АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ

_{ОБЛАСТІ}

Справа №11а-395-2006 р.                        Головуючий у 1 інстанції- Мішура B.C.

Категорія- ст.121 ч.2 КК України                                           Доповідач- Баглик С.П.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Судова палата в кримінальних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого: Омельяненка В.І. Суддів: В.Я. Іващука, С.П.Баглика з участю прокурора Горбань О.В.

розглянула 26 вересня 2006 року у відкритому судовому засіданні в м.Рівне кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1. на адвоката ОСОБА_2 на вирок Здолбунівського районного суду від 13 квітня 2006 року.

Цим вироком ОСОБА_1, уродженець і житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, розлучений, непрацюючий,

Засуджений за ст.121 ч.2 КК України на сім років і шість місяців позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що 15 жовтня 2005 року о 6 годині в стані алкогольного сп'яніння в м.Здолбунів по вул. Словацького,36 умисно завдав удар ножем в груди ОСОБА_2, заподіявши останньому тяжкі тілесні ушкодження від яких той помер.

В поданій на вирок суду апеляції засуджений ОСОБА_1 просить перекваліфікувати його дії на іншу статтю кримінального закону, оскільки вважає, що він діяв в стані самооборони;

- захисник ОСОБА_3. просить вирок суду скасувати за відсутністю в діях його підзахисного складу злочину.Заслухавши доповідача, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, судова палата вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.

Винність ОСОБА_1. у вчиненні інкримінованого йому злочину установлена зібраними по справі доказами.

Засуджений ОСОБА_1 винним себе в інкримінованому йому злочині визнав частково. Підтвердив, що саме він ножем по місцю свого проживання завдав удар ОСОБА_2 заподіявши останньому тілесні ушкодження від яких той помер. Стверджує, що захищався від посягань потерпілого та свідка ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_4 суду показав, що 15 жовтня 2005 року о 4 годині ОСОБА_2 повідомив, що з його власної автомашини пропали гроші і документи на автомашину. В цьому він запідозрив ОСОБА_5 яка перебувала поруч з ОСОБА_1

В розмові з ними ОСОБА_2 запропонував проїхати до нього додому де він пообіцяв віддати їм гроші. Потім вони разом викликали таксі і поїхали додому до ОСОБА_2 В будинок вони заходили без водія таксі. Вже перебуваючи в квартирі ОСОБА_2 схопив ножа і намагався вдарити когось з них. Він вибіг з квартири першим, потім вибіг ОСОБА_2, а за ним з ножем в руках вибіг ОСОБА_1

ОСОБА_1 ногою вибив вікно в автомашині і примусив погрожуючи ножем його та водія таксі покинути автомобіль.

СвідокОСОБА_5 в судовому засіданні повністю підтвердив показання свідка ОСОБА_4 Додатково пояснив, що коли ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували в салоні його автомобіля вони всі вели себе спокійно без конфліктів.

За висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_2. були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани грудної та черевної порожнини які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень і від яких настала смерть останнього.( а.с.134-142,155-157).

Вказані показання свідків, а також відсутність на його тілі тілесних ушкоджень спростовують показання ОСОБА_1. про те, що він захищався від посягань потерпілого , оскільки сама обстановка в момент вчинення злочину виключала наявність посягання на засудженого

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.365,366 КПК України, судова палата, -

Ухвалила:

Вирок Здолбунівського районного суду від 13 квітня 2006 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_1. та захисника-адвоката - без задоволення,