єктів підприємницької діяльності.
На виконання договору на відпуск теплової енергії договору №131-02 від 01.10.2008р. Позивач поставляв теплову енергію Відповідачу для опалення нежитлового приміщення, розташованого АДРЕСА_2, яке використовується відповідачем для здійснення підприємницької діяльності.
Централізоване опалення є житлово–комунальною послугою згідно ст. 13 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”.
Обов’язковою умовою договорів про надання комунальних послуг згідно ч. 4 ст. 1 Закону України „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” є забезпечення виконання зобов’язань відповідно до чинного законодавства. Закон є спеціальним законом, що регулює правовідносини виключно суб’єктів підприємницької діяльності щодо розрахунків за комунальні послуги, тому застосування відповідальності саме в такому розмірі є пріоритетним в порівнянні із застосуванням загальних норм, які містяться в Законі України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р.
Проте, Позивач, застосував подвійну облікову ставку Національного банку України, що є меншою ніж 1% від суми боргу за кожен день прострочення та не перевищує 100% загальної суми боргу.
Тому, суд не вбачає підстав неправомірності застосування означеного вище нарахування, враховуючи також ті обставини, що договором передбачено нарахування господарських санкцій у вигляді пені.
При цьому, суд, перевіривши підстави застосування цих штрафних санкцій, їх арифметичний розрахунок та період нарахування, з огляду на встановлену суму боргу у розмірі 3 951,11 грн., дійшов висновку щодо наступного.
Як було визначено, відповідно до п.4.1 договру Споживач, за отриману теплову енергію, здійснює оплату в строк не більше 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку.
Приймаючи до уваги дані, не спростовані у порядку господарського процесуального законодавства, що містить реєстр податкових накладних з 01.04.2009р. по 30.04.2009р. рахунок №04-426590/01 від 24.04.2009р. на оплату вартості опалення отриманий Відповідачем 28.04.2009р., про що насамперед свідчить підпис останнього.
Отже, початком періоду прострочення сплати усієї суми у розмірі 7 074,00 грн. є 06.05.2009р.
Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, кінцевим днем нарахування пені на суму з урахуванням часткових оплат є 06.11.2009р.
З урахуванням визначеного, враховуючи початок періоду прострочення визначений Позивачем (11.05.2009р.), що зазначений у межах встановленого судом, пеня підлягає нарахуванню за період з 11.05.2009р. по 06.11.2009р. на загальну суму за спірним рахунком з урахуванням часткових оплат (поступове зменшення до суми, що існувала станом на 06.11.2009р.).
Таким чином, сума пені, що підлягає стягненню з Відповідача становить загалом грошову суму у розмірі 742,74 грн.
Також, Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред’явлено до стягнення 3% річних в сумі 413,78 грн. та інфляційні витрати в сумі 1 199,78грн. (період згідно розрахунку долученого до позову).
З огляду на встановлену судом суму боргу, що підлягає сплаті Відповідачем Позивачу, враховуючи період нарахування даних позовних вимог з наступного дня, коли грошове зобов’язання повинно було бути виконане належним чином – перший день прострочення встановленого договором строку оплати (06.05.2009р. до кінцевої дати встановленої останнім (11.11.2011р.), сума 3% річних, яка підлягає задоволенню становить 406,29 грн., інфляційних витрат – 1 078,15 грн. (розрахунок здійснений за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”).
Судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача відповідно до приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради „Маріупольтепломережа”, м.Маріуполь Донецької області, до Відповідача, Фізичною особи-підприємця ОСОБА_2, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 8 186,23 грн., у тому числі 4 100,79 грн. основного боргу, 2 471,88 грн. пені., 1 199,78 грн. інфляційних витрат та 413,78грн. 3% річних, задовольнити частково.
Стягнути з Фізичною особи-підприємця ОСОБА_2 (87548, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, банківські реквізити не відомі) на користь Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради „Маріупольтепломережа” (87534, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Гризодубової, 1, ЄДРПОУ 33760279, р/р2603333 у ПАТ „ПУМБ”, МФО 334851) 6 178,29 грн., у тому числі 3 951,11 грн. основного боргу, 742,74 грн. пені, 1 078,15 грн. інфляційних витрат та 406,29 грн. 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 065,28 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
В судовому засіданні 26.01.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 31.01.2012р.
Суддя Соболєва С.М.