УКРАЇНА
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа № 2-а/1970/2339/11
"15" вересня 2011 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Хрущ В. Л.,
за участю:
секретаря судового засідання Стасюк А.В.,
позивача – ОСОБА_1,
представника УПФ України в м.Тернополі –Панчук Г.С.,
за відсутності представника ГУ ДК України в Тернопільській області, -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі, Головного управління Державного казначейства України в Тернопільській області про стягнення зайво сплаченого збору на обов’язкове державне пенсійне страхування при купівлі нерухомого майна, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у м.Тернополі, Головного управління державного казначейства України у Тернопільській області про стягнення зайво сплаченого збору на обов’язкове державне пенсійне страхування при купівлі нерухомого майна. Позовні вимоги вмотивовані тим, що 28 грудня 2010 року вона придбала домоволодіння, що знаходиться у АДРЕСА_2. Перед укладенням договору купівлі-продажу вказаного домоволодіння позивачкою сплачено 4468,43 гривень збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості придбаного будинку. Проте, платіж нею було сплачено помилково, - оскільки у відповідності до п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»громадяни, які придбали житло вперше, - вона не є платниками вказаного збору. А тому, враховуючи уточнені в судовому засіданні 08.09.2011 року позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд зобов’язати управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі повернути через Головне управління Державного казначейства України в Тернопільській області помилково сплачені нею кошти зі збору на обов’язкове державне пенсійне страхування при купівлі нерухомого майна, оскільки житло вона придбала вперше.
В судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з мотивів викладених в позовній заяві, подала уточнення до позовної заяви та просила задовольнити позов, з урахуванням поданих нею уточнень.
Представник управління Пенсійного фонду України у м. Тернополі проти позову заперечувала, в задоволенні позову просила відмовити.
Представник Головного управління державного казначейства України у Тернопільській області подав суду письмові заперечення проти позову, проти позову заперечував, у задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, - суд встановив наступне.
28 грудня 2010 року між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_3, яка діяла від імені ОСОБА_4, було укладено договір купівлі-продажу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2. Відповідно до умов цього договору ціна придбаного ОСОБА_1 домоволодіння становила 446 843,00 грн.
Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5, та зареєстрований в реєстрі за №3653.
Перед укладенням вищезазначеного договору купівлі –продажу домоволодіння ОСОБА_1 сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу майна у розмірі 1% від вартості придбаного житла - 4468,43 грн. згідно квитанції №118 від 28.12.2010 року.
01.08.2011 року ОСОБА_1 звернулась до управління Пенсійного фонду України у м.Тернополі із заявою про повернення сплаченого нею 28.12.2010 року збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу майна у розмірі 4468,43 грн.
02.08.2011 року управління Пенсійного фонду України у м.Тернополі листом за вих. №16664/02 повідомило ОСОБА_1 про те, що підстави для повернення сплаченого нею збору немає, - через відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно.
Вищезазначена відмова управління Пенсійного фонду України у м.Тернополі і стала підставою для подальшого звернення позивача до суду із даним позовом.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові, та надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги, з урахуванням поданих позивачем уточнень, - є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно з положенями статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Будь-якої протиправності в діях відповідачів при сплаті ОСОБА_1 відповідної суми збору до Державного бюджету України під час укладання нею договору купівлі-продажу житла, суд - не вбачає, оскільки збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу майна ОСОБА_1 сплатила самостійно з метою нотаріального посвідчення та подальшої реєстрації договору купівлі-продажу будинковолодіння, оскільки Законом України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що нотаріальне посвідчення договору купівлі–продажу нерухомого майна здійснюється при наявності сплати збору до Пенсійного фонду, який сплачується фізичною особою в разі купівлі – продажу нерухомого майна, разом з цим, будь-яких примусових дій, які б порушували права чи інтереси ОСОБА_1, відповідачі - органи державної влади - не вчиняли, і відповідні дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, які полягали в перерахуванні отриманих ним коштів після сплати позивачем відповідної суми збору до Державного бюджету України, - були правомірними.
Водночас, відповідно п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Згідно з ч. 1 п.15-1 «Порядку сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року №1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Таким чином, із загального правила про обов’язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки - громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Поряд з цим, станом на час придбання позивачем нерухомості, так само як і станом на час розгляду справи, - в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, зокрема, на сьогоднішній день в Україні не існує єдиної бази, за допомогою якої можна визначити первинне придбання нерухомого майна особою, а також не існує органу, компетентного видавати довідки на підтвердження обставин первинного придбання житла, інформацією щодо прав власності на нерухоме майно - не володіє також і Пенсійний фонд України.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у
п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 року № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі - через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб’єкта владних повноважень зобов’язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов’язана сплачувати збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, придбала житло - не вперше.
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов’язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм - не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами.
З огляду на вищезазначене, - органи Пенсійного фонду України зобов’язані довести, що особа, яка порушує питання про повернення помилково сплаченого нею збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з купівлі-продажу, - придбаває житло не вперше.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Нормами частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень - покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду справи, враховуючи відповідне клопотання представника відповідача, судом було зроблено запит до Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації Тернопільської районної ради про наявність чи відсутність будь-якого нерухомого майна, зареєстрованого за ОСОБА_1.
Як вбачається з довідки ТОВ «Тернопільське районне госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації»№1831 від 13.09.2011 року - за ОСОБА_1 зареєстровано цілий житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_2, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_5, 28.12.2010 року за реєстром №3653. Інше нерухоме майно за ОСОБА_1 до 2004 року - не зареєстроване.
За довідкою ТВБВ № 10019/018 філії –Тернопільського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України»від 17.05.2011 року вих. №169, ОСОБА_1 включено в списки на приватизацію житла, але житлові чеки - не використано.
Крім того в матеріалах справи наявний виданий у зв'язку із здійсненням нотаріусом повноважень податкового агента Витяг з Державного реєстру правочинів №10198316 від 30.07.2011 року, відповідно до якого за параметрами запиту: «ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, фізична особа»- в Державному реєстрі правочинів знайдено лише 1 запис, а саме: реєстрація правочину–договору купівлі-продажу домоволодіння від 28.12.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5
Таким чином, із вищезазначеного Витягу з Державного реєстру правочинів вбачається, що позивач укладала лише один договір купівлі-продажу житла – 28.12.2010 року, на підставі якого і придбала житловий будинок в АДРЕСА_2, тобто, наданий витяг із Державного реєстру правочинів підтверджує те,що що позивач зазначене житло придбавала вперше.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження ОСОБА_1 про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві індивідуальної власності за позивачкою будь-якого іншого житла та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачами - не надано.
За наведених обставин суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 дійсно вперше придбала житло (за договором купівлі-продажу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2) та при оформленні документів безпідставно (помилково) сплатила збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості.
Відповідно до п. 16 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих господарських операцій, затвердженого Постановою КМ України №1740 від 03.11.1998 року (в редакції чинній на 28.12.2010 року–дата сплати збору позивачкою) суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що сплачуються платниками з операцій з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню, торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння та з відчуження легкових автомобілів, з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, з надання послуг стільникового рухомого зв'язку (додаткові збори на виплату пенсій), зараховуються в установленому порядку до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно із Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно з Додатком 8 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», Пенсійний фонд України зазначено в переліку органів, за якими закріплений контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету.
Відповідно до положень Порядку виконання державного бюджету за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19 грудня 2000 року №131, повернення надмірно та/або помилково сплачених платежів, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету, здійснюється органами Державного казначейства на підставі висновків органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету та за рішеннями судових органів.
Відповідно до частини 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.
Таким чином, суд приходить до висновку, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості придбаного житла ОСОБА_1 сплачено помилково - за відсутності обов’язку здійснювати такий платіж, в зв'язку з чим кошти в сумі 4468,43 грн., сплачені при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, які були зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України (на рахунки з обліку цих коштів, відкриті в Головному управлінні Державного казначейства України в області), а не до Пенсійного Фонду України, підлягають поверненню з Державного бюджету України.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення шляхом зобов'язання управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Тернопільській області помилково сплачений нею збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:,
Позов ОСОБА_1 –задовольнити.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі повернути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Тернопільській області ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) сплачений відповідно до квитанції №118 від 28 грудня 2010 року збір з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 4468,43 грн. (чотири тисячі чотириста шістдесят вісім гривень сорок три копійки).
Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19 вересня 2011 року.
Головуючий суддя Хрущ В. Л.
копія вірна
Суддя Хрущ В. Л.