ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 121
РІШЕННЯ
Іменем України
09.02.2012Справа №5002-23/5399-2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський молочник» (вул. Міллера,
буд. 58, кв. 91, Центральний район, м. Сімферополь, АР Крим, 95000; ідентифікаційний код 37543892)
До відповідача Публічного акціонерного товариства «Красногвардійський масловиробничий завод» (вул. Заводська, буд. 35, смт Красногвардійське, Красногвардійський район, АР Крим, 97000; ідентифікаційний код 00446279)
За участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору:
1. Приватного нотаріуса Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (вул. АДРЕСА_2
2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1
про спонукання до виконання певних дій
Суддя Доброрез І.О.
П Р Е Д С Т А В Н И К И :
Від позивача – ОСОБА_1., представник, довіреність б/н від 28.09.2011 р.
Від відповідача – не з’явився
Від третьої особи 1 – не з’явився
Від третьої особи 2 – не з’явився.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримський молочник» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Красногвардійський масловиробничий завод», в якій просить затвердити договір купівлі-продажу магазину, розташованого за адресою: Україна, АР Крим, Красногвардійський район, смт Красногвардійське, вул. Енгельса, буд. 8/ вул. Комсомольська, буд. 17 між Публічним акціонерним товариством «Красногвардійський масловиробничий завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримський молочник» в редакції, наданій суду.
Ухвалою суду від 23.12.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі, залучено Приватного нотаріуса Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
10.01.2012 р. до канцелярії суду від третьої особи надійшли письмові пояснення по суті спору.
До суду 24.01.2012 р. приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим ОСОБА_3. представлене клопотання про долучення до матеріалів справи документів, які підтверджують повноважного нотаріуса. Разом з тим, третя особа просила розглянути справу у свою відсутність.
Ухвалою від 30.01.2012р. суд залучив Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
Представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, відзив на позов не направив про час та місце слухання справи був проінформований належним чином – рекомендованою кореспонденцією.
Тим самим судом згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але відповідач своїми правами не скористався.
Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1, п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Представники третіх осіб в судове засідання не з’явилися, про час та місце слухання справи був проінформовані належним чином – рекомендованою кореспонденцією.
Суд вважає можливим розгляд справи за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
Встановив :
04 листопада 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Красногвардійський масловиробничий завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримський молочник» укладений попередній договір.
Попередній договір посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3., та зареєстрований за реєстровим номером №2796.
Пунктом 1 цього договору, встановлено що ТОВ «Кримський молочник» зобов'язується купити у ПАТ «Красногвардійський масловиробничий завод» нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою Автономна Республіка Крим, Красногвардійський район, смт.Красногвардійськ, вулиця Енгельса, будинок 8/вул.Комсомольська, будинок 17. Зазначений вище продаж нерухомості оформляється шляхом підписання сторонами у майбутньому договору купівлі-продажу (основного договору) в строк та на умовах, визначених у попередньому договорі.
Для підтвердження свого наміру укласти основний договір, була сплачена на користь відповідача грошова сума у розмірі 160000,00 грн. Ця сума згідно, п.2 попереднього договору має бути зарахована при оформленні основного договору до суми, що належить сплати згідно п.4 цього договору.
Згідно п.4 попереднього договору продаж нерухомості за основним договором буде вчинено за 160000,00 грн.
ПАТ «Красногвардійський масловиробничий завод» підтвердив, що нерухомість належить товариству на праві власності на підставі рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.08.2011 року у справі №5002-22/2470-2011, зареєстрованого у Кримському республіканському підприємстві «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м.Джанкоя» 22 серпня 2011року під №1437, в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за №34442566.
Пунктом 7 попереднього договору передбачено, що про час укладення основного договору ПАТ «Красногвардійський масловиробничий завод» повинен повідомити ТОВ «Кримський молочник» за три робочі дні до моменту укладення основного договору. При цьому у попередньому договорі встановлено, що основний договір має бути укладений та підписаний в строк до 21 листопада 2011 року. За домовленістю сторін місце нотаріального посвідчення основного договору визначається покупцем, ТОВ «Кримський молочник».
21 листопада 2011 року ТОВ «Кримський молочник» звернулось до ПАТ «Красногвардійський масловиробничий завод» та вручило повідомлення повноважному представнику про час та місце нотаріального посвідчення договору.
ПАТ «Красногвардійський маловиробничий завод» не з'явився для укладення та посвідчення договору, про причини неявки ТОВ «Кримський молочник» не повідомило.
01 грудня 2011 року ТОВ «Кримський молочник» направило ПАТ «Красногвардійський масловиробничий завод» проект основного договору купівлі-продажу, але будь якої відповіді не отримало.
Позивач просить затвердити договір купівлі-продажу магазину, розташованого за адресою: Україна, АР Крим, Красногвардійський район, смт Красногвардійське, вул. Енгельса, буд.8/вул.Комсомольська, буд.17 між Публічним акціонерним товариством «Красногвардійський масловиробничий завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримський молочник» в редакції, наданій суду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ухиляється від укладання та нотаріального посвідчення основного договору.
Суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають у зв’язку з наступним.
Статтею 635 ЦК України передбачено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.
Відповідно до ст.182 ГК України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.
Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору.
До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.
У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку.
Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.
Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.
Однією із засад цивільного законодавства, відповідно до п.3 ст.3 ЦК України є свобода договору.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та свого інтересу, а стаття 16 ЦК України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1)визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3)припинення дії, яка порушує право; 4)відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Стаття 20 ГК України передбачає, що права та законні інтереси захищаються шляхом: 1)визнання наявності або відсутності прав; 2)визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; 3)відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; 4)припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; 5)присудження до виконання обов'язку в натурі; 6)відшкодування збитків; 7)застосування штрафних санкцій; 8)застосування оперативно-господарських санкцій; 9)застосування адміністративно-господарських санкцій; 10)установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; 11)іншими способами, передбаченими законом.
Про захист прав та інтересів виключно у спосіб, встановлений договором або законом зазначено у п.3.5 рішення Конституційного суду України від 01.12.2004р. №18-рп/2004 у справі №1-10/2004р.
Системний аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок, що такий спосіб захисту прав та інтересів, як затвердження договору купівлі-продажу не передбачений чинним законодавством.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, які виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Згідно з частиною 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.
Дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд відмовляє у позові. Така правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 13.07.2004р. у справі №10/732.
Аналогічна думка викладена у п.4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р., в якому зазначається, що Господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.
На підставі викладеного, суд вважає, що підстав для задоволення позову не має.
В судовому засіданні 09.02.2012р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 14.02.2012р.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст.82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Доброрез І.О.