20.01.2012 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2012 р. Справа № 2а/0470/13565/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіІльков В.В. < Текст >
при секретаріТикві В.В.,
за участю:
представника відповідача Клешня О.В., < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Красноперекопського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Єврофліт" про стягнення заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 38083,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду згідно ухвали Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.09.2011р. надійшла справа за позовом Красноперекопського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Єврофліт» про стягнення заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 38083,00 грн. – для розгляду по суті за принципом територіальної підсудності.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2011р. зазначену справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначено, що відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році, встановлений ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. за № 875-XII (зі змінами та доповненнями) (далі – Закон України за № 875-XII), внаслідок чого до нього були застосовані адміністративно-господарські санкції у розмірі 38083,00 гривень. Внаслідок несплати відповідачем вищевказаним сум адміністративно-господарських санкцій, у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 38083,00 грн., що в свою чергу, завдає шкоди інтересам держави, не дозволяє в повній мірі створити інвалідам необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя.
Прокурор в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином відповідно до вимог ч. 8 ст. 35 КАС України, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 11.01.2012р., надав до суду клопотання про проведення судового засідання без його участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином відповідно до вимог ч. 8 ст. 35 КАС України, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 11.01.2012 року. 16.01.2012р. від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, в якій зазначено, що позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначила, що вимоги про стягнення адміністративно-господарських санкцій за 2009 рік є необґрунтованими, оскільки у 2009 році у товаристві працювало 24 особи – не весь рік і відповідно вимоги Закону України за № 875-XII в частині стягнення адміністративно-господарських санкцій в разі не працевлаштування інвалідів за встановленим нормативом на цей рік не розповсюджується. Відповідач не був зареєстрований і не звітував до Фонду соціального захисту інвалідів у 2009 році, так я к така вимога законом передбачена на наступний рік після року, в якому кількість працюючих збільшилась до 8 осіб. Відповідачем були виконані вимоги Закону України за № 875-XII щодо здійснення заходів для працевлаштування інвалідів.
У відповідності до ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності прокурора та представника позивача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши письмові докази суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.
Частинами 1 та 3 ст. 18 Закону України № 875-ХІІ визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані:
- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації,
- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством,
- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів,
- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідальність за працевлаштування інвалідів несуть у рівній мірі як органи державної служби зайнятості, так і підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1836 «Про реалізацію статті 181 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» потреба у створенні інваліду, зареєстрованому в державній службі зайнятості як безробітний, спеціального робочого місця або ділянки виробничої площі та вимоги до них встановлюються індивідуальною програмою реабілітації.
Згідно з ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, і організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі “чотирьох” відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007р. за № 70, визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості. Частина 1 пункту 2 Порядку встановлює, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України № 875-ХІІ та п. 3.7. Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», відповідач мав би розрахувати та у рядку 06 - відобразити суму коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України № 875-ХІІ.
У звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009р. товариства з обмеженою відповідальністю «Єврофліт» вказано, що середньооблікова кількість штатних працівників підприємства становить 24 особи, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність – 0 осіб, кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 0 осіб. При цьому 4 % від 24 осіб становлять 1 особа.
Частина 3 пункту 2 Порядку зазначає, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005р. за № 420.
Відповідно до листа Красноперекопського міськрайонного центру зайнятості від 19.08.2011р. за № 09/02-2321 товариство з обмеженою відповідальністю «Єврофліт» у період з 01.01.2009р. по 01.01.2010р. не надавало до Красноперекопського міськрайонного центру зайнятості Звітів про наявність вакансій за формою № 3-ПН про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів.
На підтвердження здійснення дій щодо залучення інвалідів до праці на підприємстві відповідачем жодних доказів надано не було.
Відповідно до положень ст. 20 Закону України № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).
Як вбачається з вище наведених норм чинного законодавства відповідач несе господарсько-правову відповідальність у вигляді застосування до останнього адміністративно-господарських санкцій, саме за вчинення правопорушення у сфері господарювання, а невід'ємним елементом останнього є наявність вини. Вказані вище докази такі як Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік за формою 10-ПІ, відсутність доказів щодо звітування про наявність вакансій за формою № 3-ПН протягом 2009 року до органів служби зайнятості та вчинення відповідачем інших додаткових дій для працевлаштування інвалідів свідчать про те, що відповідач вчинив правопорушення у сфері господарювання, тобто порушив правила здійснення господарської діяльності в сфері соціального захисту прав та законних інтересів інвалідів, оскільки наявна вина у тому, що на підприємстві у 2009 рік не було повністю виконано норматив по працевлаштуванню інвалідів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Наявність порушення законодавства, на підставі якого до підприємства застосовані адміністративно-господарські санкції, встановлено судом на підставі звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009р., в якому містяться відомості про кількість працюючих на підприємстві інвалідів.
Позивач відповідно до ч. 1 ст. 71 КАСУ довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, тому позовні вимоги є обгрутованими та підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 14, 70, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
< Резолютивна частина > Адміністративний позов Красноперекопського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Єврофліт»про стягнення заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 38083,00 грн. – задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Єврофліт»у дохід держави адміністративно-господарські санкції за робочі місця не зайняті інвалідами у 2009 році у сумі 38083 (тридцять вісім тисяч вісімдесят три) грн. 00 копійок.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 20 січня 2012 року
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >В.В Ільков
< Текст >