29.04.2011
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2011 р. Справа № 2а/0470/4388/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук Світлана Василівна < Текст >
при секретаріОрлов О.В.
за участю:
представника позивача:
представника від відповідача: ОСОБА_3 (дов. у справ);
не з’явився (належно повідомлений),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Елін-2007" до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та протиправними дії, -
ВСТАНОВИВ:
12 квітня 2011 року Приватне підприємство "Елін-2007» звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську, в якому просить визнати недійсними податкове повідомлення-рішення №0000692301/9407 від 16 березня 2011 року по нарахуванню податку на прибуток підприємств в сумі 15 000,00 грн., штрафні санкції на суму 3 750,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000702301/9406 від 16 березня 2011 року по нарахуванню податку на додану вартість в сумі 12 000,00 грн., штрафні санкції на суму 3000,00 грн., а також визнати протиправними дії відповідача із самостійного тлумачення змісту правочинів.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що податковий орган, перевищуючи свої службові повноваження, вчинив дії, склав акт перевірки і виніс податкові повідомлення-рішення, що не відповідають вимогам діючого законодавства, а саме позивач посилається на те, що ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.20 Податкового кодексу України не передбачено права тлумачення змісту правочинів і проведення невиїзних документальних позапланових перевірок платників податків з питань дотримання вимог положень ст.ст.203, 215, 216, 626, 629, 837, 838 ЦК України з їх контрагентами, жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби визнати нікчемними правочини та дані, зазначені платником податку у податкових деклараціях.
Акт перевірки позивач вважає таким, що оформлено з порушенням діючого законодавства і в якому викладено недостовірні факти і, як слідство, зроблені донарахування податків з порушенням діючого податкового законодавства, оскільки у позивача наявні усі документи, які підтверджують правомірність віднесення ним господарських витрат до валових витрат, та податкові накладні, на підставі яких здійснено нарахування податкового кредиту в червні 2010р.
Ухвалою суду від 14.04.2011р. відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/4388/11 та призначено справу до розгляду на 28.04.2011р., запропоновано відповідачу надати до суду письмові заперечення проти позову та докази, якими вони обґрунтовуються і які в нього є.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, на задоволенні позовних вимог наполягав.
Представник відповідача, повідомлений належним чином про час та місце засідання суду, докази чого наявні у справі, в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, заперечення проти позову та жодних інших документів не подав.
Особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов’язки (ч.2 ст.49 КАС України).
У разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (ч.4 ст.128 КАС України).
Дослідивши чинне законодавство, матеріали справи та доводи представника позивача, суд зробив висновок, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Згідно наказу начальника ДПІ у м.Дніпродзержинську від 17.02.2011р. №390 та відповідно до вимог п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України працівниками Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську проведено документальну невиїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт №1185/56/23-206/35577263 від 03.03.2011 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Елін-2007» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Вілком-імпорт» з питань дотримання вимог положень ст.ст.203, 215, 216, 626, 629, 837, 838 ЦК України за період з 01.06.2010р. по 30.06.2010р.».
Предметом перевірки позивача з його контрагентом ТОВ «Вілком Імпорт» були договори сторін про надання автотранспортних послуг №15/06-10 від 01.06.2010 року та про надання інформаційно-консультаційних послуг №15/06-10/1 від 01.06.2010 року.
В акті перевірки зафіксовано, що в ході перевірки ТОВ «Вілком Імпорт» (акт перевірки від 27.08.10р. №599/23-7/37102136) не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Вілком Імпорт» до контрагентів-покупців, не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у травні 2010 року, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Вілком Імпорт» та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків; що зазначені правочини відповідно до ч.1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю, в результаті чого зроблено висновок про порушення позивачем п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.94р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», із змінами та доповненнями (надалі Закон №334/94-ВР), та донараховано податок на прибуток за ІІ квартал 2010 року в сумі 1500 грн., порушення п.4.1 пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі Закон «168-ВР) за червень 2010 року в сумі 12000 грн.
Однак, позивач вважає, як вже зазначалось вище, що податковий орган не наділений повноваженнями проводити документальну невиїзну перевірку його підприємства з питань дотримання вимог положень ст.ст.203, 215, 216, 626, 629, 837, 838 ЦК України з його контрагентом та самостійно тлумачити зміст правочинів, тому просить визнати протиправними дії відповідача із самостійного тлумачення змісту правочинів, посилаючись при цьому на п.8 ч.2 ст.162 КАС України.
Органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України (п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 цього Кодексу).
Відповідно до вимог п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
В судовому засіданні представником позивача надано для огляду копію наказу начальника ДПІ у м.Дніпродзержинську від 17.02.2011р. №390 на проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Елін-2007», в якому підставою проведення перевірки зазначено п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.
Документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України).
Позивачем надано для перевірки матеріали, перелік яких зазначено в акті перевірки (арк. справи 13).
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що перевірка проведена відповідачем без перевищення його повноважень, визначених діючим законодавством.
Висновки відповідача щодо змісту правочинів, викладенні ним в акті перевірки, який є службовим документом, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, тобто не має юридичної сили і за своєю правовою суттю не є актом в розумінні ч.2 ст.17 КАС України.
Таким чином, у суду відсутні підстави застосовувати п.8 ч.2 ст.162 КАС України і в задоволенні вимоги позивача про визнання протиправними дії відповідача із самостійного тлумачення змісту правочинів слід відмовити.
На підставі акту перевірки ДПІ у м.Дніпродзержинську 16.03.2011р. винесено податкові повідомлення рішення:
- №0000702301/9406, яким згідно із п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, абз.2 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168-ВР позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість на суму 15000 грн., з яких 12 000,00 грн. – основний платіж, 3000,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції;
- №0000692301/9407, яким згідно із п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, абз.2 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, пп.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на суму 18750 грн., з яких 15 000,00 грн. – основний платіж, 3 750,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.
Валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (ст.5.1 Закону №334/94-ВР).
Відповідно п. 5.3.9 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно п.7.4.5 Закону №168-ВР (Закон втратив чинність на підставі Кодексу №2755-VI (2755-17) від 02.12.2010 року, проте, правовідносини виникли у момент, коли норми закону були чинними) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Судом встановлено, що між ТОВ “Вілком Імпорт” та ПП “Елін-2007” укладено договір про надання автотранспортних послуг №15/06-10 від 01.06.2010 року, згідно умов якого ТОВ «Вілком Імпорт» надало ПП “Елін-20077” транспортні послуги на загальну суму 42 000 грн., в тому числі вартість послуг без ПДВ – 35 000 грн., ПДВ – 7 000 грн., що підтверджується актом виконання послуг від 30.06.2010 року, рахунком від 30.06.2010 року, заявками від 01.06.2010 року, 09.06.2010 року, 21.06.2010 року та товарно-транспортними накладними від 01.06.2010 року, 10.06.2010 року та 24.06.2010 року, податковою накладною №671 від 30.06.2010р., які підписані та скріплені печатками обох сторін.
Також, між сторонами укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг №15/06-10/1 від 01.06.2010 року, згідно умов якого ТОВ «Вілком Імпорт» надало ПП “Елін-2007” інформаційно-консультаційні послуги на загальну суму 30 000 грн., в тому числі вартість послуг без ПДВ – 25 000 грн., ПДВ – 5 000 грн., що підтверджується актом виконання послуг від 30.06.2010 року, рахунком від 30.06.2010 року, податковою накладною №672 від 30.06.2010р., які підписані та скріплені печатками обох сторін.
На підставі цих документів позивачем віднесено до валових витрат за червень 2010р. понесені ним згідно договорів витрати та включено до податкового кредиту за цей період суми, підтверджені відповідними податковими накладними.
Відповідач в акті перевірки вказав, що в порушення п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» надані позивачем до перевірки паперові носії (наведені вище первинні документи) не мають статусу первинних документів, у зв’язку із чи донараховано позивачу податок на прибуток приватних підприємств та податок на додану вартість за червень 2010р.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону №16-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Податкова накладна видасться платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168-ВР).
Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зареєстрованою як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (пункти 2 та 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997року за №233/2037).
Факт подання ТОВ «Вілком Імпорт», яке у червні 2010р. було зареєстроване як платник податку на додану вартість, декларацій з податку на додану вартість за червень 2010р. зафіксований у акті перевірки (арк.справи 11).
З матеріалів справи вбачається, що всі первинні документи, надані позивачем, відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по придбанню товару.
Так як зазначені вище договори не визнані недійсними в судовому порядку, у відповідача не було законних підстав для висновку про те, що такі витрати не відносяться до господарських та про виключення цих витрат з валових.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.
Усе наведе вище дає підстави зробити висновок про незаконність спірних податкових повідомлень-рішень, через що останні слід визнати недійсними. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Приватного підприємства "Елін-2007" задоволити частково.
Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 16.03.2011р. №0000/692301/9407 про нарахування податку на прибуток підприємства в сумі 15000 грн. і штрафних санкцій 3 750 грн. та від 16.03.2011р. №0000702301/9406 по нарахуванню податку на додану вартість в сумі 12000 грн. і штрафних санкцій 3000 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Судові витрати розподілити пропорційно задоволеним позовним вимогам. Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "Елін-2007" 1,70 грн. судового збору.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 29.04.2011р.
Суддя < (підпис) >
< Текст >
< Список >
< Список >
< Список >С.В. Ніколайчук
< Текст >
< ПІБ Судді >
< ПІБ Судді >