ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа № 2-а/1970/2465/11
"08" вересня 2011 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Хрущ В. Л.,
за участю:
секретаря судового засідання Хоростківського О.Я.,
представника позивача –Гуцалюка А.Р.,
представників відповідача – Наконечної І.В., Мельнік С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі справу за адміністративним позовом Тернопільського міського центру з нарахування і виплати допомог Управління соціальної політики Тернопільської міської ради до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області про скасування постанови від 22.08.2011 року про накладення штрафу, -
В С Т А Н О В И В:
Тернопільський міський центр з нарахування і виплати допомог Управління соціальної політики Тернопільської міської ради звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області про скасування постанови від 22.08.2011 року про накладення штрафу у ВП №27492567.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що 22.08.2011 року старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 680 грн. за невиконання без поважних причин рішення суду, яке підлягає негайному виконанню за виконавчим листом
№ 2-а-11038, виданого 08.06.2011 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області. Вважає, що вказана постанова є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки виконання позивачем у добровільному порядку рішення суду –є неможливим з поважних причин, а саме : з огляду на положення чинного Бюджетного кодексу України, навіть за відсутності належного бюджетного фінансування позивач не може взяти на себе зобов'язання щодо проведення соціальних виплат на основі рішення суду - без внесення відповідних змін до Державного бюджету, - що не було враховано при винесенні оскаржуваної постанови старшим державним виконавцем.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.08.2011 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.
В судовому засіданні, яке відбулось 08.09.2011 року, представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові, та надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належним чином та підлягають задоволенню, - з огляду на наступне.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 790 від 30.05.2007 року, забезпечення на території Тернопільської області реалізації державної політики у сфері соціального захисту та соціального обслуговування населення шляхом здійснення нарахування і виплати державних допомог, передбачених чинним законодавством, під керівництвом Управління праці та соціального захисту міської ради здійснює - Тернопільський міський центр з нарахування і виплати допомог.
22.08.2011 року на підставі статей 11, 89 Закону України «Про виконавче провадження» старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області при примусовому виконанні виконавчого листа №2-а-11038 від 08.06.2011 року винесено постанову про накладення на боржника (Тернопільський міський центр з нарахування і виплати допомог Управління соціальної політики Тернопільської міської ради) штрафу у розмірі 680 грн. за невиконання рішення, яке підлягає негайному виконанню, - постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, якою Управління соціальної політики Тернопільської міської ради в особі Тернопільського міського центру з нарахування і виплати допомог зобов’язано провести нарахування та виплату ОСОБА_4 разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік в розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до вимог ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням виплачених сум.
Преамбулою Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції Закону України від 04.11.2010 року
№ 2677-VI, який діє з 09.03.2011 року) визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно із частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що у разі невиконання
без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Разом з тим, згідно з положеннями статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»щорічна виплата разової грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України - здійснюється в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Крім того, відповідно до Заключних Положень вищезазначеного закону встановлено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Відповідно до ст. 143 Конституції України, органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об’єкти державної власності.
Згідно зі ст. 142 Конституції України, витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади компенсуються державою.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 року «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів за видами пільг.
Пунктом 2 даного Порядку встановлено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.
Згідно з ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно державним бюджетом на відповідний рік визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Суд зазначає, що з 01 січня 2011 року набув чинності Бюджетний кодекс України № 2456-VI
від 08.07.2010 року, абзацом 2 п.п. 8 п. 9 розділу VІ Прикінцевих та перехідних положень якого встановлено, що списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) на виконання рішень судів здійснюється з часу встановлення щодо таких видатків бюджетних призначень у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) або у змінах до них.
Крім того, в статті 7 Бюджетного кодексу України визначено принцип цільового використання бюджетних коштів –бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.
Відповідно до вимог статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, - тобто, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань.
Також п. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
Згідно з положеннями ст. 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Під час розгляду справи встановлено, що Тернопільський міський центр з нарахування і виплати допомог Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, у зв'язку з наявністю значної заборгованості перед великою кількістю осіб, які звернулись для виплати доплат, встановлених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також у зв'язку зі значною кількістю скарг на бездіяльність Центру, - звертався до Головного управління праці та соціальної політики з приводу надання інформації щодо дій Міністерства праці та соціальної політики для усунення наявної заборгованості з виплат разової грошової допомоги, та двічі на місяць подавав звіти про суми наявної заборгованості перед громадянами.
Крім того, відповідно до повідомлення Міністерства соціальної політики України №540/0/15-11/04
від 01.07.2011 року, наданого на чисельні звернення Головних управлінь праці та соціального захисту населення стосовно виплат компенсацій, соціальних допомог окремим категоріям громадян в порядку виконання рішень судів, - фінансування видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення, соціальних допомог окремим категоріям громадян провадиться в межах коштів, передбачених Законами України про Державний бюджет України на відповідні роки, і виконання відповідних законів, якими передбачена виплата соціальних допомог, - повністю залежить від фінансових ресурсів доходної частини державного бюджету, яким, на 2011 рік, у зв'язку з обмеженістю фінансових ресурсів, видатків на забезпечення в повному обсязі соціальних гарантій, зокрема, на виконання судових рішень за програмами соціального захисту громадян, Міністерству –не передбачено.
При цьому, відповідно до інформації, що міститься у вищезазначених поясненнях, Міністерство соціальної політики України звернулось до Міністерства фінансів України з проханням розглянути при внесенні змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»питання щодо врахування видатків для виконання судових рішень, і у разі виділення бюджетних призначень на виконання рішень судів після внесення відповідних змін - проведе розподіл виділених коштів між Головними управліннями праці та соціального захисту населення для здійснення необхідних виплат.
Згідно з частиною 1 статті 69 та частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України - доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними - є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України - суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що виконання позивачем у добровільному порядку судового рішення у справі №2-а-11038 - було неможливим у зв'язку з тим, що кошти для виконання судових рішень Державним бюджетом на 2011 рік –не були передбачені, фінансування зазначених видатків –
не здійснювалось. Тому, суд вважає, що позивач не може взяти на себе зобов’язання, щодо здійснення виплати соціальної допомоги за 2011 рік - без внесення законодавцем відповідних змін до Державного бюджету або без виділення додаткових коштів на такі цілі.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, з огляду на положення чинного законодавства, та, зокрема, ст.ст. 7, п. 1 ст. 23, п. 1 ст. 48, абзацу 2
п.п. 8 п. 9 розділу VІ Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України № 2456-VI
від 08.07.2010 року, - суд вважає, що відповідачем при винесенні оскаржуваної в судовому порядку постанови про накладення на Управління соціальної політики Тернопільської міської ради в особі: Тернопільського міського центру з нарахування і виплати допомог, штрафу у розмірі 680,00 грн., - не були враховані незалежні від позивача причини невиконання ним рішення суду у справі №2-а-11038 та безпідставно такі причини та обставини неможливості проведення позивачем виплат по виконавчому провадженню №27492567 - не визнані в якості поважних, оскільки Тернопільський міський центр з нарахування і виплати допомог не має права перевищувати надані йому законом повноваження та використовувати бюджетні кошти на цілі, які бюджетом на 2011 рік –не передбачені, і за відсутності додаткових коштів на рахунках - не міг виконати зобов'язання щодо здійснення виплати соціальної допомоги за 2011 рік без внесення відповідних змін до Державного бюджету або без виділення додаткових коштів на такі цілі.
Отже, судом не встановлено, а відповідачам не доведено вини позивача у невиконанні у встановлений державним виконавцем термін рішення суду без поважних причин.
З огляду на те, що нездійснення у повному обсязі необхідного фінансування відповідних видатків за рахунок коштів Державного бюджету України - не може бути поставлено в вину відповідачеві, а також те, що будь-які беззаперечні докази умисного невиконання ним судового рішення чи зловживання наданими йому повноваженнями, які б могли стати підставою для винесення постанови про накладення штрафу за невиконання боржником рішення суду без поважних причин, які в силу відповідної норми закону визначені законодавцем як єдина підстава для звільнення від юридичної відповідальності у вигляді накладення штрафу за невиконання судового рішення. - відсутні, суд вважає, що постанова від 22 серпня 2011 року про накладення на Управління соціальної політики Тернопільської міської ради в особі: Тернопільського міського центру з нарахування і виплати допомог, штрафу у розмірі 680,00 грн. - прийнята відповідачем без врахування всіх обставин, які мали бути прийняті ним до уваги, у зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржувана позивачем в судовому порядку постанова - скасуванню.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити.
Скасувати постанову старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області від 22 серпня 2011 року про накладення на Управління соціальної політики Тернопільської міської ради в особі: Тернопільського міського центру з нарахування і виплати допомог, штрафу у розмірі 680,00 грн.
Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 вересня 2011 року.
Головуючий суддя Хрущ В. Л.
копія вірна
Суддя Хрущ В. Л.