ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2011 р. Справа № 2а/0470/4919/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук Світлана Василівна
при секретаріОрлов О.В.
за участю:
представника позивача:
представника від відповідача: Ляшенко І.М. директор;
ОСОБА_4 (дов. у справ);
ОСОБА_5; ОСОБА_6 (дов. у справ)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий ремонт" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомленя-рішеня №0000270720, -
ВСТАНОВИВ:
26 квітня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» звернулось з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000270720 від 22 квітня 2011 року по збільшенню суми грошового зобов’язання ТОВ «Промисловий ремонт» за платежем податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1637 032, 20 грн., з якого – 1637 031, 20 грн. за основним платежем та 1,00 за штрафними санкціями.
Ухвалою суду від 27.04.2011р. відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/4919/11 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 12.05.2011р.
У зв’язку із необхідністю витребування додаткових документів та необхідністю відповідача ознайомитись з матеріалами справи, про що ним подано відповідне клопотання, в судовому засіданні 12.05.2011р. оголошено перерву до 17.05.2011р.
Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що податковий орган, перевищуючи свої службові повноваження, вчинив дії: склав акт перевірки і виніс податкове повідомлення-рішення, що не відповідають вимогам діючого законодавства, так як ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст.20 Податкового кодексу України не передбачено проведення невиїзних документальних позапланових перевірок платників податків з питань дотримання вимог положень ст.ст.203, 215, 216, 626, 629, 837, 838 ЦК України з їх контрагентами; акт перевірки позивач вважає таким, що оформлено з порушенням діючого законодавства, і в якому викладено недостовірні факти, в результаті чого неправомірно донараховано позивачу податок на додану вартість за січень 2011р., оскільки у нього наявні усі первинні бухгалтерські документи по господарській операції (договір купівлі-продажу №24/11 від 24.01.2011р.) з ТОВ «Вєнтек», які підтверджують правомірність нарахування позивачем податкового кредиту в січні 2011р.
Представники відповідача позов не визнали, надали суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких стверджують, що в ході перевірки контрагента позивача ТОВ «Вєнтек» не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від останнього підприємствам покупцям, в тому числі і позивачу, що свідчить, на думку податкового органу, про те, що правочини між ТОВ «Вєнтек» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків, відповідно до ст.203, п.п.1, 2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст.216 цього ж Кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю. Таким чином, ТОВ «Промисловий Ремонт» в порушення п.п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ завищено податковий кредит з ПДВ за січень 2011 року на загальну суму 1637 031, 20 грн.
Заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зробив висновок, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
за результатами проведеної працівниками відповідача позапланової невиїзної перевірки позивача складено акт №49/08-07-207/36608356 від 11.04.2011 року “Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промисловий ремонт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Вєнтек», в якому встановлено порушення ТОВ «Промисловий ремонт» п.п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 1637031,20 грн.
В акті перевірки зафіксовано, що між позивачем та його контрагентом ТОВ “Вєнтєк” укладено договір купівлі-продажу №24/11 від 24.01.2011 року, предметом якого є придбання ТОВ «Промисловий ремонт» у ТОВ «Вєнтек» товару. ТОВ «Вєнтек» поставило товар та виписало видаткові накладні та податкові накладні. Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій ПДВ. Однак, як зазначено в акті перевірки, за юридичною адресою ТОВ «Вєнтек» відсутні первинні бухгалтерські документи: договори, накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та будь-які інші первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності, що свідчить про те, що правочини між ТОВ “Вєнтек» та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків; не підтверджено наявність поставок товарів (послуг), що зазначені правочини відповідно до ч.1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю.
На підставі акту перевірки податковим органом 22.04.2011р. винесено податкове повідомлення рішення №0000270720, яким згідно із п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, абз.2 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, встановлено порушення п.п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, у зв’язку із чим позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1637031, 2 грн., з яких 1637031,20 грн. - основний платіж. 1,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.
Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач просить визнати протиправним та скасувати.
Відповідно до приписів пп.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.п.198.2 ст.198 вказаного Кодексу).
Згідно ч.2 п.п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ “Вєнтек» та ТОВ «Промремонт» укладено договір купівлі-продажу №24/11 від 24.01.2011 року, згідно умов якого ТОВ “Вєнтек» продає ТОВ «Промремонт» товар (ТМЦ) згідно сертифікацій, які є невід’ємною частиною договору, №1 від 28.01.2011 року на загальну суму 5781608, 40 грн., в тому числі ПДВ – 963601, 40 грн., сертифікації №2 від 31.01.2011 року на загальну суму 4040578, 80 грн., в тому числі ПДВ – 673429, 80 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №4602 від 17.03.2011 року, №4277 від 25.02.2011 року, №4601 від 17.03.2011 року; накладною №23 від 28.01.2011 року, накладною №24 від 31.01.2011 року; податковими накладними від 28.01.2011 року, від 31.01.2011 року, які підписані та скріплені печатками обох сторін.
Ціна товару, який передавався за договором, визначалась у специфікаціях (п.1.1 договору).
Пунктом 2.1 договору передбачено, що передача товару здійснюється на складі продавця: м.Дніпропетровськ по дорученню.
Покупець оплачує поставлений продавцем товар, який є предметом договору згідно специфікацій на протязі 90 календарних днів з моменту передачі товару чи шляхом видачі простого векселя (п.п.1.2, 2.2 договору).
В акті перевірки зазначено, що транспортування товару здійснювалося зі складу ТОВ «Вєнтек», який знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 80/99, генеральним директором ТОВ «Промремонт» приватним автотранспортом. Розрахунки за товар проводилися в безготівкові формі, докази оплати наведено вище.
Ці факти сторонами підтверджено і в судовому засіданні.
Згідно із п.п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зареєстрованою як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (пункти 2 та 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997року за №233/2037).
З пояснень, наданих суду представником відповідача, та з акту перевірки суд з’ясував, що ТОВ «Вєнтек» на момент виписання ним позивачу податкових накладних було зареєстроване як платник податку на додану вартість.
Доказів анулювання реєстрації платника податку ТОВ «Вєнтек», як і доказів надіслання податковим органом квитанції про прийняття або неприйняття податкових накладних у суду не має.
Крім того, перевіряючими зафіксовано той факт, що відхилення між сумами податкового кредиту по податку на додану вартість позивача та його контрагентів, встановлених програмним продуктом «Система автоматизованого співставлення податкових зобов’язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відсутні.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
З аналізу вищенаведених норм права та наявних у справі первинних документів можна зробити висновок, що всі первинні документи, надані позивачем, відповідають вимогам, встановленим Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по придбанню товару.
Укладений між сторонами договір не визнавався недійсним в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цього правочину не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним. Позивач вважає такий договір укладеним у відповідності до вимог чинного законодавства та таким, що спрямований на реальне настання правових наслідків, адже з наданих позивачем, який займається господарською діяльністю, пов’язаною із створення об’єктів архітектури, документів видно, що придбаний ним за цим договором товар використовувався ним в його господарській діяльності.
Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції, воно лише передбачає обов’язок платника податку надати покупцю податкову накладну.
Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведенному вище, відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав доказів та не довів обґрунтованість визначення податкового зобов’язання ТОВ «Промисловий ремонт», а позивач належним чином виконав свої зобов’язання та сплатив у безготівковому порядку грошові суми, в тому числі із податку на додану вартість, тому у суду є підстави задоволили позовні вимоги.
Відповідно до статей 94, 98 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому в сумі 03,40 грн.
Керуючись ст.ст.2, 8-12, 69, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ТОВ «Промисловий ремонт» задоволити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.04.2011р. №0000270720, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, по збільшенню суми грошового зобов’язання ТОВ «Промремонт» за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1637031,20 грн., з яких 1637031,20 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Судові витрати, понесені позивачем в сумі 3 грн. 40 коп. стягнути на його користь з Державного бюджету України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 20.05.2011р.
Суддя
С.В. Ніколайчук