30.01.2012 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2012 р. Справа № 2а/0470/15614/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича < Текст >
при секретаріЛісна А.М.
за участю:
представника позивача
представника відповідача Галан Ю.А.
Крапівцева О.О. < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Комунального закладу "Міська клінічна лікарня №7" до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про скасування вимоги
ВСТАНОВИВ:
Комунальний заклад «Міська клінічна лікарня № 7» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просисть суд скасувати вимогу Контрольно-ревізійного відділу у м. Дніпропетровську Контрольно-ревізійного управління у Дніпропетровській області № 04-04-15/3411 від 27.10.2011 року в частині вимог до Комунального закладу «Міська клінічна лікарня № 7» про:
- відшкодування в повному обсязі покриття за рахунок бюджетних коштів витрат Дніпропетровської державної медичної академії з оплати комунальних послуг у сумі 47 022,24 гривень;
- відшкодування в повному обсязі покриття за рахунок бюджетних коштів витрат орендарів з оплати експлуатаційних послуг у сумі 13 307,91 гривня;
- відшкодування в повному обсязі зайвого списання продуктів харчування по меню-вимогах у сумі 5055,79 гривень;
- відшкодування в повному обсязі нецільового використання коштів у сумі 60 919,88 гривень на проведення поточного ремонту системи опалення, ліфтів та віконних грат.
Позов мотивовано тим, що контрольно-ревізійним відділом у м. Дніпропетровську Контрольно-ревізійного управління у Дніпропетровській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального закладу «Міська клінічна лікарня № 7» за період з 01.02.09 р. по 01.08.11 р. За результатами проведеної ревізії, контрольно-ревізійним відділом у м. Дніпропетровську Контрольно-ревізійного управління у Дніпропетровській області складено акт ревізії фінансово-господарської діяльності у комунального закладу «Міська клінічна лікарня № 7» за період з 01.02.09 по 01.08.2011 № 04-21/14 від 26.09.2011 року.
На підставі ст.ст.10,15 Закону України “Про контрольно-ревізійну службу в Україні” контрольно-ревізійним відділом у м. Дніпропетровську пред’явлено лист № 04-04-15/3411 від 27.10.2011 року з вимогами щодо усунення позивачем виявлених порушень.
Позивач вважає дії відповідача протиправними, висновки, що викладені у вимозі, частково не відповідають дійсності, в зв’язку з чим звернувся до суду з зазначеними позовними вимогами.
Ухвалою суду від 24.11.2011 р. відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 30.01.2012 року замінено відповідача його правонаступником Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області.
В судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримав в повному обсязі, обгрунтовував вимоги обставинами, що викладені в позовній заяві, та посилався на докази, які долучені до матеріалів справи. Просив задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача позов не визнав, в задоволенні позову просив відмовити. Представник відповідача зазначив, що оскаржувана вимога прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, судом встановлено наступне.
З 15.08.2011 року по 26.09.2011 року структурним підрозділом відповідача - контрольно-ревізійним відділом у м. Дніпропетровську, проведено ревізію фінансово-господарської дияльності Комунального закладу «Міська клінічна лікарня № 7» період з 01.02.09 р. по 01.08.11 р.
За наслідками ревізії складено Акт № 04-21/14 від 26.09.2011 року, копія якого знаходиться у матеріалах справи.
На підставі Акту № 04-21/14 від 26.09.2011 року контрольно-ревізійним відділом у м. Дніпропетровську Контрольно-ревізійного управління у Дніпропетровській області направлено позивачу попередження про неналежне виконання бюджетного законодаства від 27.10.2011 року № 04-04-15/3412.
Крім того, контрольно-ревізійним відділом у м. Дніпропетровську Контрольно-ревізійного управління у Дніпропетровській області направлено позивачу лист від 27.10.2011 року № 04-04-15/3411 «Про направлення обов’язкових вимог», у якому відповідач вимагав у позивача усунути наступні порушення, а саме:
- відшкодування в повному обсязі покриття за рахунок бюджетних коштів витрат Дніпропетровської державної медичної академії з оплати комунальних послуг у сумі 47 022,24 гривень;
- відшкодування в повному обсязі покриття за рахунок бюджетних коштів витрат орендарів з оплати експлуатаційних послуг у сумі 13 307,91 гривня;
- відшкодування в повному обсязі зайвого списання продуктів харчування по меню-вимогах у сумі 5055,79 гривень;
- відшкодування в повному обсязі нецільового використання коштів у сумі 79 458,26 гривень на проведення поточного ремонту системи опалення, ліфтів та віконних грат.
- відшкодування в повному обсязі нецільового використання коштів у сумі 2800,00 гривень - використання «сум за дорученням» всупереч їх цільовому призначенню внаслідок придбання медобладнання замість комп’ютера;
- відшкодування в повному обсязі списання у вересні 2010 року на видатки закладу кошти без отримання товарів (медичного обладнання) у сумі 2800,00 гривень.
Таким чином, судом встановлено, що позивач оскаржує лише частину обов’язкових вимог Контрольно-ревізійного відділу у м. Дніпропетровську Контрольно-ревізійного управління у Дніпропетровській області.
Позивачем не оскаржуються наступні вимоги контрольно-ревізійного відділу у м. Дніпропетровську Контрольно-ревізійного управління у Дніпропетровській області, а саме:
- відшкодування в повному обсязі нецільового використання коштів у сумі 2800,00 гривень - використання «сум за дорученням» всупереч їх цільовому призначенню внаслідок придбання медобладнання замість комп’ютера;
- відшкодування в повному обсязі списання у вересні 2010 року на видатки закладу кошти без отримання товарів (медичного обладнання) у сумі 2800,00 гривень;
Позивачем у позовній заяві визнано факт здійснення порушення бюджетного законодавства, а саме: здійснено видатки на заміну редуртору ліфта у 2010 році на загальну суму 18 538,38 гривень шляхом оплати за рахунок КЕКВ 1134 «Оплата послуг (крім комунальних) замість оплати за рахунок КЕКВ 2133 «Капітальний ремонт інших об’єктів».
В силу ч. 7 ст. 10 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” управління має право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Частиною другою статті 15 цього Закону, встановлено, що законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в даному випадку вимога Контрольно-ревізійного відділу у м. Дніпропетровську Контрольно-ревізійного управління у Дніпропетровській області є розпорядчим документом суб’єкта владних повноважень, який обов’язковий для виконання.
В судовому засідання представники не заперечували проти того, що лист № 04-04-15/3411 від 27.10.2011 року є вимогою Контрольно-ревізійного відділу у м. Дніпропетровську Контрольно-ревізійного управління у Дніпропетровській області в розумінні статті 10 Закону України "Про Державну контрольно - ревізійну службу в Україні".
Таким чином, правовим актом індивідуальної дії у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України є обов’язкові вказівки Контрольно-ревізійного відділу у м. Дніпропетровську Контрольно-ревізійного управління у Дніпропетровській області, які викладені в вимозі-листі № 04-04-15/3411 від 27.10.2011 року.
Щодо позовної вимоги про скасування обов’язкової вимоги контрольно-ревізійного відділу у м. Дніпропетровську про відшкодування в повному обсязі покриття за рахунок бюджетних коштів витрат Дніпропетровської державної медичної академії з оплати комунальних послуг у сумі 47 022,24 гривень, то суд зазначає наступне.
Між позивачем, як лікувально-профілактичним закладом, та Дніпропетровською державною медичною академією укладено угоди про співробітництво № 27 від 08.09.2008 року (термін дії до 31.08.2009 року), № 27 від 31.08.2009 року (термін дії до 31.08.2010 року), № 27 від 10.09.2010 року (термін дії до 31.08.2011 року).
Відповідно до вищевказаних угод на базі Комунального закладу «Міська клінічна лікарня № 7» розміщено кафедру медичного факультету Дніпропетровської державної медичної академії, який підпорядковано Міністерству освіти та науки України та утримується за рахунок коштів державного бюджету.
Для забезпечення якісного науково-педагогічного процесу Комунальним закладом «Міська клінічна лікарня № 7» виділено необхідна кількість приміщень загальною площею 226,3 кв.м., яка розташована в приміщеннях Комунального закладу «Міська клінічна лікарня № 7».
Згідно п.1.3 вищевказаних угод витрати по забезпеченню навчально-виховного та науково-дослідніцьких процесів здійснюється за рахунок коштів та утримання Дніпропетровської державної медичної академії, а витрати, що пов’язані з материально-технічною базою кафедри по санітарному обслуговуванню приміщень та їх невідкладний ремонт - за рахунок коштів Комунального закладу «Міська клінічна лікарня № 7».
Судом встановлено, що угоди між позивачем та Дніпропетровською державною медичною академією укладено на виконання наказу Міністерства охорони здоров’я України № 174 від 05.06.1997 року «Про затвердження Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров’я», який є чинним станом на день розгляду справи.
Згідно вказаного наказу Міністерства охорони здоров’я України № 174 від 05.06.1997 року з метою поліпшення організації та якості спільної роботи органів охорони здоров'я, вищих медичних закладів освіти III, IV рівнів акредитації, закладів післядипломної освіти та лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я у сфері підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців, підвищення ефективності науково-дослідної роботи і впровадження її результатів у практику охорони здоров'я затверджено Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я, яке направлено до виконання начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, ректорам вищих медичних закладів освіти III, IV рівнів акредитації, закладів післядипломної освіти, директорам науково-дослідних установ.
У відповідності до пункту 1.1 Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я клінічним є лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я, який не менше ніж на 50 відсотків використовується для розташування структурних наукових і навчальних підрозділів (кафедри, лабораторії та ін.) вищих медичних закладів освіти III, IV рівнів акредитації, закладів післядипломної освіти, науково-дослідних інститутів і спільної роботи по забезпеченню лікувально-діагностичного процесу, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації медичних кадрів та проведення і впровадження в практику медичних наукових досліджень.
Статус клінічного закладу надається наказом Міністра охорони здоров'я на підставі подання ректора (директора) вищого медичного закладу освіти (закладу післядипломної освіти, науково-дослідного інституту) та органу охорони здоров'я, якому підпорядковується лікувально-профілактичний заклад, при наявності необхідних спеціалістів, достатнього рівня матеріально-технічної бази і необхідних приміщень та угоди між ректором (директором) вищого медичного закладу освіти III, IV рівнів акредитації (закладу післядипломної освіти, науково-дослідного інституту) і керівником лікувально профілактичного закладу, яка встановлює форми взаємовідносин, права, обов'язки, відповідальність кожної із сторін.
Згідно пункту 1.5 Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я витрати по забезпеченню навчально-виховного та науково-дослідного процесів здійснюються за рахунок коштів на утримання відповідного вищого медичного закладу освіти III, IV рівнів акредитації (закладу післядипломної освіти, науково-дослідного інституту), а витрати, пов'язані з утриманням матеріально-технічної бази, - за рахунок коштів лікувально-профілактичного закладу.
Судом встановлено, що позивач має статус клінічного лікувально-профілактичного закладу у відповідності до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 14 вересня 1998 року № 273.
Розташування на базі позивача кафедри медичного факультету Дніпропетровської державної медичної академії є основною та необхідною умовою за наявності якої можливе присвоєння закладу статусу клінічного лікувально-профілактичного закладу.
Угоди про співпрацю між позивачем та Дніпропетровською державною медичною академією відповідають положенням наказу Міністерства охорони здоров’я України № 174 від 05.06.1997 року «Про затвердження Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров’я», згідно яких позивач повинен нести витрати на утримання матеріально-технічної бази, в тому числі і сплачувати комунальні послуги за утримання приміщень, які використовуються спільно з Дніпропетровською державною медичною академією.
Крім того, судом встановлено, що приміщення, які використовуються позивачем спільно з Дніпропетровською державною медичною академією, перебувають на праві повного господарського відання та на балансі позивача, а отже останній повинен утримувати його, в тому числі і слачувати комунальні послуги.
Також суд зазначає, що розпорядженням Кабінету Міністрів України № 148-р від 19.01.2011 року не скасовано наказ Міністерства охорони здоров’я України № 174 від 05.06.1997 року «Про затвердження Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров’я», а лише доручено Міністерству охорони здоров’я України у шестимісячний строк привести у відповідність з вимогами Бюджетного кодексу України Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров’я, зокрема, щодо фінансування таких закладів одночасно з державного та місцевих бюджетів (пп.2 п.8 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 148-р від 19.01.2011 року).
На підставі викладеного, суд вважає вимогу про відшкодування в повному обсязі покриття за рахунок бюджетних коштів витрат Днипропетровської державної медичної академії з оплати комунальних послуг у сумі 47 022,24 гривень протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки остання прийнята без урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), тобто порушує приписи ч.3 ст. 2 КАС України.
Щодо позовної вимоги скасування обов’язкової вимоги про відшкодування в повному обсязі покриття за рахунок бюджетних коштів витрат орендарів з оплати експлуатаційних послуг у сумі 13 307,91 гривня, то суд зазначає наступне.
Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що між Дніпропетровською міською радою та суб’єктами господарювання укладено договори оренди нерухомого майна, що підтверджується Договорами № № 272-УКВ/08 від 01.07.2008 року, УКВ/09 від 27.03.2009 року, 99-УКВ/09 від 27.04.2009 року, 246-УКВ/09 від 16.09.2009 року, 47-УКВ/10 від 25.03.2010 року, 260-УКВ/10 від 01.09.2010 року та 05-ДКП/11 від 09.03.2011 року, копії яких знаходяться у матеріалах справи.
Предметом вищевказаних договорів було нерухоме майна, яке перебуває на балансі позивача.
Позивач у відповідності до вказаних договорів є третьою стороною у зобов’занні та отримує від орендаря орендну плату
Згідно статті 511 Цивільного кодексу України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно пункту 5.11 договорів оренди нерухомого майна орендар протягом 5-ти днів з дати укладення договорів оренди нерухомого майна повинен був укласти з балансоутримувачем або з відповідними комунальними службами договори на сплату експлуатаційних витрат та комунальних послуг.
Таким чином, саме на орендарів згідно умов договорів оренди нерухомого майна та статті 511 ЦК України покладено обов’язок укласти з позивачем, як балансоутримувачем, договори на сплату експлуатаційних витрат та комунальних послуг.
Судом на підставі пояснень сторін встановлено, що орендарі після укладення договорів оренди нерухомого майна не звертались до позивача з пропозицією укласти договори на сплату експлуатаційних витрат.
Таким чином, саме неналежне виконання орендарями своїх зобов’язань за договорами оренди нерухомого майна призвело до незабезпечення виконання вимоги в частині укладення з позивачем, як балансоутримувачем, договорів на сплату експлуатаційних витрат та комунальних послуг.
Оскільки позивач не являється стороною у договорах оренди нерухомого майна, то останній не в праві вимагати від орендарів належного виконання умов договорів оренди нерухомого майна в частині укладення договорів на сплату експлуатаційних витрат, таке право має орендодавець - Дніпропетровська міська рада.
Таким чином, судом встановлено, що з боку позивача не допущено жодних порушень норм чинного законодавства України, а вимога про відшкодування в повному обсязі покриття за рахунок бюджетних коштів витрат орендарів з оплати експлуатаційних послуг у сумі 13 307,91 гривня є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки остання прийнята без урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), тобто порушує приписи ч.3 ст. 2 КАС України.
Щодо позовної вимоги скасування обов’язкової вимоги про відшкодування в повному обсязі зайвого списання продуктів харчування по меню-вимогах у сумі 5055,79 гривень, то суд зазначає наступне.
В ході проведеної відповідачем ревізії правильності й обгрунтованості списання з обліку продуктів харчування за період з липня по вересень 2009 року та з січня по березень 2010 року шляхом співставлення найменувань страв, які включені у меню-розкладку, за стравами, які були після проби і дозволу на видачу хворим фіксуються в журналі бракеражу готової продукції, встановлено зайве списання продуктів харчування по меню-вимогам на суму 5055,79 гривень (липень-вересень 2009 - 1180,26 гривень; січень-березень 2010 року - 3875,53 гривень за КЕКВ 1133 «Продукти харчування») внаслідок відсутності записів в журналі бракеражу готової продукції, які підтверджують кількість продуктів харчування та їх видачу хворим.
Реєстр зайво списаних продуктів харчування вказаний у Додатку № 43 до Акту № 04-21/14 від 26.09.2011 року.
Судом встановлено, що облік та списання продуктів харчування в Комунальному закладі «Міська клінічна лікарня № 7» здіснюється згідно Інструкції з обліку продуктів харчування в лікувально-профілактичних та інших установах охорони здоров’я від 05.05.1983 року № 530, яка є чинною на території України згідно наказу Міністерства охорони здоров’я України № 165 від 28.05.1996 року «Про доведення Переліку наказів МОЗ СРСР, які застосовуються в Україні».
Згідно вищевказаної інструкції та наказу Державного казначейства України № 130 від 18.12.2000 «Про затвердження типових форм обліку та списання запасів бюджетних установ та інструкції про їх складання» підставою для списання продуктів харчування є меню-вимоги видачі продуктів зі складу на харчоблок, меню розкладки та карточки-розскладки.
Судом також на підставі пояснень сторін встановлено, що позивач веде журнал бракарежу готової продукції, у який вносяться записи про всі виготовлені страви, перелік яких вказаних у меню-вимогах.
Згідно пункту 3 додатку 6 до Інструкції з обліку продуктів харчування в лікувально-профілактичних та інших установах охорони здоров’я від 05.05.1983 року № 530 результати проби їжі записуються по кожній страві – в меню-порціоннику, а загальна оцінка якості страви – в журналі готової їжі (бракеражному журналі).
Таким чином, журнал баркеражу готової продукції підтверджує виготовлення справи, якість продуктів харчування (страви) та їх видачу хворим.
Ревізією відповідача встановлено не відповідність теоритичного (меню-вимога) фактичному виходу страв (журнал бракеражу готової продукції).
Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
Отже, судом встановлено, що позивачем включались до меню-вимог, тобто до документів, які є підставою для списання продуктів харчування, страви, які в подальшому не готувались та не видавались хворим, що підтверджується відсутністю записів у бракеражному журналі.
Таким чином, позивач включив до меню-вимог інформацію, яка не відповідає дійсності, а отже меню-вимоги не являються належними доказами підтвердження реальності господарської операції зі списання продуктів харчування з липня по вересень 2009 року та з січня по березень 2010 року на загальну суму 5055,79 гривень, чим порушено вимоги статтей 1,8 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункти 2.1 та 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.
На підставі викладеного судом встановлено правомірність вимоги про відшкодування в повному обсязі зайвого списання продуктів харчування по меню-вимогах у сумі 5055,79 гривень.
Щодо позовної вимоги скасування обов’язкової вимоги про відшкодування в повному обсязі нецільового використання коштів у сумі 60 919,88 гривень на проведення поточного ремонту системи опалення, ліфтів та віконних грат то суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідачем була направлена позивачу вимога про відшкодування в повному обсязі нецільового використання коштів у сумі 79 458,26 гривень на проведення поточного ремонту системи опалення, ліфтів та віконних грат
Позивачем у позовній заяві визнано факт здійснення видатків на заміну редуртору ліфта у 2010 році на загальну суму 18 538,38 гривень шляхом оплати за рахунок КЕКВ 1134 «Оплата послуг (крім комунальних) замість оплати за рахунок КЕКВ 2133 «Капітальний ремонт інших об’єктів».
Таким чином, позивач визнав факт нецільового використання бюджетних коштів загального фонду на суму 18 538,38 гривень.
Судом також встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпроліфт-2» укладено договори № 21 від 18.10.2010 року та № 22 від 18.10.2010 року, предметом яких було виконанння робіт з ремонту 2-ох ліфтів.
Факт виконання робіт на загальну суму 53 761,76 гривень підтверджується актами приймання-передачі підрядних робіт, копії яких знаходяться у матеріалах справи.
Судом встановлено, що серед переліку підрядних робіт ТОВ «Дніпроліфт-2» виконано роботи по заміні редутрору, панелі керування, заміни котушки тормозного короткоходового електромагніту МП-201М.
Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд затверджено наказом Державного комітету україни з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 року № 150.
Вищевказаним наказом визначено перелік робіт, які віднесено до поточного та капітального ремонту приміщень, будинків, споруд.
У відповідності до листа Міністерства житлово-комунального господарства України від 11.03.2009 року № 8/7-2425 Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд може бути застосований до визначення робіт поточного чи капітального ремонту лікарень, адміністративних будинків за рішенням їх власників.
Судом встановлено, що роботи із заміни панелі керування ліфта віднесено Примірним переліком послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд до робіт з капітального ремонту (п.2.16.7.7 Кабіна ліфта: заміна панелі керування ліфтом).
Судом також встановлено, що роботи із заміни котушки тормозного короткоходового електромагніту МП-201М віднесено Примірним переліком послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд до робіт з поточного ремонту (п.1.2.16.16 Ліфти: часткова заміна зіпсованих елементів блоків та субблоків), оскільки було замінено не весь електромагніт, а лише його частину - котушку.
Про те, згідно листа Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 26.01.2001 року № 4/3-102 та листа Державного казначейства України від 10.06.2010 року № 17-10/1440-10262 поточний ремонт - комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Поточний ремонт повинен проводитись з періодичністю, яка забезпечує ефективну експлуатацію будівлі з моменту завершення її будівництва (капітального ремонту, реконструкції) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт або реконструкцію.
Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі).
Капітальний ремонт - комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель у зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращення планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкту.
Судом на підставі пояснень сторін встановлено, що у перевіряємий період позивачем не здійснювався капітальний ремонт приміщень Комунального закладу «Міська клінічна лікарня № 7».
На підставі викладеного суд вважає, що роботи із заміни панелі керування ліфтом, заміни котушки тормозного короткоходового електромагніту МП-201М ліфту можливо віднести до поточного ремонту, оскільки вказані роботи не пов’язані заміною та модернізацією конструктивних елементів будівлі та під час їх проведення будівля не підлягала капітальному ремонту із оплатою послуг за кодом 1134 "Оплата послуг (крім комунальних)".
Судом також встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальнистю Фірма «Мрія-Сервіс ЛТД» укладено договір від 21.04.2010 року, предметом якого є виконання робіт з ремонту системи опалення стаціонару по вулиці Шмідта, 26.
Факт виконання робіт на загальну суму 15 650,40 гривень підтверджується актами приймання-передачі підрядних робіт, копії яких знаходяться у матеріалах справи.
Судом встановлено, що серед переліку підрядних робіт виконаних ТОВ Фірма «Мрія-Сервіс ЛТД» були виконані роботи з заміни ізоляції трубопроводів, заміна трубопроводів центрального опалення, установленення відсутніх або заміна таких, що вийшли з ладу, вантузів, повітрозабірників з трубопроводом та арматурою.
Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд затверджено наказом Державного комітету україни з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 року № 150.
Вищевказаним наказом визначено перелік робіт, які віднесено до поточного та капітального ремонту приміщень, будинків, споруд.
У відповідності до листа Міністерства житлово-комунального господарства України від 11.03.2009 року № 8/7-2425 Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд може бути застосований до визначення робіт поточного чи капітального ремонту лікарень, адміністративних будинків за рішенням їх власників.
Судом встановлено, що роботи із заміни ізоляції трубопроводів, заміна трубопроводів центрального опалення можуть бути віднесені Примірним переліком послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд як до робіт з поточного ремонту так і до робіт з капітального ремонту взалежності від об’єму виконаних робіт (поточний ремонт - центральне опалення: заміна невеликих ділянок трубопроводу (до 6%) (п. 1.2.11.4); капітальний ремонт - центральне опалення та вентиляція: заміна ізоляції трубопроводів (п. 2.11.5) та заміна трубопроводів центрального опалення (п. 2.11.10).
Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено належними засобами доказування, що роботи із заміни ізоляції трубопроводів, заміна трубопроводів центрального опалення перевищували 6% довжини трудопроводу позивача.
Судом встановлено, що роботи з установленення відсутніх або заміна таких, що вийшли з ладу, вантузів, повітрозабірників з трубопроводом та арматурою віднесені Примірним переліком послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд до робіт з капітального ремонту (п.2.11.14 - установлення відсутніх або або заміна таких, що вийшли з ладу, вантузів, повітрозабірників з трубопроводом та арматурою).
Про те, згідно листа Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 26.01.2001 року № 4/3-102 та листа Державного казначейства України від 10.06.2010 року № 17-10/1440-10262 поточний ремонт - комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Поточний ремонт повинен проводитись з періодичністю, яка забезпечує ефективну експлуатацію будівлі з моменту завершення її будівництва (капітального ремонту, реконструкції) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт або реконструкцію.
Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі).
Капітальний ремонт - комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель у зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращення планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкту.
Судом на підставі пояснень сторін встановлено, що у перевіряємий період позивачем не здійснювався капітальний ремонт приміщень Комунального закладу «Міська клінічна лікарня № 7».
На підставі викладеного суд вважає, що роботи із заміни ізоляції трубопроводів, заміна трубопроводів центрального опалення, установленення відсутніх або заміна таких, що вийшли з ладу, вантузів, повітрозабірників з трубопроводом та арматурою можливо віднести до поточного ремонту, оскільки вказані роботи не пов’язані заміною та модернізацією конструктивних елементів будівлі та під час їх проведення будівля не підлягала капітальному ремонту із оплатою послуг за кодом 1134 "Оплата послуг (крім комунальних)".
Судом також встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія-сервіс ЛТД» укладено договори №С 30 від 22.12.2009 року та № 32 від 11.02.2010 року на поточний ремонт віконних грат поліклініки по вулиці Амбулаторній, 1 та договір від 19.04.2010 року на поточний ремонт віконних грат адмінкорпусу Комунального закладу «Міська клінічна лікарня № 7», якими передбачено, що підрядник приймає на себе виконання робіт з поточного ремонту віконних грат.
Про те, згідно з актами виконаних робіт за грудень 2009 року та квітень 2010 року та № 1 за лютий 2010 року здійснено роботи саме з виготовлення та монтажу грат на загальну суму 10 046,10 гривень.
Судом встановлено на підставі пояснень сторін, що відповідно до форми «Баланс» за 2009-2010 роки віконні грати по вулиці Амбулаторній, 1 та по адмінкорпусу на момент укладення договорів позивача з ТОВ «Мрія-сервіс ЛТД» по балансу Комунального закладу «Міська клінічна лікарня № 7» не рахувались та за технічною документацією на будівлі не значилися.
Докази отримання будівель з гратами на баланс Комунального закладу «Міська клінічна лікарня № 7», або докази їх створення в процесі експлуатації будівель (акти приймання-передачі, договір підряду тощо) позивачем на вимогу суду не надано.
Враховуючи те, що за період з 01.12.2009 року по 01.05.2010 року грати не обліковувалися у закладі позивача - планування видатків на їх ремонт є порушенням пункту 22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228.
При складанні актів виконаних робіт за грудень 2009 року та квітень 2010 року та № 1 за лютий 2010 року використано розцінку Е 9-72-1 «Виготовлення гратчастих конструкцій», яка відноситься до капітального ремонту та Р20-13-1 «Монтаж мілких металевих конструкцій вагою до 0,1 т».
Оплата робіт проведена позивачем в повному обсязі за загальним фондом КФК 080101 по КЕКВ 1137 «Поточний ремонт обладнання, інвентаря та будівель, технічне обслуговування обладнання» у 2009 роци та по КЕКВ 1134 «Оплата послуг (крім комунальних) у 2010 році.
Отже, позивачем було проведено видатки по КЕКВ 1137 «Поточний ремонт обладнання, інвентаря та будівель, технічне обслуговування обладнання» у 2009 році та по КЕКВ 1134 «Оплата послуг (крім комунальних) у 2010 році на формування нових матеріальних цінностей - віконних решіток, що є порушенням абз. 2 пункту 5 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228, пункту 8 статті 7 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 року (чинного на час виникнення спірних правовидносін).
На підставі викладеного, суд вважає що висновок відповідача щодо нецільового використання коштів загального фонду у сумі 10 046,10 гривень внаслідок проведення оплати за фактично виконані роботи по виготовленню та монтажу віконних грат за рахунок коштів, запланованих на їх поточних ремонт є обгрутнованим.
Таким чином, з урахуванням викладеного суд вважає вимогу Контрольно-ревізійного відділу у м. Дніпропетровську Контрольно-ревізійного управління у Дніпропетровській області про відшкодування в повному обсязі нецільового використання коштів у сумі 60 919,88 гривень на проведення поточного ремонту системи опалення, ліфтів та віконних грат частково обгрутованою на суму 10 046,10 гривень, в іншій частині на суму 50 873,78 гривень вимога є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР) та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахування встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України, суд вважає, що позов частково обгрунтований, а тому вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України у разі якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Контрольно-ревізійного відділу у м. Дніпропетровську Контрольно-ревізійного управління у Дніпропетровській області № 04-04-15/3411 від 27.10.2011 року в частині вимог до Комунального закладу «Міська клінічна лікарня № 7» про:
- відшкодування в повному обсязі покриття за рахунок бюджетних коштів витрат Днипропетровської державної медичної академії з оплати комунальних послуг у сумі 47 022,24 гривень;
- відшкодування в повному обсязі покриття за рахунок бюджетних коштів витрат орендарів з оплати експлуатаційних послуг у сумі 13 307,91 гривня;
- відшкодування в повному обсязі нецільового використання коштів у сумі 50 873,78 гривень на проведення поточного ремонту системи опалення та ліфтів.
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального закладу «Міська клінічна лікарня № 7» судовий збір у розмірі 14,11 гривень.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 30 січня 2012 року
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >С.В. Златін
< Текст >