Справа № 2-859/11

Провадження № 22-ц/290/281/2012Головуючий в суді першої інстанції:Капацин Л.В.

Категорія: 27  Доповідач: Стадник І. М.

                  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          РІШЕННЯ

                                ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

07.02.2012 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Іващука В.А., Міхасішина І.В.,

при секретарі Зозулі Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 05 грудня 2011 року в цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка представляє свої інтереси та інтереси своїх малолітніх дітей, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа – Орган опіки та піклування Могилів-Подільської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

встановила:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі – ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося в районний суд з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на квартиру на підставі договору іпотеки та виселення відповідача та інших осіб з предмету іпотеки.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що відповідач не виконував належним чином умов укладеного між сторонами кредитного договору, згідно з яким він отримав кредит в розмірі 23101 долар США, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 18993,99 долари США. В забезпечення виконання зобов’язань за цим договором відповідач передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, на яку позивач і просить звернути стягнення, а також виселити відповідача та інших осіб, які проживають в зазначеній квартирі.

Ухвалою суду від 25 листопада 2011 року до участі в справі залучено в якості співвідповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка також є законним представником її малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду від 05.12.2011 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з даним рішення представник ПАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги банку повністю.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_7 апеляційну скаргу підтримав, пояснив, що розбіжності в номерах квартири, на яку банк просить звернути стягнення, є технічними і не можуть бути підставою для відмови в позові.

Представники відповідача ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_8 і ОСОБА_9 просять в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, так як на їх думку воно є законним і обґрунтованим.

Відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 надіслали апеляційному суду письмові заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Представник третьої особи – Органу опіки та піклування Могилів-Подільської міської ради, повідомленого в установленому порядку про дату, час і місце розгляду справи, до суду не з’явився.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляції та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія судді приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене по справі рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Суд першої інстанції не застосував матеріальний закон, який поширюється на правовідносини, які виникли між сторонами, а висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим ним обставинам.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами, 19 квітня 2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» (Банк) і ОСОБА_2 (Позичальник) укладено кредитний договір №VIM0GA00001299, відповідно до якого Банк зобов’язався надати Позичальникові кредитні кошти в розмірі 23101 долар США зі сплатою 0,92% на місяць на суму заборгованості (11,4% річних) з кінцевим терміном повернення 17 квітня 2017 року (а.с. 12-14). Договором передбачене щомісячне (в період з 21 по 26 число кожного місяця) погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, комісії та іншим платежам.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 19 квітня 2007 року між сторонами укладено також договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_2 (Іпотекодавець) надав в іпотеку Банку (Іпотекодержателю) нерухоме майно (Предмет іпотеки), а саме: квартиру №4 (чотири) загальною площею 64,84 кв. м., житлова площа – 29,25 кв. м. Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого державним нотаріусом Могилів-Подільської міської державної нотаріальної контори 5 липня 2002 року за реєстром №2-473 (а.с. 15-17).

Свої зобов’язання за кредитним договором банк виконав – надав вказану в ньому суму кредитних коштів позичальнику, що підтверджується копією заяви на видачу готівки (а.с. 55).

Натомість ОСОБА_2 неналежним чином виконував свої зобов’язання, внаслідок чого станом на 14 червня 2011 року виникла заборгованість в сумі 18993,99 дол. США (а.с. 6-7), а станом на 3 листопада 2011 року – 18484,21 дол. США (з яких: поточна заборгованість по кредиту – 14743,15 дол. США, поточна заборгованість по відсотках – 69,97 дол. США, прострочена заборгованість по кредиту – 1026,16 дол. США, прострочена заборгованість по відсотках – 2296,42 дол. США, прострочена заборгованість по комісії – 223,52 дол. США, заборгованість по пені – 122,99 дол. США (а.с. 53).

Згідно із ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054, ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідком порушення боржником зобов’язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Аналогічне положення сторони передбачили і в п. 2.3.3 кредитного договору.

Згідно з ст. 1, ч. 1 ст. 33 Закону України від 05 червня 2003 року «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що в судовому засіданні не було здобуто беззаперечних доказів, яка саме квартира є предметом іпотеки і на яку має бути звернено стягнення: АДРЕСА_1 в м. Могилеві-Подільському, двокімнатна чи трикімнатна.

Проте з таким висновком міськрайонного суду не можна погодитися.

Так, предмет іпотеки визначений в п. 33.3 договору іпотеки, укладеного між сторонами 19 квітня 2007 року, в якому вказано, що в забезпечення виконання зобов’язань Іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру №4 (чотири) загальною площею 64,84 кв. м., житловою площею 29,25 кв. м. Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого державним нотаріусом Могилів-Подільської міської державної нотаріальної контори 5 липня 2002 року за реєстровим №2-473.

В договорі купівлі-продажу квартири, укладеному 5 липня 2002 року між ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 дійсно вказано, що зазначена квартира є двохкімнатною, з жилою площею 29,25 кв. м. (а.с. 73). Прізвище нотаріуса, який посвідчив даний договір купівлі-продажу, вказане в договорі іпотеки помилково, замість ОСОБА_13 – ОСОБА_14, проте реєстровий номер – 2-473, зазначений вірно.

Державний нотаріус ОСОБА_13, яка була допитана в суді першої інстанції в якості свідка, пояснила, що 5 липня 2002 року при посвідченні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 в м. Могилів-Подільський їй було надано правовстановлюючий документ – свідоцтво про право власності на дану квартиру. У довідці МБТІ нумерація цієї квартири була вказана як №4 (8) (2). Цифри, зазначені в дужках, вказують на зміну номера квартири. Проте у договорі купівлі-продажу було вказано тільки номер квартири, який дійсний на дату відчуження.

В договорі купівлі-продажу адреса місця проживання продавців: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 вказана, як квартира АДРЕСА_3, в той час як адреса квартири, що ними відчужена – АДРЕСА_1. Передаючи квартиру №4 в іпотеку, ОСОБА_2 також вказав номер квартири свого місця проживання і реєстрації як квартира АДРЕСА_1. До придбання зазначеної квартири він проживав в АДРЕСА_2.

Таким чином, в даному випадку має місце невідповідність між нумерацією квартир, що використовується органами державної реєстрації прав власності на нерухоме майно і нумерацією квартир (адрес місця проживання і реєстрації), що використовується службою громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб.

Така невідповідність не впливає на характер правовідносин, що виникли між сторонами та зміст їх зобов’язань відповідно до укладених кредитного та іпотечного договорів.

Крім того, під час укладення договору іпотеки від 19.04.2007 року ОСОБА_2 надано витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 101), згідно з яким йому належить квартира АДРЕСА_1 в м. Могилів-Подільський, яка складається з трьох кімнат житловою площею 29,25 кв. м., кухні, 1/2 коридору, санвузла, передпокою, частини сараю літ. «Б», загальна площа – 64,84 кв. м.

Отже адреса місця розташування об’єкту нерухомості, що є предметом іпотеки, а також його технічна характеристика вказані відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно.

На квартиру АДРЕСА_1 в м. Могилів-Подільський було накладено заборону відчуження та внесено її до Державного реєстру іпотек (а.с. 104-105)

Відповідно до інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.12.2011 року, тобто на момент постановлення рішення судом першої інстанції ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу (2-473 від 05.07.2002 року) є власником саме квартири АДРЕСА_1 в м. Могилів-Подільський Вінницької області (а.с. 108).

За таких обставин саме ця квартира є предметом іпотеки за іпотечним договором та забезпеченням кредитного договору, укладеного між сторонами і на неї має бути звернене стягнення відповідно до ст. 33, 38 Закону України «Про іпотеку».

05 червня 2011 року Банком направлено відповідно до ст. 35, 40 Закону України «Про іпотеку» ОСОБА_2 вимогу про звільнення нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», ч. 3 ст. 109 ЖК Української РСР одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

На час укладення кредитного договору та договору іпотеки, в квартирі АДРЕСА_1 в м. Могилів-Подільський проживало 2 особи: позичальник, він же – іпотекодавець ОСОБА_2, та його син – ОСОБА_3.

Згідно з адресними довідками (а.с. 81-85),  в спірній квартирі №4 (8), що є предметом іпотеки в даний час проживають (зареєстровані) також: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з своїми малолітніми дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6, 2000 і ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно, які зареєстровані за вказаною адресою 03.02.2011 року, тобто після укладення кредитного договору та договору іпотеки.

Встановлені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини дають підстави колегії суддів для задоволення на підставі ст. 39 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК Української РСР вимог про виселення іпотекодавця та інших, вказаних вище осіб, з предмету іпотеки.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати: судовий збір і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді першої та апеляційної інстанцій в сумі 2446,32 грн.

Враховуючи викладене вище, на підставі ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст. 33, 38-40 Закону України «Про іпотеку», ч. 3 ст. 109 ЖК Української РСР, керуючись ст. 88, 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 05.12.2011 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ПАТ КБ «Приватбанк» задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №VIM0GA00001299 від 19 квітня 2007 року в розмірі 18484,21 долари США (з яких: заборгованість по кредиту – 14743,15 дол., поточна заборгованість по відсотках – 69,97 дол., прострочена заборгованість по кредиту – 1026,16 дол., прострочена заборгованість по відсотках – 2296,42 дол., прострочена заборгованість по комісії – 225,52 дол., заборгованість по пені – 122,99 дол.) станом на 3 листопада 2011 року звернути стягнення на квартиру загальною площею 64,84 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (чотири), шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на підставі договору іпотеки № VIM0GA00001299 від 19 квітня 2007 року Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою – покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_15, ОСОБА_4 з усіма проживаючими разом з ними особами з квартири АДРЕСА_1 в м. Могилів-Подільський.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судові витрати по справі в розмірі 2446,32 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: підпис

Судді: підписи