Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 січня 2012 р. справа № 2а/0570/22422/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 16 год. 00 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Голубової Л.Б.
при секретарі Платоновій О.М.
розглянувши відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом приватної виробничо-комерційної фірми «БЕСТ»
до Донецького обласного територіального відділення
Антимонопольного комітету України
третя особа: ОСОБА_1
про визнання протиправним та скасування рішення
адміністративної колегії № 48 від 27 вересня 2011 року
по справі № 02-266-41/2010
за участю:
представника позивача: ОСОБА_2, за дов. від 01 грудня 2011 року № 176,
відповідача: ОСОБА_3, за дов. від14 грудня 2011 року № 02-
39/3808,
третьої особи: ОСОБА_4, за дов. від 13 жовтня 2011 року
Приватна виробничо-комерційна фірма «БЕСТ» звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення адміністративної колегії № 48 від 27 вересня 2011 року по справі № 02-266-41/2010.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що рішенням адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 48 від 27 вересня 2011 року становище приватної виробничо-комерційної фірми «БЕСТ» на ринку надання послуг з утримання адміністративного будинку АДРЕСА_1 та його прибудинкової території протягом періоду з січня 2009 року по травень 2011 року визнано монопольним з часткою 100%, також визнано, що приватна виробничо-комерційна фірма «БЕСТ», встановивши необґрунтовано завищену плату за послугу з утримання адміністративного будинку АДРЕСА_1 та його прибудинкової території, вчинила порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50 та визначене пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. Крім того, відповідно до абзацу 2 частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» на позивача накладено штраф у розмірі 68000,00 гривень та зобов’язано у двомісячний строк припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом встановлення економічно обґрунтованої вартості послуги з утримання адміністративного будинку АДРЕСА_1 та його прибудинкової території.
Позивач вважає, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем на підставі недоведених обставин, які мають значення для справи і які відповідачем помилково визнано встановленими.
З зазначених підстав позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення адміністративної колегії позивача № 48 від 27 вересня 2011 року по справі № 02-266-41/2010.
Відповідач заперечував проти позову, надавши письмові заперечення від 15 грудня 2011 року № 02-39/3844, в яких зазначає, що власники приміщень будинку, який обслуговує позивач не могли відмовитися від його послуг, оскільки всі системи життєзабезпечення будинку належать приватній виробничо-комерційній фірмі «БЕСТ», про що позивач повідомив у листі від 31 травня 2010 року № 120. Вважає, що інші суб’єкти господарювання не мають технологічної можливості для надання послуг з обслуговування спірного будинку. Також зазначає, що фактичні витрати позивача на утримання спірного будинку в декілька разів менше, ніж розмір плати за надані послуги, що є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Відповідач вважає, що посилання приватної виробничо-комерційної фірми «БЕСТ» на те, що тільки 65-75% споживачів сплачують за надані їм послуги і у зв’язку з цим до калькуляції фактичних витрат взято плановий фонд оплати праці, розмір якого завищений в чотири рази не спростовує висновків Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України тому, що саме на споживачів позивач перекладає весь тягар витрат, завищених в декілька разів. Відповідач вважає, що у першому півріччі 2010 року позивач за рахунок встановлення завищеної вартості своїх послуг незаконно отримав прибуток у розмірі 287198,71 гривень.
З зазначених вище підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи підтримав заперечення відповідача та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, суд,-
ВСТАНОВИВ:
Приватна виробничо-комерційна фірма «БЕСТ» (далі – позивач) зареєстровано як юридичну особу з кодом 24799545 07 березня 1997 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 741079 та довідка головного управління статистики АА № 052836 (а.с. 12-13).
Згідно п.1 ст.3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» від 26.11.1993р. № 3659-ХІІ, основними завданнями Антимонопольного комітету України є здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до п.4 ст.4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001р. № 2210-ІІІ державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.
Згідно зі ст.12 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції.
З системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що Антимонопольний комітет України є суб'єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції відповідно до покладених на нього завдань.
Відповідно до ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Таким чином, спір за участю суб'єкта владних повноважень з приводу реалізації його компетенції у сфері управління, а саме, щодо реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів тощо належить до компетенції адміністративних судів та повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Частиною 1 статті 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку на звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом, або іншими законами. Згідно із вимогами частини 5 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.
Оскаржуване рішення адмінколегії відповідача винесене 27 вересня 2011 року, отримане позивачем 05 жовтня 2011 року, а позовна заява подана до суду 29 листопада 2011 року. Спірним рішенням суб’єкта владних повноважень накладено штраф на позивача у розмірі 68000,00 гривень, який підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення. Даний інший строк встановлений Законом України «Про захист економічної конкуренції». Таким чином, відповідно до спеціальної норми права строк сплати штрафу, передбаченого рішенням адмінколегії відповідача від 27 вересня 2011 року на дату звернення до суду не збіг.
З огляду на вимоги зазначеної статті Кодексу та підвідомчості зазначеного спору адміністративним судам в порядку адміністративного судочинства, позивачем рішення адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 48 від 21.09.2011 року було отримано 03.10.2011 року та подано адміністративний позов до Донецького окружного адміністративного суду 29.11.2011 року, тобто в межах строку, визначеного ст. 99 КАС України та Законом України «Про захист економічної конкуренції».
До Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі – відповідач) надійшла заява ОСОБА_5 та колективна заява окремих власників приміщень – громадян ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_9, розташованих у будинку АДРЕСА_1 щодо встановлення позивачем завищених тарифів на послуги з утримання адміністративного будинку та прибудинкової території (а.с. 50, 57, 74). Громадяни повідомили відповідача, що приватна виробничо-комерційна фірма «БЕСТ», користуючись своїм монопольним положенням вимагає укладання з ними цивільних угод на послуги щодо утримання будинку та прибудинкової території, що не відповідає постанові КМУ від 20 травня 2009 року № 523 та безпідставно завищує тарифи на оплату послуг з утримання будинку в розмірі 23 грн. за квадратний метр. Також позивач безпідставно встановлює на кожного працівника обслуговуючого персоналу ( 8 чол.) стільки ж працівників ІТР (8 чол.) та безпідставно вимагає сплачувати їм завищену заробітну плату за рахунок споживачів послуг.
З метою розгляду зазначених заяв Донецьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України на адресу позивача направлено вимогу про надання інформації № 02-38/1539 від 14 травня 2010 року, відповідно до якої було визначено, що позивачу необхідно надати у строк до 31 травня 2010 року до Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України наступну інформацію: копію довідки про включення ПВКФ «БЕСТ» до ЄДРПОУ, копії установчих документів позивача, відомості щодо контактних телефонів, факсів, поштової, юридичної адреси, електронної адреси ПВКФ «БЕСТ», копії річних форм бухгалтерської звітності позивача за 2009 рік, а саме форми №1 (баланс) та форми №2 (звіт про фінансові результати) та копії наказів керівників ПВКФ «БЕСТ» про затвердження облікової політики по підприємству на 2009-2010 роки (а.с. 14-15). Також відповідач запропонував позивачеві надати перелік усіх платних послуг, які надавалися позивачем протягом 2009- І кварталу 2010 року, відомості про отримані за платні послуги доходи, перелік власників приміщень у будинку 63А по вул. М. Ульянової, відомості щодо площі адміністративного приміщення спірного будинку, відомості щодо реквізитів всіх нормативно-правових актів, якими керується позивач при розрахунку рівня тарифів на утримання будинку та прибудинкової території, відомості щодо складу робіт, які виконував позивач при утриманні будинку та прибудинкової території, відомості щодо помісячних рівнів тарифів на утримання будинку та прибудинкової території відомості про фактичні витрати позивача при здійсненні утримання адміністративного приміщення, будинку та прибудинкової території, відомості щодо конкретної загальної величини площі, на яку позивач ділив свої витрати для розрахунку рівнів тарифів на утримання адміністративного приміщення, будинку та прибудинкової території, відомості щодо надання послуг з утримання адміністративного приміщення, будинку та прибудинкової території комусь, окрім власників приміщень, розташованих у спірному будинку.
Листом № 120 від 31 травня 2010 року позивач повідомив відповідача, що гр. ОСОБА_5 та іншими власниками приміщень дому АДРЕСА_1 були укладені угоди пайової участі у будівництві вказаної будівлі в 2005-2008 роках, згідно яких громадяни зобов’язані протягом п’яти банківських днів після пред’явлення рахунків сплачувати забудовнику (позивачу) всі витрати, які виникають у зв’язку із комунальним та експлуатаційним обслуговуванням об’єкту будівництва пропорційно площі, яку займає кожний з громадян. (а.с. 16). В подальшому громадяни-власники приміщень зобов’язані сплачувати за власні рахунки всі експлуатаційні платежі (водоспоживання, споживання електроенергії, охорона приміщень, тощо). Крім того, позивач вказав, що громадянами – власниками приміщень у спірному будинку були підписані угоди про надання комплексу послуг, складених після вводу в експлуатацію будівлі в 2008 році, де передбачений перелік послуг, строки їх оплати та розмір тарифів.
Позивач зазначив, що всі заявники за власним бажанням та згодою підписали вказані договори та щомісячно сплачують надані позивачем послуги.
Таким чином, позивач вважає, що між ним та споживачами його послуг досягнуто обопільну угоду щодо договорів та оплати. Також позивач повідомив відповідача про майно, яке знаходиться у приватній власності ПВКФ «БЕСТ».
Щодо документів, які відповідач вимогою зажадав отримати від позивача у строк до 31 травня 2011 року, ПВКФ «БЕСТ» повідомив, що для їх підготовки необхідно наявність спеціальних знань, підготовки та часу, також необхідно залучення експертів-аудиторів. Тобто, не всі вказані у вимозі документи були надані відповідачу у вказаний строк та у повному обсязі, за що позивача було притягнуто до відповідальності у вигляді накладення штрафу у розмірі 4000,00 гривень відповідно до рішення відповідача від 22 липня 2010 року № 42 (а.с.143-144).
Згідно п. 5 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року № 5 визначено, що адміністративній колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України підвідомчі справи про порушення у вигляді, зокрема, створення перешкод працівникам територіального відділення Комітету в проведені перевірки, огляду документів, предметів чи інших носіїв інформації.
Таким чином, у зв’язку із вищезазначеним, розпорядженням адміністративної колегії № 33-р від 04 червня 2010 року було прийнято рішення про початок розгляду справи № 02-26-30/2010 за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції у діях позивача, передбаченого п. 16 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді створення перешкод працівникам територіального відділення Антимонопольного комітету України у проведенні перевірки.
Листом від 08 червня 2010 року № 02-38/1815 відповідач повідомив позивача про початок розгляду справи (а.с. 17). Розпорядженням адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 04 червня 2010 року № 33-р розпочато розгляд справи № 02-26-30/2010 у зв’язку із наявністю в діях позивача з неподання інформації Донецькому обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на вимогу виконуючого обов’язки голови Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у встановлений нею строк ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлений строк (а.с. 18).
За результатами розгляду зазначеної справи адмінколегією на підставі ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» було прийнято рішення від 27 вересня 2011 року № 48, яким визнано вчинення позивачем даного порушення про захист економічної конкуренції та накладено штраф у розмірі 68000,00 грн. (а.с. 24-30).
Статтею 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.
Відповідач вказує, що всі системи життєзабезпечення будинку належать приватній виробничо-комерційній фірмі «БЕСТ» і з цих підстав визнає становище позивача на ринку надання послуг з утримання будинку АДРЕСА_1 та його прибудинкової території монопольним з часткою 100%.
На думку позивача, даний факт доводить те, що інші суб’єкти господарювання не мають можливості для надання послуг з обслуговування спірного будинку, оскільки споживачі не можуть відмовитися від отриманих послуг позивача так, як не мають альтернативних джерел їх отримання від інших суб’єктів господарювання.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Виходячи з аналізу даної статті, змагання між господарюючими суб’єктами у даному випадку не відбувалося, оскільки відповідачем не виявлено підприємств, які бажають займатися діяльністю з надання послуг з утримання спірного будинку.
Крім того, діюче законодавство не заперечує позивачу здати в оренду іншим суб’єктам господарювання системи життєзабезпечення будинку, які б зажадали надавати послуги з утримання цього будинку, продані, подарені чи відчужені іншим законним способом таким суб’єктам.
Таким чином, висновки відповідача щодо визнання становища позивача монопольним на ринку послуг з утримання спірного будинку є помилковим.
Що стосується висновків відповідача щодо встановлення необґрунтовано завищеної плати за послуги позивача з утримання будинку, суд зазначає наступне.
Договорами про надання комплексу послуг № 19-У від 01 січня 2010 року позивач уклав угоди з третьою особою ОСОБА_1 (а.с. 52-56) та про надання комплексу послуг № 10-У від 01 січня 2010 року з ОСОБА_10 (а.с. 59-63). Також позивачем надано низку договорів з іншими заявниками, власниками приміщень у спірному будинку.
За вказаними угодами позивач (Виконавець) бере на себе зобов’язання утримання будинку та прибудинкової території та надання експлуатаційних послуг, а власники приміщень даного будинку (Споживачі) зобов’язані своєчасно сплачувати послуги, надані Виконавцем.
Відповідно до пункту 3 договорів розмір щомісячної плати за надані послуги визначається на підставі складеної Виконавцем планової калькуляції, яка повинна відповідати певним вимогам.
Тобто, при укладанні вказаних угод між позивачем та громадянами-заявниками виникли цивільно-правові відносини, які регулюються відповідним законодавством.
Відповідач у запереченнях вказує, що позивач, використовуючи своє монопольне становище, вимагає укласти з власниками приміщень договори на послуги з утримання будинку, а споживачі вимушені були підписати договори.
Відповідно до статті 19 Конституції України, яка є нормою прямої дії, правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, тому посилання відповідача, що позивач примушує власників приміщень у будинку, який обслуговує приватна виробничо-комерційна фірма «БЕСТ» не беруться судом до уваги.
Відповідно статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Також немає доказів звернення власників приміщень спірного будинку звернення до суду із позовами про розірвання чи визнання недійсними договорів.
Отже, цивільно-правові угоди, укладені позивачем з власниками приміщень підписані з боку заявників, є чинними, тому підлягають виконанню з боку сторін зазначених договорів.
Таким чином, відповідач помилково вважає, що при умові укладання цивільно-правових угод з власниками приміщень будинку, який обслуговує ПВКФ фірма «БЕСТ», позивач порушує законодавство про захист економічної конкуренції.
Щодо висновків відповідача в частині необґрунтованого завищення позивачем плати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, суд зазначає наступне.
В зазначених вище договорах про надання комплексу послуг споживачам (п.3.1) передбачено, що розмір щомісячної плати за надані послуги встановлюється на підставі складеної Виконавцем планової калькуляції, яка повинна відповідати наступним вимогам: обгрунтованість, детальне врахування витрат Виконавця, які він несе на утримання будинку та надання послуг Споживачу, пропорційність розміру щомісячної плати приміщення Споживача в адміністративному будинку.
Калькуляція вартості послуг із комплексного прибирання місць загального користування, прибирання прибудинкової території, ремонту, експлуатації та відео нагляду адміністративного будинку, складалися позивачем останнього дня кожного місяця та надані на вимогу відповідача за перше півріччя 2010 року (а.с. 76-86).
Відповідач вважає, що позивач, маючи дані про всі фактичні витрати, в калькуляціях зазначала розмір витрат щодо фонду оплати праці та відрахувань з фонду оплати праці, які фактично не зазнавала та які перевищують фактичні витрати в декілька разів.
Проте, позивач вважає, що при розрахунку планової вартості послуг з утримання будинку та прибудинкової території витрати на оплату праці прийняті, виходячи із економічно обґрунтованого, справедливого його розміру у відповідності до обсягу робіт, що виконують робітники позивача.
Крім того, позивач пояснює невідповідність його фактичним витратам тим, що за його послуги сплачує 65-75% власників приміщень, що не спростовує висновків відповідача у спірному рішенні.
Відповідно статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Таким чином, тарифна послуги позивача формується останнім з урахуванням витрат з отриманням доходу згідно укладених із споживачами договорів.
За загальними принципами права всі правовідносини в суспільстві виникають відповідно до закону чи договору. В даному випадку правовідносини між позивачем та споживачами його послуг виникли відповідно до чинних цивільно-правових договорів, тому цивільно-правові відносини є первинними, а інші правовідносини – похідними, і позивач здійснював свою підприємницьку діяльність в межах укладених договорів.
З урахуванням викладеного та враховуючи принципи частини 2 ст. 71 КАС України, згідно яких в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд дійшов висновку, що Донецьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України не доведено правомірності рішення адміністративної колегії від 27 вересня 2011 року № 48 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку приватної виробничо-комерційної фірми «БЕСТ», тому суд вважає, що позовні вимоги приватної виробничо-комерційної фірми «БЕСТ» до Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення № 48 від 27.09.2011 року підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги приватної виробничо-комерційної фірми «БЕСТ» до Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 48 від 27.09.2011 року по справі № 02-26-41/2010 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 48 від 27.09.2011 року по справі № 02-26-41/2010 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу на приватну виробничо-комерційну фірму «БЕСТ».
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 26 січня 2012 року в присутності представника позивача, відповідача та третьої особи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 січня 2012 року.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Голубова Л.Б.