Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

          16.01.2012                                                                                                               м. Ужгород

Судова колегія  судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області  в складі: головуючого  -Власова С.О., суддів – Куштана Б.П., Боднар О.В.,             

                                                      при секретарі – Козаковій М.В.,  

з участю: представників позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,   ОСОБА_3,представника відповідача ОТМО «Фтизіатрія»-Романа С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1   на рішення Мукачівського  міськрайонного суду  від 22 грудня 2009 року по справі за позовом    ОСОБА_1 до Мукачівської центральної районної лікарні, обласної клінічної лікарні, обласного територіально-медичного об»єднання  «Фтизіатрія» про відшкодування  майнової та моральної шкоди, завданої неправомірними діями медичних  працівників, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із уточненим у подальшому   названим  позовом. Зазначав, що  на протязі 2001- 2002  р.р.  проходив обстеження та лікування в Мукачівській ЦРЛ, обласній клінічній лікарні (далі ОКЛ) та ОТМО «Фтизіатрія» м. Ужгорода. Спочатку  був госпіталізований у відділення загальної терапії Мукачівської ЦРЛ  29.08.01 р. з неправильно встановленим діагнозом лікарем  поліклініки: «Синдром  Бехчета. Хронічний гастро дуоденіт, хронічний  холецистит фаза ремісії, дифузний зоб». Того ж дня, в зв’язку з рішенням «направити  хворого на консультацію  до  ревматолога  ОКЛ з метою уточнення діагнозу та тактики подальшого ведення», хворий був виписаний з лікарні з заключним  клінічним діагнозом:  основний –«С-м Бехчета?», супутній –«Хронічний гастродуоденіт в ст. нремісії холецистит. Міокардіодистрофія. НК 1 ст. Наслідки ДЦП з правобічним геміпарезом». Під час   перебування  в ревматологічному відділенні  обласної клінічної лікарні  він отримував лікування гормональними препаратами  у перевищених  дозах від  хвороби «Синдром Бехчета». При поступленні на лікування до ОПТД ОТМО «Фтизіатрія» з діагнозом закладу, який направив хворого: «Хвороба Бехчета», він  на  протязі  24.09.2001 р.  і до 16.10. 2001 р. отримував протитуберкульозне  лікування кортикостероїдами, без  вказання назви препарату та його дози. Додатково до лікування йому  призначався  препарат  дексаметазон 1,0  вм, що за умови, коли хворому проводиться  адекватна протитуберкульозна  терапія є неприпустимим.    

            Допущені лікарями помилки, які знаходились у трудових відносинах з відповідачами по справі,  призвели до погіршення стану його  здоров»я.

             Посилаючись на  зазначене,  ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідачів матеріальну шкоду, що полягає в понесених ним додаткових витратах на своє лікування, моральну шкоду, яка полягає у погіршенні стану його здоров»я  протягом 3- місяців у зв’язку

ненаданням  лікарями належного лікування, перенесення  болі,  страху за стан свого здоров»я у майбутньому та  душевних  страждань,  у наступних розмірах:             

            - з відповідача  Мукачівської ЦРЛ   моральну  шкоду- 100 000 грн.,  матеріальну  шкоду - 118 грн. 30 коп., компенсацію витрат на протирецидивне, санаторно-курортне лікування та харчування (у розрахунку на 10 років)  у сумі -37 630 грн. 30 коп.;

        - з відповідача  ОКЛ м.Ужгород  моральну  шкоду у розмірі 100 000 грн.,  матеріальну  шкоду у розмірі  - 1342 грн., компенсацію витрат на протирецидивне, санаторно-курортне лікування та харчування (у розрахунку на 10 років)-37 630 грн. 00 коп.;

         - з відповідача ОТМО «Фтизіатрія» м.Ужгород  моральну шкоду -100 000 грн., матеріальну  шкоду - 39 319 грн., компенсацію витрат на протирецидивне, санаторно-курортне лікування та харчування (у розрахунку на 10 років)-37 630 грн. 00 коп.

   Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 22 грудня 2009 року у задоволенні  позову  відмовлено за недоведеністю вимог.

   В апеляційній скарзі позивач  просить рішення скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Вказує на те, що  суд неправильно встановив обставини справи та  не застосував  матеріальний закон, який слід було застосувати до даних правовідносин, зокрема, не врахував положень ЦК України  щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди \том  № 4  а.с.51-64\.

  Представники  відповідачів – Мукачівської ЦРЛ та  ОКЛ  у судове засідання не з»явилися, про час і місце розгляду справи належним вином повідомлялись, клопотань про відкладення розгляду справи на інший термін не  заявляли, що   не перешкоджає  апеляційному суду згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України розглянути справу  у їх відсутності.

 В апеляційному суді  представники позивача апеляційну скаргу підтримали із зазначених у скарзі мотивів.

 Представник  відповідача ОТМО «Фтизіатрія»  апеляційну скаргу не визнав, просив таку відхилили.

       Заслухавши суддю – доповідача, пояснення  учасників судового процесу, які з»явилися, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого у справі рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку, що  апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

        Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що  такий позивачем  повністю не доведений.

       Однак повністю  погодитися з таким  висновком  суду не можна.

        Відповідно до  ст.ст.11,61 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи  на підставі доказів сторін та  інших осіб, які беруть участь у справі, а обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню.

        Апеляційний суд  перевіряє законність і обґрунтованість  рішення  суду першої інстанції  в межах доводів апеляційної скарги  та вимог, заявлених у суді першої інстанції  (ст.303 ЦПК України).

         Згідно ст.284 ЦК України  фізична особа має право на надання їй медичної допомоги.

         Згідно з   вимогами  п. «і» ч.1 ст.6 Основ законодавства  про охорону здоров»я від 19.11.92 № 2801-Х11 кожний громадянин має право  на охорону здоров»я, що передбачає відшкодування заподіяної здоров»ю шкоди.

       Відповідно до  ст. 80 Основ законодавства про охорону здоров»я особи, винні в

порушенні законодавства  про охорону  здоров»я, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.

         Статтею 34 Основ… передбачено, що обов’язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження і лікування пацієнта. Пацієнт може вимагати заміни лікаря. Лікар  має право відмовитися від подальшого ведення пацієнта, якщо останній  не виконує  медичних приписів або правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров»я, за умови, що це не загрожуватиме життю і здоров»ю  населення.

         Лікар не несе відповідальності за здоров»я  хворого в разі  відмови останнього від медичних приписів або  порушення  пацієнтом установленого для нього режиму.

         Статтею 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання  ними своїх трудових  (службових)  обов’язків.

          Лікарі, на яких  у позові посилається позивач (том № 1 а.с.2-7, том  №  2  а.с. 1-17), перебували у трудових відносинах з належними  відповідачами.

          Отже, в силу ст. 1172 ЦК України,  відшкодовувати  шкоду, завдану ускладненням  здоров»я  ОСОБА_1  внаслідок  неефективного  лікування, повинні  відповідачі.     

          Є доведеним, що при лікуванні  ОСОБА_1 на всіх етапах  мали місце недоліки, а саме:  незважаючи на те, що  ОСОБА_1  перебував в Мукачівському ЦРЛ  короткий  час (29.08.01 р. з 9 до 10 годин ), лікарі, виходячи  з загальноприйнятої медичної    практики, мали підстави підозрювати наявність туберкульозу та призначити виконання рентгенівських знімків грудної клітини - оглядового та в бокових проекціях  та в залежності від отриманого результату, правильно сформулювати діагноз.

           При перебуванні в ревматологічному  відділенні ОКЛ м. Ужгород заходів для виключення туберкульозу  після надходження хворого до лікарні 30.08.01 р. прийнято не було (хворий був консультований  фтизіатром  лише 17.09.01 р. в зв’язку з погіршенням  стану). При не виключеному діагнозі туберкульозу, виходячи  з загальноприйнятих  

медичних підходів, не слід було призначати гормональні препарати. При відсутності  

покращення  стану хворого протягом 3-7 днів після початку їх застосування необхідно

було переглянути діагноз хвороби  Бехчета  та провести корекцію лікувально -  діагностичної тактики.

          У зв’язку з виявленням  у ОСОБА_1 грибків після переведення його до ОПТД (ОТМО «Фтизіатрія») , слід було вважати, що лікування   кандіозу в ОКЛ було недостатнім. При формулюванні заключного клінічного діагнозу до супутнього  діагнозу хворому  слід було додати кандидамікоз. Позивачу  були призначені засоби, які протягом 2001 р. та до  теперішнього  часу в Україні, як лікарські засоби не  були зареєстровані та не були внесені до Державного реєстру лікарських засобів України.

          Призначене лікарями ОПТД (ОТМО «Фтизіатрія»)  протитуберкульозне  лікування в період з 24.09. по 16.10.01 р. було недостатнім – не відповідало «Інструкції про поділ на групи контингентів  протитуберкульозних  закладів», затвердженої  наказом МОЗ України від 29.07.1997 р. № 233 «Про затвердження інструкції  щодо надання медико-санітарної допомоги хворим на туберкульоз», що діяла станом на  2001 р. При  діагностованому туберкульозі, за відсутності ознак, які б підтверджували хворобу Бехчета, застосування в цей період  дексаметазону було недоцільним.

         Згідно  висновку  експерта № 109,109-А11 Головного бюро судово- медичної експертизи МОЗ України \ том № 7 а.с. 110-280\, ці  недоліки   могли погіршувати стан

хворого за рахунок зниження захисних сил  організму та активізації туберкульозного

процесу, збільшувати обсяг  деструкції  туберкульозу та термін видужання  від цього   захворювання.  

         Отже, доводи  позивача  про  недостатньо   ефективне лікування, перенесення у зв’язку з цим фізичного болю, страху за стан свого здоров»я та  душевних страждань, на які  він  посилається в позові  частково  знайшли своє підтвердження у суді.

          Відповідно до ст. 1167  ЦК України  моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі, діями  чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.  

          За таких обставин суд  вважає, що вимога позивача про відшкодування   моральної шкоди підлягає  частковому задоволенню і,  з урахуванням  зазначених в експертному висновку  недоліків допущених при лікуванні  хворого кожним із відповідачів,  суд стягує  з них моральну шкоду у таких  розмірах: з Мукачівської ЦРЛ- 2000 грн. моральної шкоди,  з ОКЛ- 5000 грн. моральної шкоди та  з ОТМО «Фтизіатрія» -3000 грн. моральної шкоди,  що є достатнім розміром  компенсації моральної   шкоди на час  пред»явлення позову.

          Вимоги позивача  щодо стягнення матеріальної шкоди,  санаторного лікування і

харчування, то такі    зроблені позивачем   лише на підставі власного розрахунку, не

підтверджені  належними та допустимими  документальними доказами.  

          Щодо  представлених  позивачем   29  касових  чеків на суму 600 грн.18 коп. та   497 касових  чеків на суму 41420 грн. 32 коп., як доказів понесених ним  матеріальних витрат на своє лікування то такі  колегія  оцінює   критично до уваги не бере, оскільки  в

матеріалах справи відсутні  документальні  підтвердження про те, що позивачу виписувались  

рецепти  для   придбання  ліків  зазначені  у касових чеках   за власний рахунок.

          Тому в решті  вимог суд  позивачу  відмовляє, оскільки він не надав  належних та допустимих доказів у підтвердження понесених ним матеріальних   витрат.

            Згідно  з вимогами ст. 60 ЦПК України кожна сторона  зобов’язана довести   обґрунтованість тих обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог і   заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування  не може ґрунтуватися  на припущеннях.   

           По справі виникли судові витрати у  розмірі  12199 грн., які  становлять  вартість

призначеної по справі  судово - медичної   експертизи,  які  відповідно до ст. 88 ч. 1 ЦПК України слід стягнути з відповідачів і  присудити позивачеві  пропорційно до розміру  задоволених позовних вимог.

          Відповідно до положень п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України неправильне застосування

норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і

ухвалення  нового рішення.

        Керуючись ст.ст. 10,60,61 ч.3,212,303,307 ч.1 п. 2,309, ч.1 п.3, п.4, ч.2, 313,314 ч.2,

316,317,319 ЦПК України  колегія суддів, -  

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити.

    Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 22 грудня 2009 року  скасувати.

    Позов  ОСОБА_1 задовольнити частково:

    -стягнути з  Мукачівської центральної районної лікарні на користь   ОСОБА_1    

     Олександровича 2000  грн. моральної шкоди та  2440   грн. судових витрат;                  

   -стягнути з обласної клінічної лікарні  м. Ужгород  на користь   ОСОБА_1

     Олександровича  5000  грн. моральної шкоди та 6100  грн. судових витрат;  

    -стягнути з обласного територіально-медичного  об»єднання  «Фтизіатрія»  м.

      Ужгород на користь  ОСОБА_1 3000 грн. моральної шкоди

      та 3660 грн. судових витрат.  

      В задоволенні решти  позовних вимог ОСОБА_1  -відмовити.

      Рішення апеляційного суду набирає законної сили  з  моменту його  проголошення,  

      однак  може бути  оскаржене  шляхом  подачі касаційної скарги протягом двадцяти   

      днів   з дня  набрання законної сили до  суду касаційної  інстанції.

      Головуючий :

      Судді: