Справа № 1-55/2007 p.

 

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

27 липня 2007 року                                           Турійський районний суд Волинської області

під головуванням судді       Овсієнка А.А.

за участю : секретаря     Веремчук Л.Ю.

прокурора                       Сіжука В.П.

потерпілого                                                                   ОСОБА_4

законного представника неповнолітнього підсудного   ОСОБА_5

захисника адвоката                                                       ОСОБА_3

представника служби у справах неповнолітніх

Т\ рійської районної державної адміністрації              Мущинської М. М.

представника Володимир-Волинського об'єднаного

районного військового комісаріату                             Ілюхіної B.C.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Турійську Волинської області кримінальну справу про обвинувачення :

- ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  українця,  громадянина України,  уродженця с Випасне Джанкойського району Кримської області,  жителя АДРЕСА_1,  неодруженого,  має одну малолітню дитину 1993 року народження,  з повною загальною середньою освітою,  непрацюючого,  військовозобов'язаного,  раніше не судимого,  у вчиненні злочину,  передбаченого ч.2  ст. 186 КК України,

ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_2,  українця,  громадянина України,  уродженця м. Ковель Волинської області,  жителя с. Городелець Турійського району Волинської області,  неодруженого,  з професійно-технічною освітою,  непрацюючого,  призовника,  раніше не судимого,

у вчиненні злочину,  передбаченого ч.2  ст. 186 КК України,

ОСОБА_6,  ІНФОРМАЦІЯ_3,  українця,  громадянина України,  уродженця і жителя с. Городелець Турійського району Волинської області,  неодруженого,  з базовою загальною середньою освітою,  непрацюючого,  допризовника,  раніше не судимого,

у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 1  ст. 396 КК України,

 

встановив:

 

13 червня 2007 року приблизно о 22 год 00 хв в лісовому масиві неподалік від с. Городелець Турійського району Волинської області ОСОБА_1,  перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння,  діючи за попередньою змовою в групі осіб з ОСОБА_2,  з метою незаконного заволодіння чужим майном,  умисно наніс потерпілому ОСОБА_4 удар кулаком в обличчя,  заподіявши легкі тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин лівої половини обличчя,  та поваливши на землю продовжував утримувати потерпілого в положенні лежачи,  в той час як ОСОБА_2 відкрито викрав з кишень верхнього одягу ОСОБА_4   належні  потерпілому  стільникові  телефони  марки NOKIA-U00»  вартістю

 

250 грн. в чохлі вартістю 25 грн.,  «SAMSUNG» вартістю 290 грн. з встановленими в них SIM-картками за ціною стартового пакета 25 грн. кожний,  гроші в сумі 270 грн.,  а всього майна загальною вартістю 885 грн.,  чим обоє заподіяли потерпілому майнової шкоди на вказану суму.

При цьому ОСОБА_6,  фактично являючись очевидцем вчиненого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пограбування потерпілого ОСОБА_4,  заздалегідь не обіцяючи цього,  після закінчення пограбування перевіз належним йому мопедом ОСОБА_1 з місця вчинення злочину в більш безпечне місце,  допомагаючи останньому втекти з місця вчинення злочину та уникнути можливості бути впізнаним потерпілим,  і тим самим переховував злочинця,  вчинивши заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого злочину.

Допитані в судовому засіданні підсудні ОСОБА_1,  ОСОБА_2 та ОСОБА_6 винними себе у вчиненні інкримінованого їм злочину визнали повністю,  у вчиненому щиро розкаялись,  просили суворо їх не карати.

Так,  підсудний ОСОБА_1 суду показав,  що 13 червня 2007 року приблизно о 22 год 00 хв за його пропозицією пограбувати ОСОБА_4 він з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 неподалік від с. Городслсць Гурійського району наздогнали на мопедах потерпілого ОСОБА_4,  який велосипедом їхав додому в смт. Люблинець з с. Городелець Турійського району.

Він. скориставшись несподіванкою,  зіштовхнув потерпілого з велосипеда на на землю та,  вдаривши кулаком в обличчя,  заломав потерпілому руки за спину і утримував його в положенні лежачи обличчям до землі,  в той час як ОСОБА_2 обшукав кишені верхнього одягу ОСОБА_4 та витягнув з них гроші і два стільникових телефони.

ОСОБА_6 в цей час стояв осторонь,  спостерігаючи за їхніми діями.

Забравши викрадене,  вони залишили місце пограбування та від'їхали в безпечне місце : його повіз скутером ОСОБА_6,  а ОСОБА_2 поїхав власним скутером.

Підсудний ОСОБА_2 повністю підтвердив суду показання підсудного ОСОБА_1,  зазначивши,  що домовленість пограбувати потерпілого між ним та ОСОБА_1 виникла несподівано та миттєво,  причому вони не погоджували між собою,  яка роль у вчиненні злочину відводиться кожному з них.

Під час пограбування ОСОБА_4 він особисто жодних ударів потерпілому не наносив,  а лише виймав з кишень гроші та стільникові телефони.

ОСОБА_6 в цей час стояв осторонь і лише спостерігав за їхніми діями.

Підсудний ОСОБА_6 показання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повністю підтвердив та суду показав,  що дійсно він разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поїхав наздоганяти потерпілого ОСОБА_4,  однак безпосередньої участі у пограбуванні ОСОБА_4 він не брав,  а лише спостерігав зі сторони за діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Після пограбування до ньою підбіг ОСОБА_1 і попросив швидко відвезти його з місця пограбування в інше більш безпечне місце,  що він не вагаючись і зробив,  оскільки і сам боявся бути впізнаний потерпілим.

Показання підсудних співпадають між собою та відповідають фактичним обставинам справи,  які ні підсудними,  ні потерпілим не оспорюються.

Окрім повного визнання підсудними своєї вини,  їх вина у скоєнні даних злочинів доведена також іншими перевіреними судом доказами.

Так,  потерпілий ОСОБА_4 суду показав,  що 13 червня 2007 року приблизно о 22 год 00 хв він повертався велосипедом з с. Городелець Турійського району додому в смт. Люблинець Ковельського району Волинської області. В лісовому масиві за с. Городелець його на ходу збив з велосипеда на землю ОСОБА_1

Лежачи на землі він відчув,  як йому завдали сильний удар в ліву частину обличчя,  після чого ще кілька ударів по тулубу.

Після нанесення ударів хтось із нападників загнув йому руки за спину та утримував в положенні лежачи обличчям до землі,  в той час як інший нападник обшукав кишені його одягу та витягнув звідти стільникові телефони «NOKIA-1100» в чохлі та «SAMSUNG» з встановленими  в них  SIM-картками,  а також,  гроші в сумі 270 грн.,  після чого обоє

 

грабіжників втекли в невідомому напрямку.

На даний час матеріальні збитки йому відшкодовані повністю і тому він вибачає підсудним скоєне,  жодних претензій до них не має.

'Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 568 від 25.06.07 (а.с. 66),  ОСОБА_4 спричинені легкі тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин лівої половини обличчя.

Як вбачається з протоколу огляду місця події від 14.06.07 (а.с. а.с. 20-25),  місцем пограбування є ділянка ґрунтової дороги,  на якій виявлено сліди взуття (кросівок) та мопеда («Скутера»),

Підсудні ОСОБА_1,  ОСОБА_2 та ОСОБА_6 добровільно видали слідчому кросівки,  в яких вони були взуті під час скоєння злочину,  що обо'єктивно стверджено протоколами виїмки (а.с. а.с.  39,  41,  43).

Згідно висновку судово-трасологічної експертизи № 172 від 26.06.07 (а.с. а.с. 49-58),  виявлені па ґрунтовій дорозі в місці пограбування ОСОБА_4 сліди залишені кросівком на праву ногу,  вилученим у ОСОБА_1,  кросівком на праву ногу,  вилученим у ОСОБА_2,  та,  ймовірно,  кросівком на ліву ногу,  вилученим у ОСОБА_6.

Твердження потерпілого,  про нанесення йому численних ударів по тулубу спростовано як висновком судово-медичної експертизи,  з якого вбачається,  що на тілі потерпілого виявлено лише тілесне ушкодження в ділянці обличчя,  так і показами підсудних про те,  що жодних ударів,  окрім нанесеного ОСОБА_1 удару кулаком в обличчя,  потерпілому ОСОБА_4 ніхто не завдавав.

Таким чином,  аналізуючи досліджені в ході судового слідства докази в їх сукупності,  суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відкритому викраденні чужого майна,  вчиненому за попередньою змовою групою осіб та поєднаному з насильством,  яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого,  і кваліфікує такі їхні дії за ч.2  ст. 186 КК України.

Суд вважає доведеною також вину ОСОБА_6 у заздалегідь не обіцяному приховуванні тяжкого злочину і кваліфікує його дії за ч.1  ст. 396 КК України.

При обранні підсудним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 міри покарання суд враховує в сукупності :

·        ступінь тяжкості вчиненого ними злочину,  який відноситься до категорії тяжких злочинів;

·        особу винних,  зокрема : їх позитивні характеристики за місцем проживання,  а ОСОБА_2 також і за місцем навчання; те,  що обоє підсудних до кримінальної відповідальності притягуються вперше; ОСОБА_1 є інвалідом II групи та має малолітню дочку ОСОБА_7,  ІНФОРМАЦІЯ_4,  на яку сплачує аліменти.

Крім того,  суд враховує ОСОБА_1 як обставину,  що обтяжує покарання - вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння,  та обом підсудним враховує обставини,  що пом'якшують покарання : їх щире каяття,  активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданих збитків.

Суд бере до уваги також те,  що хоча підсудними ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і вчинено злочин,  який відноситься до категорії тяжких,  однак фактично до тяжких наслідків їхні дії не призвели : так,  істотної шкоди здоров'ю та майну потерпілого завдано не було,  а спричинені матеріальні збитки підсудними повністю відшкодовані. Сам потерпілий жодних особистих чи майнових претензій до підсудних не має і просить суд суворо їх не карати та не позбавляти волі.

З врахуванням наведеного суд призначає підсудним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання в межах санкції статті закону,  за якою вони засуджуються.

При цьому,  приймаючи до уваги вищевикладені обставини,  суд також приходить до переконання про можливість виправлення обох підсудних без відбування покарання,  а тому звільняє їх від відбування покарання з випробуванням на підставі  ст. 75 КК України.

Враховуючи те,  що підсудний ОСОБА_6 є неповнолітнім,  вперше притягується

 

до кримінальної відповідальності,  виключно позитивно характеризується за місцем проживання та навчання,  виховується в повній сім'ї з нормальними умовами проживання та виховання,  у вчиненому щиро розкаявся,  активно сприяв розкриттю злочину,  вчинений ним злочин є злочином середньої тяжкості,  суд приходить до висновку,  що внаслідок щирого розкаяння та подальшої після скоєння злочину бездоганної поведінки ОСОБА_6 на момент постановления вироку не погребує застосування покарання,  а тому вбачає достатні підстави для звільнення ОСОБА_6 від покарання на підставі ч.1  ст. 105 КК України з одночасним застосуванням щодо нього передбачених п.1 та п.3 ч, 2  ст. 105 КК України примусових заходів виховного характеру у вигляді застереження та передачі під нагляд батьків,  оскільки у справі є достатні дані про те,  що батьки ОСОБА_6 здатні забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контроль за його поведінкою.

Наявні у справі речові докази суд повергає їх власникам відповідно до  ст. 81 КПК України.

На підставі  ст. 93 КПК України суд стягує з підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках судові витрати у справі - 188 грн. ЗО коп. витрат на проведення судово-трасологічної експертизи.

Керуючись  ст.  ст.  323,  324 КПК України,  суд,  -

 

засудив:

 

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину,  передбаченого ч.2  ст.  186 КК України,  призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

На підставі  ст.  ст. 75-76 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання,  якщо він протягом 3 (трьох) років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки : не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи; періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

До набрання вироком законної сили обраний засудженому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді взяття під варту змінити на підписку про невиїзд.

Звільнити ОСОБА_1 з-під варти негайно в залі судового засідання.

В разі скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення ОСОБА_1 для відбування призначеного судом покарання у виді позбавлення волі зарахувати ОСОБА_1 в строк відбуття покарання строк перебування його під вартою : з 14 червня по 27 липня 2007 року включно.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину,  передбаченого ч.2  ст.  186 КК України,  призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі  ст.  ст. 75-76 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання,  якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки : не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінлльно-виконлвчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання,  навчання або роботи; періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

До набрання вироком законної сили засудженому ОСОБА_2 залишити без змін раніше обраний запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину,  передбаченого ч.1  ст. 396 КК України.

На підставі ч.1  ст. 105 КК України звільнити ОСОБА_6 від покарання,  застосувавши до нього передбачені п.1,  п.3 ч.2  ст. 105 КК України примусові заходи   виховного   характеру   у   вигляді   застереження  та  передачі   під   нагляд  батьків

 

ОСОБА_5 та ОСОБА_9 терміном до 27 липня 2008 року.

Обраний щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд скасувати.

На підставі с і. 93 КГІК України стягнути з ОСОБА_1 в користь НДЕКЦ при УМВС України у Волинській області,  р/р 35228002000932 в УДК у Волинській області,  МФО 803014,  ідентифікаційний код 25574908,  94 (дев'яносто чотири) грн. 15 коп. витрат на проведення судово-грасологічної експертизи.

На підставі  ст. 93 КГІК України стягнути з ОСОБА_2 в користь НДЕКЦ при УМВС України у Волинській області,  р/р 35228002000932 в УДК у Волинській області,  МФО 803014,  ідентифікаційний код 25574908,  94 (дев'яносто чотири) грн. 15 коп. виграї на проведення судово-трасологічної експертизи.

Відповідно до п.5 ч.1  ст. 81 КГІК України,  речові докази у справі,  зокрема :

-      стільникові телефони марки «NOKIA-1100» (ІМЕІ НОМЕР_1),  «SAMSUNG»

(1МЕ1 НОМЕР_2),  стартовий пакет оператора стільникового зв'язку «DJUICE» та

частину від коробки до стільникового телефону «SAMSUNG» (ГМЕГ НОМЕР_2),  які

передані на зберігання потерпілому ОСОБА_4,  залишити у власності останнього.

-       вилучені у підсудних ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_6. кросівки,  які

передані на зберігання підсудним,  залишити у власності останніх після набрання вироком

законної сили.

На вирок суду протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд.