ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

17 січня 2012 р.           Справа № 2а/0270/5811/11

                              м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи  

за позовом: управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області    

до:   фізичної особи-підприємця ОСОБА_1  

про: стягнення заборгованості по страхових внесках,-

ВСТАНОВИВ :

до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області (далі - УПФУ в Іллінецькому районі) з позовом до фізичної особи - підриємця ОСОБА_1 (далі –ФОП ОСОБА_1) про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач у строк, визначений Законом України “Про  загальнообов’язкове  державне пенсійне  страхування”, не сплатив суму страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за ІІІ квартал 2010 року, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 695,46 грн.

Оскільки заборгованість відповідачем у добровільному порядку вчасно не погашена, УПФУ в Іллінецькому районі  звернулось до суду з позовом про стягнення коштів.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте 12.01.2012 р. за вх.№794 до Вінницького окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про судовий розгляд справи без його участі, крім того, позивач зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився про дату, час та місце судового розгляду повідомлялась ухвалою про відкриття провадження у справі, однак на адресу суду  повернулося поштове повідомлення із відміткою "за закінченням терміну зберігання".  

Положенням частини 11 статті 35 КАС України передбачено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про строк подання заперечення проти позову, порядок його подання, а також наслідки неподання такого заперечення.

Окрім того, відповідачем не було подано письмових заперечень на позов чи доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

З огляду на вказані вимоги КАС України та враховуючи клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності, неявку відповідача та відсутність його клопотань  щодо  відкладення розгляду справи, суд дійшов до висновку про проведення судового розгляду справи в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до статті 41 КАС України.

Дослідивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Фізична особа–підприємець ОСОБА_1 здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.5), ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання –АДРЕСА_1.

ФОП ОСОБА_1 згідно частини 1 ст. 15 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

У зв’язку з несплатою позивачем страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за ІІІ квартал 2010 року, утворилась заборгованість в загальній сумі 695,46 грн., яка на момент судового розгляду не сплачена позивачем.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про пенсійне забезпечення", виплата пенсій здійснюється з Пенсійного фонду України, який проводить збір і акумуляцію коштів для реалізації положень ст.46 Конституції України.

Відповідно до п.5 Постанови Кабінету Міністрів України № 1261  Пенсійний фонд України має право застосовувати фінансові санкції, передбачені законом, стягувати  з  платників  страхових  внесків  їх несплачені суми; вимагати   від   керівників   та   інших   посадових  осіб підприємств,  установ,  організацій та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької  діяльності  усунення  виявлених  фактів порушення законодавства  про  порядок  нарахування,  обчислення  та   сплати страхових   внесків,  здійснення  фінансових  операцій  з  коштами Пенсійного фонду України та порядку їх використання.

Відносини, які виникли між позивачем та відповідачем регулюються Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 р., який вступив в силу 01.01.2004р.( далі - Закон № 1058-ІV).

Відповідно до ст. 14 Закону №1058-ІV, до кола осіб, які є страхувальниками,  відносяться застраховані особи, визначені в п.3,4 ст.1 та ч.1 ст.12 цього Закону. Тобто, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), є як застрахованими особами, так і страхувальниками щодо себе та члена своєї сім'ї, що бере участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

01 липня 2004 року набрав законної сили Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003р., у відповідності до аб.4 ч.1 ст. 6 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний реєстратор  передає органам  статистики, державної  податкової  служби, Пенсійного   фонду України та фондів соціального страхування повідомлення та відомості з  реєстраційних  карток про вчинення реєстраційних дій,  які передбачені цим Законом, у тому числі щодо створення або ліквідації відокремлених підрозділів юридичних осіб.

Таким чином, платником страхових внесків до Пенсійного фонду України, фізична особа-підприємець стає автоматично з моменту державної реєстрації.

У відповідності до п.п.4 п.8 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України 1058-ІV від 09.07.2003р., фізичні особи-підприємці, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени їх сімей, які беруть участь у справі у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування, сплачують страхові внески в порядку та розмірах, визначених цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно, але при цьому сума такого внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.

Відповідно до ст. 1 Закону №1058-ІV страхові    внески   -   кошти   відрахувань   на   соціальне страхування,  збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові   внески   на   загальнообов'язкове   державне   пенсійне страхування,   сплачені   (які   підлягають   сплаті)   згідно  із законодавством,  що діяло раніше;  надходження від сплати  єдиного внеску  на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,  що спрямовуються    на    загальнообов'язкове    державне    пенсійне страхування.

За ст.7 Закону №1058-ІV, загальнообов'язкове    державне    пенсійне    страхування здійснюється за принципом обов'язковості страхування  осіб,  які  працюють  на   умовах трудового  договору  (контракту) та інших підставах,  передбачених законодавством,  а  також  осіб,  які  забезпечують  себе  роботою самостійно, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Порядок визначення розміру страхового внеску для платника, міститься у визначенні мінімального страхового внеску, що передбачене ст. 1 Закону №1058-ІV, а саме: мінімальний страховий внесок - це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати ( доходу).

Розмір мінімальної заробітної плати на момент виникнення спірних відносин відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2010 рік", а також Законом України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" від 20.10.2009р. № 166-6, відповідно до яких мінімальна заробітна плата з 01.07.2010 року становила 888,00 грн. Розмір страхового внеску для платників визначається Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.04.1997 р. №  400/97-ВР.

У відповідності до ст. 4 вищевказаного Закону на обов'язкове  державне  пенсійне  страхування встановлюються ставки збору в таких розмірах - для  платників  збору,  визначених пунктом 3 статті 1 Закону №  400/97-ВР, а саме фізичних  осіб - суб'єктів підприємницької діяльності,  які не використовують працю найманих працівників,  - 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування.

Отже, враховуючи частину фіксованого (єдиного) податку, що перерахована відповідачем до управління Пенсійного фонду в Іллінецькому районі, заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування становить 695,46 грн.

Відповідачу направлялася вимога про сплату боргу: № 357 від 05.11.2010 року про сплату боргу (а.с.11) в сумі 695,46 грн.

Згідно з абз.6 п. 8.3. Інструкції про порядок обчислення страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне страхування до Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, вимога вважаєте надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному  представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого  місця її знаходження з повідомленням про вручення. Належність направлення вимог підтверджується наявними у справі копіями поштових листів з рекомендованими повідомленнями про вручення.

Вимогу про сплату боргу № 357 від 05.11.2010 року позивач направив для примусового виконання до відділу ДВС Іллінецького районного управління юстиції. Постановою відділу ДВС Іллінецького районного управління юстиції від 02.03.2011 року повернуто виконавчий документ стягувачеві, у зв'язку з відсутністю коштів на банківських рахунках боржника (а.с.12).

Таким чином, оскільки ФОП ОСОБА_1 зареєстрований відповідно до чинного законодавства як фізична особа - підприємець, не виконав у повному обсязі покладений на нього Законом України  "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" обов'язок зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, внаслідок чого утворилась заборгованість, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Так як у матеріалах справи відсутні вищезазначені документально підтверджені витрати, суд приходить до висновку про відсутність підстав для такої компенсації.    

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний  позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи–підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі (вул. Леніна, 27 м. Іллінці Вінницької області) заборгованість зі сплати страхових внесків у сумі 695,46 грн. (шістсот дев’яносто п’ять гривень сорок шість копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя (підпис)          Загороднюк Андрій Григорович

з оригіналом згідно

Суддя

Секретар  

17.01.2012