26.01.2012
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2011 р. Справа № 2а/0470/13807/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В. < Текст >
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську до гаражного кооперативу "Титан" про надання дозволу на погашення суми податкового боргу, -
ВСТАНОВИВ:
27.10.2011 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську (далі - ДПІ у м.Дніпродзержинську) до гаражного кооперативу «Титан» (далі ГК «Титан»), в якому позивач просить стягнути з ГК «Титан» за рахунок коштів, що перебувають у його власності, податковий борг по земельному податку у сумі 6 115,05 грн., комунального податку у сумі 2 040,00 грн. та надати дозвіл на продаж майна ГК «Титан», яке перебуває у податковій заставі, в рахунок погашення податкового боргу по земельному податку у сумі 6115,05 грн., комунальному податку у сумі 2040,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач самостійно не сплачує узгоджені суми податкових зобов’язань, в наслідок чого має податковий борг перед бюджетом з земельного податку у сумі 6 115,05,72 грн. та комунального податку 2040,00 грн., який підлягає примусовому стягненню за рахунок коштів, що перебувають у власності платника податку, або ж його майна.
Ухвалою суду від 28.10.11р. відкрито провадження у адміністративній справі №2а/0470/13807/11 та призначено її до розгляду на 10.11.11р.
Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження та підтримання позовних вимог.
Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, в таке не з’явився, заперечень та доказів на їх підтвердження на пропозицію суду не надав, причин неприбуття не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав.
На підставі ст.128 КАС України розгляд даної справи відкладався на 22.11.11р. та на 06.12.11 року.
До суду 06 грудня 2011 року надійшло клопотання представника ДПІ у м. Дніпродзержинську про відкладення судового розгляду у зв’язку з перебуванням представника ДПІ у м. Дніпродзержинську у щорічній відпустці, в задоволенні якого судом відмовлено, оскільки відповідач є юридичною особою, кількість повноважних представників якої не обмежено.
Особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов’язки (ч.2 ст. 49 КАС України).
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених ст.128 КАС України, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглядати справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч.6 ст.128 цього Кодексу).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне розглянути дану справу у письмовому проваджені на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне:
ГК «Титан» зареєстровано як юридична особа рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 17.10.2007р.
Відповідно до чинного законодавства відповідач є платником податків, зборів (обов’язкових платежів) і перебуває на податковому обліку в ДПІ у м.Дніпродзержинську як платник податків.
У відповідності до пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000р. (надалі Закон №2181-Ш, чинний на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Як визначено в абз.а пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181-Ш податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлену цим Кодексом.
Податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених Податковим кодексом України) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків –фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.п.36.1-36.3 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та боргу в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов’язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов’язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
У п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов’язаний самостійно платити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість по земельному податку виникла на підставі податкового розрахунку з земельного податку №97387 від 06.05.2009 р. за 2007р. (уточнюючий), податкового розрахунку №44733 від 06.05.2009 р. за 2009 рік; податкового повідомлення-рішення №0002601503 від 18.05.2009 р. на суму 170,00 грн.(неподання податкової звітності), прийнятого на підставі акта перевірки №1478/185/15-3/35409774 від 03.04.2009 р.; податкового повідомлення-рішення №0001021503/0 від 18.03.2010 р. про застосування штрафної санкції у розмірі 50% узгодженої суми податкового зобов’язання, сплаченої із затримкою, який складає 280, 74 грн.; податкового розрахунку №120124 від 04.11.2010 р. за 2010 рік; податкової декларації №7915 від 25.02.2011 р. за 2011 рік; податкового повідомлення-рішення №0000571503 від 01.04.2011 р. на суму 170,00 грн. (неподання податкової звітності); податкового повідомлення-рішення №0001111503 від 12.05.2011 р. про застосування штрафної санкції у розмірі 20 % узгодженої суми податкового зобов’язання, сплаченої із затримкою, який складає 1,00 грн.; податкового повідомлення-рішення №0001101503 від 12.05.2011 р. про застосування штрафної санкції у розмірі 50% узгодженої суми податкового зобов’язання, сплаченої із затримкою, який складає 691,25 грн. та пені на загальну суму 560,01 грн.
Заборгованість по комунальному податку виникла на підставі податкового повідомлення-рішення №0000121503 від 10.01.2009 р. на суму 2040,00 грн.
Вищенаведенні податкові повідомлення-рішення не оскаржувались в судовому порядку. Докази протилежного відсутні.
Порядок, підстави та строки сплати орендної плати за землю передбачені Законом України "Про плату за землю" від 03.07.1992 року № 2535 – ХІІ.
Відповідно до ст. 2 Закону використання землі в Україні є платним. Плата за землю здійснюється у вигляді земельного податку чи орендної плати, що визначаються в залежності від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок (паїв) і землекористувачі згідно з ч.2 ст. 2 Закону України "Про плату за землю" сплачують земельний податок. Статтею 15 даного нормативно-правового акту передбачено, що власники землі і землекористувачі платять земельний податок з дня виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою.
Згідно зі ст. 14 Закону України "Про плату за землю" платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.
Нарахування громадянам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу.
Види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення і спрямований на зміцнення бюджетів місцевого самоврядування визначені Декретом Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20.05.1993 року № 56-93, відповідно до ст.1 якого комунальний податок належить до місцевих податків.
Згідно зі ст.15 вказаного Декрету комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.
Місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством.
Судом з’ясовано, що на момент звернення податкового органу до суду сума боргу відповідача з земельного податку складає 6 115,05 грн., а з комунального податку – 2040 грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.
У відповідності до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг – сума грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження , але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.
Згідно п.87.1 ст.87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Податковим органом на підставі Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000р. (чинний на момент виникнення податкового боргу у відповідача) направлено відповідачу першу податкову вимогу №1/40 від 22.01.02р., яка не отримана останнім у зв’язку з відсутністю за місцем реєстрації, про що складено акт №240/71 від 19.02.2002 року, та другу податкову вимогу №2/129 від 25.03.02р., яка не отримана останнім у зв’язку з відсутністю за місцем реєстрації, про що складено акт №240/219 від 24.07.2002 року.
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Отже, приписами цієї норми встановлено черговість вжиття податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу: спочатку приймаються заходи зі стягнення коштів з платника податків, та лише у разі їх недостатності, погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які його обслуговують, здійснюється за рішенням суду, яке направляється для виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
26.08.02р. податковим органом прийнято рішення №17 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.
На підставі акту №388 від 18.11.2010 р. опису активів, на які поширюється право податкової застави, до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено запис про податкову заставу на майно ГК «Титан» до 26.11.2015 року.
Однак судом встановлено, що зі змісту акту опису №388 не можливо встановити, на які саме активи платника податків складено цей опис, їх вартість не вказана.
Крім того, позивач доказів недостатності у відповідача коштів на рахунках для погашення наявної у останнього заборгованості не надав.
Таким чином, суд вважає, що позивачем не дотримано черговості вжиття заходів з погашення податкового боргу, встановленої пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, а тому позовна вимога податкового органу щодо надання дозволу на продаж майна ГК «Титан», яке перебуває у податковій заставі, в рахунок погашення податкового боргу по земельному та комунальному податку є передчасною та задоволенню не підлягає.
Позовна ж вимога про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати податкового боргу на користь держави є законною та обґрунтованою документально, томув цій частині позов належить задоволити.
Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на вищевикладенні норми матеріального права та обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.2, 8-12, 158-163, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську до гаражного кооперативу «Титан» про стягнення податкового боргу по земельному та комунальному податку та надання дозволу на погашення суми податкового боргу - задоволити частково.
Стягнути з гаражного кооперативу «Титан» (51909, м. Дніпродзержинськ, пр. Конституції, буд. 28, кв. 11, код ЄДРПОУ 35409774) за рахунок коштів, що перебувають у його власності, податковий борг по земельному податку у сумі 6 115,05 грн. (р/р 33218811700013, код платежу 13050100, одержувач: відділення Державного казначейства в м. Дніпродзержинську, код ЄДРПОУ 24232324, назва банку – УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012), комунального податку у сумі 2 040,00 грн. (р/р 33211828700014, код платежу 16010200, одержувач: відділення Державного казначейства в м. Дніпродзержинську, код 24232324, назва банку УДК у Дніпропетровській області, МФО 805012).
В решті позовних вимог – відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >С.В. Ніколайчук
< Текст >