Справа № 11-а 386\2006р.                               Головуючий у 1 інстанції Поровський В.А.

Категорія - ст.121 ч.І

КК України                                         Доповідач Іващук В.Я.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року вересня 26 дня Судова палата з кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області

в складі:

головуючого - Омельяненка В.І. суддів: Баглика С.П., Іващука В.Я. з участю прокурора Горбань О.В. засудженого ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Рівне кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Володимирецького районного суду від 8 червня 2006 року.

Цим вироком ОСОБА_1, народжений в АДРЕСА_1, громадянин України, українець, неодружений, з середньою освітою, не працює, згідно ст.55 КК України( 1960 року ), не судимий,

- засуджений за ч.І ст.121 КК України на три роки і два місяці позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_1. 17 січня 2006 року, біля 17 год. в АДРЕСА_1 в ході сварки із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 умисно наніс останньому два удари ножем в ліву частину тулубу, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння.

В поданій на вирок суду апеляції, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не заперечуючи проти кваліфікації дій засудженого та доведеності його вини у вчиненому просить вирок суду скасувати за м"якістю призначеного засудженому покарання та постановити новий вирок за яким обрати ОСОБА_1 покарання - п"ять років позбавлення волі . Свої вимоги мотивує тим, що суд призначаючи засудженому покарання не врахував того, що він своєї вини у вчиненому не визнав, вчинив тяжкий злочин від якого потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження , раніше неодноразово судимий.

Заслухавши доповідача, висновок прокурора про підтримання апеляції, дослідивши доводи викладені в апеляції та матеріали справи, судова палата прийшла до переконання що апеляція до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Винність засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину, встановлена сукупністю зібраних у справі доказів, яким судом дана повна та всебічна оцінка і в апеляції не заперечується.

При обранні виду та міри покарання, суд першої інстанції належним чином врахував тяжкість вчиненого засудженим злочину, його особу, обставини, що обтяжують та пом'якшують вину і обґрунтовано обрав йому покарання із застосуванням ст.69 КК України.

Покликання апелянта на ту обставину, що засуджений не визнав своєї вини, суперечать протоколу судового засідання згідно якого ОСОБА_1. вину свою у

вчиненому визнав повністю та розкаявся (а.с.84,86). Крім того відповідно до ст.67 КК

України дана обставина не може вважатися обтяжуючою.                                                        

Не можна визнати обгрунтованим, твердження прокурора про те, що ОСОБА_1

до ст.55 КК України (1960 року) судимсть

тяжких наслідків у виді нанесення умисних тяжких ттлесниТ ушкоджень потерпілому не може вважатися обтяжуючою об-авиною кваліфікуючою ознакою злочину передбаченого ч.І  ст.121  КК

за таких обставин підстав для зміни вироку суду, колегія суддів не знайшла.      366 КІШ України, судова палата,

УХВАЛИЛА:

Вирок Володимирецького районного суду від 8 червня 2006 року відносно ОСОБА_1 - залишити без зміни, а апеляцію прокурора без задоволення.