ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 січня 2012 р. Справа № 2а/0270/5627/11
м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи
за позовом: прокурора Іллінецького району Вінницької області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області
до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про: стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ :
20 грудня 2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся прокурор Іллінецького району в інтересах управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску в сумі 530,34 грн.
Позов мотивовано тим, що внаслідок несплати єдиного внеску за відповідачем рахується заборгованість перед управлінням Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області за четвертий квартал 2010 року в сумі 530,34 грн., що підтверджується карткою особового рахунку, звітом за 2010 рік та вимогою №62про сплату боргу від 3 березня 2011 року.
Представник прокуратури в судове засідання не зявився, хоча повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.16).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, без його участі, крім того, наголосив на тому, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач, в судове засідання не з'явився, однак надав клопотання про закриття провадження у справі в зв’язку з неналежністю розглядати даний спір в порядку адміністративного судочинства, письмового обгрунтування про причини неявки суду не надав.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, суд, у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, визнав можливим проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстроване як фізична особа, зареєстрована в управлінні Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області і є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, регулюються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року N 2464-VI, який набрав чинності з 01.01.2011р.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Базою нарахування єдиного внеску є суми нарахованої заробітної плати з видами виплат, які включають основу та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні витрати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок для платників, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим п. 1 ч. 1 ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності, визначених у Додатку до Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2000 р. №1423.
Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та п. 3.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010р. №22-2, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.11.2010р. за № 1014/18309, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.
Відповідно до поданих відповідачем звіту за 2010 рік ним самостійно було нараховано суми єдиного внеску, що підлягає сплаті в загальному розмірі 2246 грн. 40 коп. (а.с.7), які сплачені лише частково, а решта не сплачені в строки, визначені ст.9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, а саме не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Позивачем вживались заходи для погашення відповідачем заборгованості зі сплати страхових внесків, а саме: направлялась вимога про сплату боргу № 62 від 03.03..2011р. (а.с.8).,однак протягом 10-ти робочих днів після отримання, відповідачем не була сплачена та в свою чергу не оскаржувалась.
1 січня 2011 року набув чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», однак абзаци 5,6 пункту 7 Розділу8 «Прикінцеві та перехідні положення даного Закону передбачають збереження повноважень за органами Пенсійного фонду України щодо контролю своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що передбачено Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року.
Відповідно до ч.2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не сплачені страхувальником вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків.
Згідно з ч. 15 ст. 106 Закону строки давності щодо стягнення недоїмки не застосовуються.
Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми боргу на день розгляду справи або ж спростували доводи позивача суду не подано.
Згідно абз.7 ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.
В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Таким чином, за відповідачем рахується заборгованість перед управлінням ПФУ в Іллінецькому районі Вінницької області в загальній сумі 530,34 грн., що підтверджується звітом за 2011 року та вимогою № 62 від 03.03.2011р.
Згідно статті 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Відповідно до статей 11, 86, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, відповідно до положень ст. 94 КАС України, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 530 (п’ятсот тридцять) гривень 34 (тридцять чотири) копійки.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя (підпис) Загороднюк Андрій Григорович
з оригіналом згідно
Суддя Секретар
05.01.2012