Справа № 2-8/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13 лютого 2012 року                             Ровеньківський міський суд Луганської області

у складі : головуючого  судді                              Жадана О.П.,

                при секретарі                                        Погореловій С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні міста Ровеньки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, -     

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом,  в якому вказала, що зараз вона людина похилого віку, оскільки народилася у 1929 році. До 2007 року вона постійно проживала у м.Луганську. Відповідач по справі –це її племінник,  який запропонував їй продати її квартиру у м.Луганську і переїхати до м.Ровеньки ближче до родичів. Продавши свою квартиру у м.Луганську, вона передала гроші у розмірі 17 000 доларів США відповідачу для того, щоб він їй купив квартиру у м.Ровеньки. Але, як зазначає позивач, ОСОБА_2 привласнив її гроші і залишив її без житла. Тому позивач залишилась без житла і вимушена була звертатись до соціальних служб міста, щоб їй надали притулок, що пригнічувало її фізичний та психологічний стан.  Рішенням Ровеньківського міського суду Луганської області від 05.05.2011 року з відповідача на її користь були стягнути грошові кошти в розмірі 65000 грн. Зараз ОСОБА_1 вважає, що відповідач, утримуючи тривалий час її грошові кошти, наніс моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, з вини відповідача вона залишилась без житла і не може його придбати оскільки її гроші за цей час знецінились від інфляції.

У зв’язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 50000 грн. і судові витрати по справі.  

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги, наполягала на їх задоволенні.  

Представник позивача  за довіреністю - ОСОБА_3,  заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні і пояснив, що після продажу квартири у м.Луганську, яка належала ОСОБА_1, відповідач  забрав у позивача гроші і користувався ними, при цьому обіцяв купити квартиру у м.Ровеньки.  Весь цей час, поки рішенням суду не були стягнути належні їй гроші, вона була без грошей і мешкала в реабілітаційному центрі. Позивачу була завдана моральна, оскільки вона після продажу квартири, в результаті дій відповідача, не мала ні квартири, ні грошей щоб її купити. Відповідач весь цей час користувався її  грошима і не здійснив ніяких дій для купівлі їй хоч будь-якої квартири. При цьому ОСОБА_1 переживає, як їй після втрати свого житла, спокійно дожити своє життя.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав, вважає його таким, що не підлягає задоволенню, і пояснив, що із рішення Ровеньківського міського суду Луганської області від 05.05.2011 року, на яке як на доказ позовних вимог посилається ОСОБА_1,  можливо побачити що він не має ніякого відношення до продажу квартир позивача. Гроші  в розмірі 65000 грн. він отримав від неї в квітні 2008 року, з її наполегливої вимоги, з метою забезпечення договору довічного утримання. В липні 2010 року ОСОБА_1 за власним бажанням відмовилася від договору довічного утримання і зі своїм майном переїхала від його батьків до наступного утриманця ОСОБА_4, яка прописала позивача по АДРЕСА_1, дізнавшись, що у неї є гроші.  Зараз ОСОБА_1 мешкає за цією ж адресою і ніколи не було «безхатченком». Рішення Ровеньківського та апеляційного суду Луганської області він виконав у грудні 2011 року в повному обсязі. Вважає, що він не завдав ОСОБА_1 будь-якої моральної шкоди, оскільки ніякої протиправної поведінки з його сторони не було. Своє житло, яке складалось із 2 квартир в м.Луганську вона продала ще до 2007 року за 30000 доларів США та 20000 доларів США з ініціативи невістки ОСОБА_5. Грошима ОСОБА_1 він не розпоряджався, оскільки гроші він витрачав на її утримання, а знецінення грошей відбулось не з його вини.      

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  є людина похилого віку (а.с. 3).

Згідно рішення Ровеньківського міського суду Луганської області від 05.05.2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми (а.с. 12-15) було встановлено, що в кінці 2007 року ОСОБА_1 переїхала з міста Луганська до міста Ровеньки Луганської області до своїх родичів ОСОБА_2 на постійне місце проживання. З собою у ОСОБА_1 були гроші від продажу належного їй нерухомого майна (квартир в м.Луганську) в сумі 17000 доларів США, які вона прийняла від ОСОБА_6 за розпискою.  При цьому ОСОБА_1 мала намір придбати за ці гроші за допомогою родичів квартиру в м.Ровеньки та жити в ній, а після її смерті квартира мала дістатися тому, хто доглядав за нею. В грудні 2007 року ОСОБА_1  передала  племіннику ОСОБА_2 грошову  суму в розмірі 75000 грн. для того, щоб останній купив квартиру в м.Ровеньки.  У резолютивній частині рішення зазначено, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 Володимировача на користь ОСОБА_1  65000  грн. в рахунок  повернення раніше взятих грошових коштів.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд  встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У ч. 3 статті 61 ЦПК  України зазначено, що обставини, встановленні судовим рішенням у цивільній, господарський або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких  беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.  

Тобто у судовому засіданні було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 з грудня 2007 року дійсно незаконно утримував грошові кошти у сумі 75000 грн., які належали позивачу ОСОБА_1

Статтею 61 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Факт отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_2  грошових коштів у сумі 65000 грн. у грудні 2011 року, відповідно до рішення Ровеньківського міського суду Луганської області від 05.05.2011 року, ніким не оспорюється,  а тому він є доведеним.    

          Згідно ст.  1167 ЦК України,  моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі  неправомірними  рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як роз’яснив Пленум Верховного суду України  у Постанові № 4 від 31.03.1995 року  «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість  вимушених змін його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.   

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 було доведено суду про завдання їй з  вини відповідача моральної шкоди, але задовольняючи вимоги  позивача  в  частині   стягнення   моральної  шкоди частково, в  сумі 15000  грн.,  суд   виходить  з того,  що  в  результаті утримання відповідачем ОСОБА_2 з грудня 2007 року грошових коштів у сумі 75000 грн., які належать позивачу ОСОБА_1, остання знаходилась дуже в скрутному життєвому стані, при цьому суд враховує похилий вік позивача, а також вже незадовільний стан її здоров’я, що підтверджується виписками із історії хвороби (а.с. 7-12). В результаті дій відповідача ОСОБА_2 позивач була змушена мешкати у родичів, знайомих, а також звертатися до соціальних служб для надання їй тимчасового притулку, оскільки не маючи грошей  не змогла купити собі квартиру в м.Ровеньки.  

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені і документально  підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві –пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

В матеріалах справи містяться квитанція про сплату судового збору (а.с. 1), відповідно до якої ОСОБА_1 при зверненні до суду сплатила судовий збір в розмірі 500  грн., але враховуючи те, що суд позов задовольнив частково, лише на суму 15000 грн.,  тому у відповідності до ст. 88 ЦПК  України судові витрати повинні бути стягнені пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 150 грн.

На підставі ст. 1167  ЦК України, керуючись  ст.ст.  1, 3, 6, 8, 10, 11, 31, 60, 61, 88, 213, 214, 215, 218, 294  ЦПК України, Постанови Пленуму Верховного суду України  № 4 від 31.03.1995 року  «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»,  суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2,  на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, завдану моральну шкоду в сумі 15000 грн.      

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2,  на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,  сплачений судовий збір в розмірі 150 грн.

У задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Рішення  може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області  повністю або частково.

Апеляційна  скарга  на  рішення  суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні під  час проголошення судового рішення, можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

 Суддя                                                                                                                         О.П. Жадан