Судове рішення #20975867

09.08.2011   


                                                                                                                                                                                                                                                                 < копія > 

                                   

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


                              


02 серпня 2011 р.  Справа № 2а/0470/7427/11



          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:


головуючого судді Ніколайчук С.В. < Текст > 

розглянувши у письмовому провадженні  у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська до Державного Дніпропетровського ливарно-механічного заводу про  стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2011 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська (далі ДПІ у Ленінському районі) до державного Дніпропетровського ливарно-механічного заводу, в якому позивач просить стягнути до бюджету з відповідача загальну суму податкового боргу у розмірі 89999,96 грн., з яких заборгованість по податку на додану вартість в сумі  43401,98 грн., з земельного податку в сумі 36610,44 грн., з податку на доходи фізичних осіб в сумі 18785,54 грн., з податку на прибуток в сумі 1202 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що заборгованість державного Дніпропетровського ливарно-механічного заводу по платежам перед бюджетом виникла по податку на додану вартість, з земельного податку, з податку на доходи фізичних осіб та з податку на прибуток внаслідок несплати підприємством узгоджених податкових зобов’язань з цих видів податку на суму 89999,96 грн., яка по теперішній час не погашена відповідачем у добровільному порядку у встановлений законодавством термін, тому підлягає примусовому стягненню в судовому порядку.

Ухвалою суду від 04.07.11р. відкрито провадження у адміністративній справі №2а/0470/7427/11 та призначено її до розгляду на 12.07.11р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задоволити.

В зв’язку з неявкою відповідача в судове засідання в подальшому розгляд справи відкладався на 21.07.2011 року та 02.08.2011 року.

Відповідача в судові засідання не з’явився жодного разу, хоч належним чином повідомлений про дату, час та місце засідання суду, докази чого наявні у справі, заперечень та доказів на їх підтвердження на пропозицію суду не надав, причин неприбуття не повідомив.

ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська заявила клопотання про розгляд справи без участі представника податкового органу в порядку письмового провадження та підтримання позову в повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце засіданнь суду, в засідання суду не з’явився, причин неприбуття не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав, заперечень та доказів на їх підтвердження на пропозицію суду не надав.

Особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов’язки (ч.2 ст. 49 КАС України).

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених ст.128 КАС України, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглядати справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч.6 ст.128 цього Кодексу).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне розглянути дану справу у письмовому проваджені на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне:

державний Дніпропетровський ливарно-механічний завод зареєстрований як юридична особа 10.05.1993 року та включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України за ідентифікаційним кодом 02500221 за юридичною адресою: 49000, м.Дніпропетровськ, вул.Марата, буд.3; обліковується у ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська як платників податків, що підтверджується витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців НОМЕР_1 та довідкою про взяття на облік від 17.08.2010 року.

Згідно п.2 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» (чинного до 01.01.2011 року) до обов’язків платника податків віднесено подання до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларацій, бухгалтерської звітності та інших документів і відомостей, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів).

У відповідності до пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000р. (надалі Закон №2181-Ш, чинний на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Як визначено в абз.а пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181-Ш  податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при  сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.  

Аналогічні вимоги передбачені і у п.п.36.1-36.3 ст.36, п.46.1 ст.46, п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем надані до ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська наступні податкові декларації з податку на додану вартість: 21.12.2010 року №1013298 за листопад 2010 року на суму 8992,0 грн. (термін сплати до 31.12.2010 року), 18.01.2011 року №1081058 за грудень 2010 року на суму 6630,00 грн. (термін сплати до 28.01.2011 року), 21.02.2011 року №1103975 за січень 2011 року на суму 8047,00 грн. (термін сплати до 03.03.2011 року), 21.03.2011 року №1120734 за лютий 2011 року на суму 6031,00 грн. (термін сплати до 31.03.2011 року), 18.04.2011 року №1131012 за березень 2011 року на суму 6146,00 грн. (термін сплати до 30.04.2011 року), 19.05.2011 року №1139077 за квітень 2011 року на суму 5050 грн. (термін сплати до 31.05.2011 року), в яких податкове зобов’язання з податку на додану вартість було визначено відповідачем самостійно на загальну суму 40896 грн.

На підставі акту невиїзної документальної перевірки №2684/15-2/02500221 від 21.12.2010 року  від 22.11.10р., позивачем винесено 21.12.10р. податкове повідомлення-рішення №0006961502/0, яким на позивача за платежем: податок на додану вартість відповідно до п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону №2181-Ш накладено штрафні (фінансові) санкції в сумі 170 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 21.12.2010 року було вручено 21.12.2010 року відповідачу, що підтверджується підписом головного бухгалтера на корінці вказаного податкового повідомлення-рішення.

Сплата відповідачем податкового зобов’язання з податку на додану вартість в термін до 31.12.2010 року не була здійснена, внаслідок чого його податковий борг з податку на додану вартість по податковому повідомленню-рішенню від 21.12.2010 року №0006961502/0 станом на 07.06.2011 року склав 170,00 грн.

ДПІ у Ленінському районі 23.12.2010 року проведено невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість, про що складено акт перевірки від 23.12.2010 року №2751/15-2/02500221.

На підставі вищезазначеного акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 23.12.2010 року №0007151502/0, №0007161502/0, №0007141502/0, якими визначено відповідачу податкові зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 2227,75 грн. Ці податкові повідомлення-рішення вручені відповідачу 23.12.2010 року, що підтверджується підписами головного бухгалтера на корінцях вказаних податкових повідомлень-рішень.

Сплата відповідачем податкового зобов’язання з податку на додану вартість в термін до 02.01.2011 року не була здійснена, внаслідок чого його податковий борг з податку на додану вартість по податковим повідомленням-рішенням від 23.12.2010 року №0007151502/0, №0007161502/0, №0007141502/0 станом на 07.06.2011 року склав 2227,75 грн.

Таким чином, станом на 07.06.2011 року податковий борг відповідача з податку на додану вартість, який виник внаслідок несплати податкових зобов’язань за вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями та податковими деклараціям складає 40896 грн. основного боргу за деклараціями, 2227,75 грн. основного боргу та 170,00 грн. штрафної санкції за податковими повідомленням-рішеннями.

Згідно ст.2 Закону України "Про плату за землю" №2535-ХІІ від 03.07.1992 (зі змінами та доповненнями) плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Стаття 13 вказаного Закону встановлює, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, —договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 14 Закону України "Про плату за землю" визначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до лютою поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними  частками за місяцями.

Зі справи вбачається, що відповідачем 27.01.2010 року надано ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська податковий розрахунок земельного податку на 2010 рік, в якому податкове зобов’язання з земельного податку на 2010 рік визначено відповідачем самостійно в сумі 72850,30 грн. зі сплатою рівними частками по 6070,86 грн. протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Узгоджене податкове зобов’язання з земельного податку за листопад-грудень 2010 року в сумі 12 141,72 грн. по строкам сплати відповідач не сплачено, внаслідок чого податковий борг відповідача з земельного податку по розрахунку земельного податку на 2010 рік станом на 07.06.2011 року склав 12 141,72 грн.

01.02.2011 року відповідачем надано ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська податковий розрахунок земельного податку на 2011 рік, в якому податкове зобов’язання з земельного податку на 2011 рік визначено відповідачем самостійно в сумі 72850,30 грн. зі сплатою рівними частками по 6070,86 грн. протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Узгоджене податкове зобов’язання з земельного податку за січень-квітень 2011 року по строкам сплати відповідач не сплатив, внаслідок чого його податковий борг з земельного податку по розрахунку земельного податку на 2011 рік станом на 07.06.2011 року склав 24 283,44 грн.

Таким чином, станови на 07.06.2011 року податковий борг відповідача з земельного податку, який виник внаслідок несплати податкового зобов’язання за вищевказаними податковими розрахунками на 2010 та 2011 роки складає 12141,72 грн. та 24 283,44 грн.

17.03.2011 року відповідач надав до ДПІ у Ленінському районі податкову декларацію з податку на доходи фізичних осіб за лютий 2011 року, в якій визначив самостійно податкове зобов’язання на загальну суму 21 040,25 грн.; отже податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб за лютий 2011 року є узгодженим з 17.03.2011 року, а відповідач зобов’язаний був сплатити податкове зобов’язання відповідно у строк до 31.03.2011 року.

Сплата відповідачем узгодженого податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 21 040,25 грн. по строку сплати була часткова, внаслідок чого податковий борг відповідача з податку на доходи фізичних осіб станом на 07.06.2011 року склав 18745,09 грн.

Станом на 07.06.2011 року податковий борг відповідача з податку на доходи фізичних осіб по податковій декларації від 17.03.2011 року складає 18 745,09 грн.

10.05.2011 року відповідач надав до ДПІ в Ленінському районі декларацію з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року, в якій визначив самостійно податкове зобов’язання на загальну суму 1202 грн.

Податкові зобов’язання з податку на прибуток самостійно визначені у декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року є узгодженим з 10.05.2011 року і відповідач зобов’язаний був сплатити податкове зобов’язання відповідно у строки до 20.05.2011 року.

Однак, відповідач узгоджене податкове зобов’язання з податку на прибуток по строку сплати не сплатив, внаслідок чого його податковий борг за декларацією з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року станом на 07.06.2011 року склав 1202 грн.

Згідно вимог п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний самостійно платити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

У відповідності до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг – сума грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження , але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої сум грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Згідно п. 59.9 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

У відповідності до приписі п.60.6 ст.60 Податкового кодексу України на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

Закон №2181-Ш містить такі ж за змістом норми права.

Судом з’ясовано, що позивачем направлено відповідачу першу податкову вимогу №1/370 від 07.06.10р., яку він отримав 12.07.10р., про що свідчить копія поштового повідомлення, та другу податкову вимогу №2/489 від 11.08.10р., яку він отримав 15.09.10р., про що свідчить копія поштового повідомлення.

У зв’язку з тим, що відповідач не відреагував на вищезазначені податкові вимоги та не погасив заборгованість інші вимоги податковим податковим органом не формувались.    

Згідно ст.ст. 67, 68 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори у порядку і у розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України встановлено обов’язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Докази сплати відповідачем наявної у нього заборгованості в розмірі 99665,48 грн. у справі відсутні.

Між тим, суд звертає увагу на те, що загальна сума заборгованості відповідача по зазначеним видам податку складає 99665,48 грн. (без врахування штрафних санкцій, які заявляються позивачем до стягнення – 334,48 грн.), а в позовній заяві позивач просить стягнути лише 89999,96 грн. (без штрафних санкцій - 89665,48 грн.).

Частиною 1 п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органом державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а частиною 2 статті 19 Конституції України - що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи до уваги те, що на час розгляду справи сума податкового боргу з усіх видів податку відповідачем не сплачена в добровільному порядку, відповідних доказів не надано, враховуючи те, що суд не має процесуального права виходи за межі позовних вимог та збільшувати заявлену до стягнення суму боргу, в даному випадку позовні вимоги задовольняються частково лише в межах суми позову в розмірі 89665,48 грн. (основна сума боргу по податкоми зобов’язанням).

Позивачем внаслідок несплати відповідачем узгоджених податкових зобов’язань нараховано до стягнення з останнього штрафні (фінансові) санкції, зокрема, 108,23 грн. пені з податкового боргу по податку на додану вартість, 185,50 грн. пені з податкового боргу з земельного  податку, 40,45 грн. пені з податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, всього на загальну суму 334,48 грн.

Однак, позивачем на вимогу суду не надано докази (відповідні рішення або ж облікові картки платника податку) по нарахуванню вищезазначених сум пені, у зв’язку із чим в задоволені позовних вимог в цій частині слід відмовити, як таких, що не підтверджені документально.

 Керуючись  ст.ст.2, 8-12, 158-163  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська до державного Дніпропетровського ливарно-механічного заводу про стягнення податкового боргу - задоволити частково.

Стягнути до бюджету з державного Дніпропетровського ливарно-механічного заводу (код ЄДРПОУ 02500221) загальну суму податкового боргу у розмірі 99 665,48 грн., в тому числі:

- з податку на додану вартість у сумі 43 293,75 грн. (40896 грн. основного боргу за деклараціями +2227,75 грн. основного боргу за податковими повідомленням-рішеннями + 170,00 грн. основного боргу за податковим повідомленням-рішенням) на рахунок №31113029700009 в ГУДКУ у Дніпропетровській області, отримувач платежу – ВДК у Ленінському районі м. Дніпропетровська;

- з земельного податку в сумі 36 424,64 грн. (12141,72 грн. основний борг + 24 283,44 грн. основний борг) на рахунок №33211811700009 в ГУДКУ у Дніпропетровській області, отримувач платежу – ВДК у Ленінському районі м. Дніпропетровська;

- з податку на доходи фізичних осіб у сумі 18 745,09 грн. на рахунок №33211800700009   в ГУДКУ у Дніпропетровській області, отримувач платежу – ВДК у Ленінському районі м. Дніпропетровська;

- з податку на прибуток в сумі 1202 грн. на рахунок №31118002700009 в ГУДКУ у Дніпропетровській області, отримувач платежу – ВДК у Ленінському районі м. Дніпропетровська.

В задоволенні позовної вимоги про стягнення пені з податкового боргу – відмовити.

 

          Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.



Суддя                      < (підпис) > 

< Список >

< Список >

< Список >С.В. Ніколайчук

< Текст > 

                                                                         

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація