05.01.2012 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 січня 2012 р. Справа № 2а/0470/15069/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЗахарчук Н. В. < Текст >
при секретаріЧмух Ю.В.
< за участю/без участі >
< найменування Пр. > < ПІБ Представників > < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ТОВ Експо - Центр "Метеор" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про скасування рішення
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю ЕКСПО-ЦЕНТР «МЕТЕОР» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі оформлене актом про результати документальної позапланової невиїзної перевірки № 1555/23-2-17/31540744 від 23.05.2011 року; визнати недійсним рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі оформлене податковим повідомленням-рішенням № 0000802301 від 08.06.2011 року; скасувати акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки № 1555/23-2-17/31540744 від 23.05.2011 року складений Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі; скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000802301 від 08.06.2011 року складене Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що висновки відповідача на підставі яких прийнято оскаржувані рішення є такими, що протирічать нормам діючого законодавства.
Обгрунтовуючи свої пояснення представник позивача пояснив суду, що дані висновки за результатами перевірки Красногвардійською ДПІ безпідставні у зв’язку із тим, що висновки акту зроблені без належного дослідження фактичних обставин та без ретельного аналізу наданих доказів.
Представник відповідача надав заперечення проти позову посилаючись на законодавчі підстави своїх дій, а тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСПО-ЦЕНТР «МЕТЕОР» від 23.05.2011р., було складено Акт № 1555/23-2-17/31540744 та винесено податкове повідомлення - рішення № 0000802301 від 08.06.2011 за порушення ч.1 ст. 203, 215, 216, 228, 901, 902 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203ЦК України) по правочину здійсненому з ТОВ фірма «Клот» що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 9766,67 грн., а саме у декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 9766,67 грн.
Позивачем зазначений акт та податкове повідомлення-рішення було оскаржено до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області та Державної Податкової Служби України.
Рішенням Державної Податкової Служби України про результати розгляду повторних скарг № 3635/6/10 від 13.10.2011 року податкове повідомлення-рішення: № 0000802301 від 08.06.2011 залишені без змін, а скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСПО-ЦЕНТР «МЕТЕОР» - без задоволення.
Податковим повідомленням-рішенням 0000802301 від 08.06.2011року визначено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів на загальну суму 9768 грн., з яких 9767 грн. – основний платіж, 1 грн. – штрафні (фінансові) санкції.
Суми грошового зобов’язання, визначенні в оскаржуваному податковому повідомлення-рішення з податку на на додану вартість, стосуються господарських взаємовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСПО-ЦЕНТР «МЕТЕОР» та ТОВ фірма «Клото», а саме дотримання вимог діючого законодавства ТОВ ЕКСПО-ЦЕНТР «МЕТЕОР» при віднесені до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 9766,67 грн., а саме у січні 2011 року у розмірі 9766, 67, що проведена на підставі нікчемного правочину.
Будучі не згідним з діями відповідача позивач звернувся до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню–рішенню, суд виходить із наступного.
В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 11.01.2011 р. між ТОВ фірма «Клото» (виконавець) та TOB ЕКСПО-ЦЕНТР «МЕТЕОР» (замовник) був укладений договір №14-НР, за умовами якого виконавець виготовляє та розміщує рекламні матеріали виставки «Агропром-2011», на спеціальних конструкціях, а замовник зобов’язується прийняти виконані роботи та сплатити за них кошти на умовах укладеного договору.
Представником позивача також до суду були надані первинні документи щодо виконання вищевказаного договору, які залучені до матеріалів справи.
Позивач не погоджується з висновком відповідача, що до порушення ТОВ ЕКСПО-ЦЕНТР «МЕТЕОР» п. 5 ст. 203, ч. 1, ст. 203, 215, 216, 228, 901, 902 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та вчинені правочини є нікчемними, й в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім ти, що пов’язані з їх недійсністю.
Стаття 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст. 203 ЦК України). Законом встановлена презумпція правомірності правочину. Так, у відповідності з ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не). Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, що вимагається (ч. 2 ст.215 ЦК України).
Як свідчать наявні у матеріалах справи первинні документи, зміст укладеного ТОВ ЕКСПО-ЦЕНТР «МЕТЕОР» договору не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також жодним чином не суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; договор був спрямован на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов’язків, що обумовлені ними, а саме: продавець/виконавець за договором передав товар покупцю/виконав роботу та передав її результат покупцю, та отримав за це обумовлену договором суму, покупець – прийняв товар/роботу та здійснив їх оплату на користь продавця, зобов'язання сторонами виконані в повному обсязі, заборгованість відсутня.
Заперечуючи проти позову представник відповідача посилається на ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.
Однак, суд не погоджується з висновком відповідача про наявність ознак нікчемності правочину в укладеному ТОВ ЕКСПО-ЦЕНТР «МЕТЕОР» договорі в розумінні ч. 1 ст. 215 ЦК України, бо такий висновок зроблений на підставі невірного тлумачення змісту вказаної норми матеріального права. Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорюванні правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорюванні правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов'язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним. Також згідно із ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Пунктом 11 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними.
В ході розгляду справи в судовому засіданні представник відповідача не надав суду жодного судового рішення, яке набрали законної сили, за яким правочин, вчинений ТОВ ЕКСПО-ЦЕНТР «МЕТЕОР», визнані відповідним судом недійсними.
Суд бере до уваги думку Пленуму Верховного суду України, яка викладена у Постанові від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об’єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Також, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Тобто факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування, яких відповідач не навів.
Представником відповідача у ході судового розгляду справи не доведено правомірності своїх висновків щодо нікчемності правочинів, викладених в акті перевірки з урахуванням наданих відповідачу повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, оскільки податкові органи правом на встановлення нікчемності правочинів не наділені. Дії відповідача щодо викладення висновків, зазначених в акті перевірки про нікчемність правочинів є неправомірними та такими, що вчинені за межами наданих відповідачу функцій та повноважень, передбачених ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст.20 Податкового кодексу України.
Представником відповідача у ході судового розгляду справи не доведено правомірності своїх висновків щодо нікчемності правочинів, викладених в акті перевірки з урахуванням наданих відповідачу повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, оскільки податкові органи правом на встановлення нікчемності правочинів не наділені. Дії відповідача щодо викладення висновків, зазначених в акті перевірки про нікчемність правочинів є неправомірними та такими, що вчинені за межами наданих відповідачу функцій та повноважень, передбачених ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст.20 Податкового кодексу України.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем не встановлено жодного факту порушення з боку ТОВ ЕКСПО-ЦЕНТР «МЕТЕОР» вимог вищевказаних норм.
Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач має всі належним чином оформлені та достатні первинні документи (договор, рахунок, акти, накладні, банківські виписки, тощо) згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які дозволяють підтвердити зв'язок цих витрат з господарською діяльністю підприємства та підтверджують правомірність обчисленого податкового кредиту у декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року, який сформовано позивачем.
Суд не бере до уваги доводи представника відповідача щодо необхідністі збільшення суми валових доходів за рахунок вартості товарів та робіт, що були отримані ТОВ ЕКСПО-ЦЕНТР «МЕТЕОР» від ТОВ фірма «Клото» тому, що висновок про нікчемність договорів ТОВ ЕКСПО-ЦЕНТР «МЕТЕОР» є необґрунтованим та незаконним і таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України, висновок відповідача про те, що ТОВ фірма «Клото» є невстановленою особою не підтверджено жодним доказом, крім того, це будь-яким чином не може вплинути на дійсність укладеного з ним договора; товари та роботи, отримані ТОВ ЕКСПО-ЦЕНТР «МЕТЕОР» від ТОВ фірма «Клото» не підпадають під визначення безоплатно наданих товарів (робіт, послуг), передбаченого п. 1.23. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому що такі товари та роботи отримані позивачем за укладеним договором, що передбачає компенсацію, були прийняті та у позивача виникли відповідні зобов’язання з їх оплати, які були повністю виконані відповідно до умов договору.
Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Підпункт 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлює, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 Податкового кодексу України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пункт 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлює, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України.
Натомість, як вбачається з наведених вище та досліджених судом доказів, у позивача наявні всі належним чином оформлені документи, які підтверджують зв’язок витрат по операціях з ТОВ фірмою «Клото» з господарською діяльністю підприємства, тому позивач має право й на податковий кредит з ПДВ підставою для нарахування якого є податкові накладні, які видані особами, які продавали товар/виконували роботи/надавали послуги, та оформлені відповідно до вимог підпункту 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165, та позивач вірно визначив залишок від’ємного значення ПДВ у січні 2011 р. на суму 9766,67 грн. по господарській операції з ТОВ фірма «Клото».
Представником відповідача будь-яких пояснень чи доказів, крім посилань на висновки, викладені ДПІ у Ленінському районі в акті перевірки, суду не надано.
З огляду на вищезазначене, висновки податкового органу щодо наявності тих порушень податкового законодавства, які стали підставою для визначення спірних сум грошового зобов'язання у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, є необгрунтованим та неправомірним, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення №0000802301 від 08.06.2011р. в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів у розмірі 9767 грн., є такими, що підлягають скасуванню.
Стосовно позовних вимог, щодо визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі оформлене актом про результати документальної позапланової невиїзної перевірки № 1555/23-2-17/31540744 від 23.05.2011 року та визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі оформлене податковим повідомленням-рішенням № 0000802301 від 08.06.2011 року суд зазначає наступне. В судовому засіданні при дослідженні доказів, судом було встановлено, що рішення які позивач просить визнати недійсними відсутні та ніколи відповідачем стосовно позивача не виносились, тому суд в задоволенні у цій частині позовних вимог відмовляє.
Суд також відмовляє позивачу в задоволенні позовної вимоги стосовно скасування акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки № 1555/23-2-17/31540744 від 23.05.2011 року складений Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі, у зв’язку із тим, що акт перевірки є документом службового користування працівниками податкової інспекції та сам пособі жодних правових наслідків для позивача не несе. Згідно до ч. 2 п. 1 ст..17 КАС України Юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори із суб’єктом владних повноважень щодо оскаржень його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) акт про результати перевірки ТОВ ЕКСПО-ЦЕНТР «МЕТЕОР» який складено працівниками ДПІ Красногвардійського району не може розглядатися в суді в силу приписів статті 17 КАС України.
За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з’ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи надані представниками сторін у судовому засіданні пояснення, а також докази, надані представником позивача, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та висновків, а вимоги та свідчення представника позивача підтверджені матеріалами справи та поясненнями представників сторін.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСПО-ЦЕНТР «МЕТЕОР» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська обґрунтовані та підтверджені належними доказами, а тому підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСПО-ЦЕНТР «МЕТЕОР» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі про скасування рішення – задовольнити частково.
Податкове повідомлення-рішення № 0000802301 від 08.06.2011 року складене Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська – скасувати.
В решті позовних вимог відмовити.
Присудити з Державного бюджету на користь ТОВ ЕКСПО-ЦЕНТР «МЕТЕОР» судові витрати у сумі 7 грн. 38 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 09 січня 2012 року
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >Н.В. Захарчук
< Текст >