Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

                                                                 Іменем України

13 січня 2012 року Справа № 2а-11555/11/1270

          Луганський окружний адміністративний суд у складі :

Головуючого судді : Коршикова С.К.

при секретарі :           Андріасяні Е.А.

за участі сторін :

представника позивача :    ОСОБА_1 (довіреність від 12.07.2011 б/№)

представника відповідача: ОСОБА_2  (довіреність № 7486 від 05.05.2011)

розглянувши у відкритому судовому засіданні перевіривши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецької науково-виробничої фірми “Хіммаш компресор сервіс” до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000592301 від 20.07.2011 та № 0000602301 від 20.07.2011, визнання дій (бездіяльності), пов’язаними із проведенням перевірки  протиправними, -

                                                     В С Т А Н О В И В:

12 грудня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов означений адміністративний позов.

Позивач зазначив, що відповідачем відповідно до наказу № 1014-п  у період із 01.07.2011 по 07.07.2011 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку підприємства, за результатами якої 08 липня 2011 року було складено акт № 1393/23-21841175.

Відповідно до висновку зазначеного акту, навів позивач, перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994, у результаті чого відповідачем встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 115970 грн., порушення п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. п. 7.3.1 п. 7.3 , п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , у результаті чого було встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 92776 грн., господарські операції між позивачем та Приватним підприємством «Лугінвест-термінал-контракт» з купівлі-продажу визнано нікчемними.         

Позивач навів, що відповідно до висновків акту відповідачем 20 липня 2011 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000592301 про збільшення суми грошового зобов’язання на загальну суму 96891,25 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000602301 про збільшення грошового зобов’язання на загальну суму 77512,50 грн.

Далі, навів позивач, що під час перевірки відповідачем було порушено вимоги діючого податкового законодавства із проведення перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень, та обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначив наступне.

Так, зазначив позивач, орган податкової служби у порушення вимог п. 79.1 ст. 79 ПК України видав наказ про проведення перевірки без прийняття рішення, яке вказувало б на вже наявні обставини, відповідач самостійно вибрав вид перевірки,позивача у порушення вимог ст. ст. 16, 17 ПК України не інформували про причини призначення та проведення перевірки, відсутність у наказі та повідомленні від 01.07.2011 причин призначення перевірки зробило неможливим позивачеві здійснити дії щодо надання контролюючому органу необхідних документів.

На думку позивача, перевіряючи особа не має права самостійно  визначати, змінювати, доповнювати або уточнювати підстави, причини і обґрунтування  призначення перевірки.

У порушення вимог п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.1 ст. 79, ст. 83 ПК України, п. 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984  від 22.12.2010 перевірку було проведено без врахування та перевірки первинних документів позивача.

Далі, навів позивач, відповідач ніколи не вимагав від підприємства будь-яких документів, акт містить недостовірну інформацію, а висновки базуються на не провірених даних.

Під час проведення перевірки, зазначив позивач, у відповідача був відсутній вирок Ленінського районного суду м. Луганська про визнання громадянина ОСОБА_3 (директор ПП «Лугінвест-термінал-контракт) винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 та ч. 3 ст. 358 КК України.

Податкові повідомлення-рішення прийнято із порушенням ст. 86 ПК України, так як вони повинні були прийматись протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання письмової відповіді платнику податків, а їх було прийнято в день отримання платником податків письмової відповіді.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, надав пояснення, відповідно до тих, що викладені у позовній заяві, та просив суд задовольнити позов  у повному обсягу.

Представник відповідача проти позовних вимог позивача заперечував повністю, просив суд відмовити позивачу у задоволенні його позову та, обґрунтовуючи свої заперечення, навів наступне.

Так, між ПП « Лугінвест-термінал-контракт» та позивачем було укладено договір купівлі-продажу на суму 556656,24 грн.

Ленінським районним судом м. Луганська 03.03.2011 було винесено вирок відносно засновника та директора ПП «Лугінвест-термінал-контракт» громадянина ОСОБА_3, якого було визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 та ч. 3 ст. 358 КК України (фіктивне підприємництво, підроблення документів та їх використання, тобто створення чи набуття суб’єкта підприємницької діяльності з метою приховування незаконної діяльності), що набрав законної сили.

Далі, у період із 01.07.2011 по 07.07.2011 відповідачем було здійснено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період із 01.01.2008 по 30.06.2008 по взаємовідносинам із ПП «Лугінвест-термінал-контракт», про що 08.07.2011 було складено акт за № 1393/23-21841175.

При проведенні зазначеної перевірки, зазначив представник відповідача, орган державної податкової служби діяв відповідно до податкового законодавства України.

Правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений податок на додану вартість до складу податкових зобов’язань по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави та суперечить інтересам держави та суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч. 1,2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, доказом вини може бути вирок суду у кримінальній справі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що у період із 01.07.2011 по 07.07.2011 відповідачем було здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, про що 08.07.2011 було складено акт перевірки за № 1393/23-21841175.

Із змісту акта документальної позапланової невиїзної перевірки вбачається, що податковим органом у ході перевірки виявлено порушення позивачем вимог

Відповідно до висновку зазначеного акту, навів позивач, перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994, у результаті чого відповідачем встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 115970 грн., порушення п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. п. 7.3.1 п. 7.3 , п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , у результаті чого було встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 92776 грн., господарські операції між позивачем та Приватним підприємством «Лугінвест-термінал-контракт» з купівлі-продажу визнано нікчемними.         

За наслідками акту відповідачем 20 липня 2011 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000592301 про збільшення суми грошового зобов’язання на загальну суму 96891,25 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000602301 про збільшення грошового зобов’язання на загальну суму 77512,50 грн.

Відповідно до положень п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки –цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до положень п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно до вимог п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до положень п. 79.1 ст. 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 п. 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно до вимог п. 79.2 цієї статті, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до п. 79.3 цієї ж статті, присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов’язкова.  

Згідно з п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків  податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової  служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що 25.05.2011 відповідачем було направлено на адресу позивача обов’язковий письмовий запит за № 8849/23-105.

Із змісту зазначеного запиту вбачається, що відповідач на підставі положень та вимог п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 та п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України просить позивача у десятиденний термін із дня отримання запиту надати пояснення та їх документальне підтвердження з питань відносин із ПП «Лугінвест-термінал-контракт» за 2008 рік, і який той отримав 14.06.2011.

Далі, судом встановлено, що 23.06.2011 за № 506 позивач повідомив письмово відповідача, що керуючись положеннями діючого законодавства підприємство знищило документи, що їх просив надати відповідач.

Доказів надання пояснень позивачем відповідачу представник позивача у судовому засіданні суду не надав.

Судом встановлено, що 01.07.2011 відповідачем було видано наказ за № 1014-п про проведення документальної позапланової перевірки позивача.

Із змісту зазначеного наказу вбачається, що відповідач прийняв рішення про проведення зазначеної перевірки на підставі положень п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 та ст. 79 Податкового кодексу України.

Далі, судом встановлено, що 01.07.2011 відповідач направив позивачеві повідомлення від 01.07.2011 за № 508 про дату початку та місце проведення перевірки разом із копією наказу про її проведення.

Із аналізу наведеного вбачається, що відповідач, призначаючи та проводячи перевірку позивача, діяв відповідно до встановленого податковим законодавством порядку та у межах наданих йому повноважень

Доводи представника позивача про порушення відповідачем встановленого податковим законодавством порядку призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки із врахуванням наведеного, судом до уваги не беруться, так як є необґрунтованими та надуманими і не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Судом встановлено, що 03.03.2011 року, Ленінським районним судом м. Луганська було винесено вирок у кримінальній справі громадянину ОСОБА_3, що набрав законної сили 16.05.2011.

Із змісту зазначеного вироку вбачається, що судом при розгляді кримінальної справи було встановлено, що громадянин ОСОБА_3 з невстановленою особою створили фіктивне підприємство ПП «Лугінвест-термінал-контракт», Статут якого містив неправдиві відомості про мету створення підприємства, види його діяльності, господарською діяльністю та керівництвом ПП «Лугінвест-термінал-контракт» не займавсь, суд встановив що директором та головним бухгалтером підприємства ОСОБА_3 був за підробними документами, так як Статут підприємства, тощо було ним підроблено.

Далі, відповідно до вироку суду ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України (за ознаками фіктивного підприємництва, тобто створення суб’єкта підприємницької діяльності(юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, за ч. 1 ст. 358 КК України за ознаками підробки іншого документа, що видається та засвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором або іншою особою, що має право видавати та засвідчувати такі документи, і які надають права або звільняють від відповідальності з метою використання його як підробником, так і іншою особою, або збут такого документу, за ч. 3 ст. 358 КК України за ознаками що проявились у використанні завідомо підробного документу.

Таким чином ПП «Лугінвест-термінал-контракт» здійснювало господарську діяльність у порушення ст. 24 та ст.65 Господарського Кодексу України та вчинило дії, що порушують публічний порядок створення і державної реєстрації суб'єктів господарювання та заняття підприємницькою діяльністю, які передбачені законодавством України.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що ПП «Лугінвест-термінал-контракт» не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, а також дії спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються  при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Із системного аналізу зазначеної норми вбачається, що преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови : обставина встановлена судовим рішенням, судове рішення набрало законної сили, у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009, особи, які не брали участь у цивільній, господарській чи адміністративній справі, в якій судом ухвалене відповідне судове рішення, мають право при розгляді іншої справи за їх участю оспорювати обставини, встановлені цим судовим рішенням.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані представником позивача рішення Господарського суду Луганської області від 12.09.2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецької науково-виробничої фірми «Хіммаш компресор сервіс» до Приватного підприємства «Лугінвест-термінал-контракт» про визнання договору недійсним (справа № 11/113пд/2011) та рішення Господарського суду Луганської області від 12.09.2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецької науково-виробничої фірми «Хіммаш компресор сервіс» до Приватного підприємства «Лугінвест-термінал-контракт» про визнання договору недійсним (справа № 9/156пд/2011) не можуть мати преюдиційного значення при розгляді публічно-правового спору, зважаючи на те, що орган державної податкової служби (відповідач у справі) не був стороною та не брав участі при розгляді зазначених справ у господарському суді, а тому викладені у наведених судових рішеннях обставини мають оцінюватись на загальних підставах поряд із іншими доказами у адміністративній справі.

Так, із рішення Господарського суду Луганської області від 12.09.2011 (справа № 9/156пд/2011) вбачається, що суд визнав дійсним господарський договір від 21.12.2007, укладений між позивачем та ПП «Лугінвест-термінал-контракт».

Таким чином, рішеннями суду були встановлені обставини, що мають значення для вирішення питання щодо правомірності прийняття відповідачем ДПІ у м. Сєвєродонецьку оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність –діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконаних робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно до вимог ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Такі первинні документи повинні мати обов’язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій.

Відповідно до положень ст. 1 цього ж Закону, первинні документи –це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження на їх проведення.

Із наведеного вбачається, що факт здійснення господарської операції повинен бути доведений первинними документами, що підтверджують реальність господарських операцій, які є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування, та підтверджують добросовісність дій платника податку, що полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальності усіх даних, наведених у документах, що дають право на податковий кредит, а тому наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Оскільки вироком Ленінського районного суду м. Луганська було встановлено, що контрагент ПП «Лугінвест-термінал-контракт» здійснювало фіктивну підприємницьку діяльність та підробкою первинної документації, на підставі якої позивач формував податковий кредит.

Таким чином відповідачем доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи згаданий договір, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, порушували публічний порядок, спрямована на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків, а тому висновки відповідача щодо нікчемності укладених правочинів є безпідставними.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до переконання, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у межах повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства, а позовні вимоги Сєвєродонецької науково-виробничої фірми “Хіммаш компресор сервіс” не обґрунтовані.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 13 січня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 17, 71, 87, 94, 158 – 163, 167, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                        П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецької науково-виробничої фірми “Хіммаш компресор сервіс” до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000592301 від 20.07.2011 та № 0000602301 від 20.07.2011, визнання дій (бездіяльності), пов’язаними із проведенням перевірки  протиправними – відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано у повному обсязі 17 січня 2012 року 

Суддя      С.К. Коршиков