Дата документу 02.02.2012

                                                            Справа № 2-3601/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

02.02.2012 р.                                                                                                                   м. Вінниця

          Ленінський районний суд м. Вінниці в складі

головуючого судді Борисюк І.Е.

за участю секретаря Жовтун М.А. ,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ТОВ «ЕКО-Сфера»за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Ленінського районного суду м. Вінниці звернувся ОСОБА_1 з позовом до ТОВ «ЕКО-Сфера»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що 30.05.2011 року, близько 11 години 20 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки «Форд-фокус»д.н.з. НОМЕР_3, позивач рухався по вул. Хмельницьке шосе в напрямку вул. Юності в м. Вінниці. Перед світлофорним об'єктом, що знаходиться біля трамвайної зупинки «Студентська», він зупинив керований ним автомобіль в лівій крайній смузі свого напрямку руху за автомобілем марки «Форд-Сієра»д.н.з. НОМЕР_1, який зупинився на заборонений сигнал світлофору. Очікуючи коли ввімкнеться зелений сигнал світлофора, несподівано відчув потужний удар в задню частину свого автомобіля від якого його посунуло вперед, що призвело до зіткнення передньою частиною його автомобіля із задньою частиною автомобіля марки «Форд-Сієра»д.н.з. НОМЕР_1, який стояв попереду. Коли позивач озирнувся назад, то побачив, що на його автомобіль здійснив наїзд автомобіль марки «ЗІЛ-ММЗ»транзитний д.н.з. НОМЕР_2, який рухався позаду. Отямившись від переляку позивач вийшов із свого автомобіля і побачив, що його задня частина значно пошкоджено від удару автомобіля «ЗІЛ-ММЗ»т.д.н.з. НОМЕР_2, а також пошкоджено передній бампер його автомобіля від зіткнення із автомобілем марки «Форд-Сієра» д.н.з. НОМЕР_1. На місце ДТП були викликані працівники ДАІ, які зафіксували обставини пригоди, опитали учасників ДТП, оглянули транспортні засоби, що були пошкоджені внаслідок ДТП, зафіксували пошкодження транспортних засобів. Після проведеної перевірки обставин ДТП відносно водія автомобіля «ЗІЛ-ММЗ»т.д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 було складено адміністративний протокол за порушення вимог п.13.1. ПДР України, яке полягало у неправильному обранні швидкості руху та недотримання  безпечної дистанції до  транспортного  засобу,  що  знаходився  попереду. Зазначене порушення вимог ПДР призвело до зіткнення трьох транспортних засобів та їх пошкодження, тобто вчинення зазначеною особою адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП. Постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 30 червня 2011 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 гривень в доход держави. ОСОБА_2 свою вину в ДТП визнав та 30.06.2011 року сплатив штраф в сумі 340 гривень. Внаслідок неправомірних дій водія ОСОБА_2 ОСОБА_1 завдано значної матеріальної і моральної шкоди. Завдана ОСОБА_1, як потерпілому за ст. 269 КУпАП, матеріальна шкода полягає у наступному. Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження № 1573 від 08.06.2011 року встановлено технічні пошкодження належного йому автомобіля, перелік деталей, що підлягають заміні і не підлягають відновленню, вартість деталей, які необхідно замінити, перелік, об'єм і вартість ремонтних робот, вартість необхідних для ремонту матеріалів . Зазначеним висновком встановлено, що матеріальний збиток, завданий йому, як власнику автомобіля «Форд-фокус»державний номерний знак НОМЕР_3, внаслідок його пошкодження при ДТП становить 27 316 гривень 21 копійку. За видачу доручення представнику позивача, вчинення нотаріальних дій, нотаріусу ним сплачено 200 грн. Отже, завдана позивачу неправомірними діями відповідача матеріальна шкода становить 27 516 гривень 21 копійку. Крім того, неправомірними діями водія ОСОБА_2 позивачу - потерпілому ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду, яка полягає у наступному. Внаслідок ДТП він пережив сильний переляк за своє життя та здоров'я. Внаслідок значного пошкодження їх сімейного автомобіля, його експлуатація є неможливою, тобто неможливе його використання за призначенням. Неправомірними діями відповідача було порушено життєві плани позивача, його звичайний ритм життя. Після ДТП він вимушений займатися ремонтом автомобіля, займатися підшукуванням кваліфікованих майстрів, матеріалів для його якісного ремонту, що створює для позивача труднощі і негаразди, призводить до моральних переживань і страждань. В зв'язку із пошкодженням його автомобіля позивач вимушений оплачувати експертизи, юридичні послуги, витрачатися на ремонт, численні поїздки по різним інстанціям та установам. Тобто, позивач вимушений займатися справами, які не планував, якими ніколи не займався, витрачатися на які не розраховував. З вини відповідача порушилися особисті плани позивача і його сім'ї на майбутнє. Такі обставини призвели до сильних нервових переживань і моральних страждань, які в свою чергу потягнули за собою втрату сну і апетиту, виникненню депресивного стану. Саме тому, виходячи із довготривалості, глибини перенесених позивачем моральних переживань та страждань ОСОБА_1 оцінюю завдану йому моральну шкоду у суму 3000 гривень. Перевіркою обставин пригоди встановлено, що на момент ДТП власником джерела підвищеної небезпеки, яким спричинено шкоду, є ТОВ «ЕКО-сфера», відповідно до довідки-рахунку серії КІМ № 648178. Згідно зазначеного документу, датованого 26.05.2011 року, відповідачу ТОВ «ЕКО-Сфера»видано автомобіль марки «ЗІЛ-ММЗ 554 СПГ», шасі № НОМЕР_4, та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5. Належність зазначеного автомобіля відповідачу підтверджено також наявністю подорожнього листа, датованого 30.05.2011 року за № 17, посвідченого печаткою ТОВ «ЕКО-Сфера»№ 5 із зазначенням прізвища водія  ОСОБА_2. Отже цивільна правова відповідальність за заподіяну позивачу матеріальну та моральн шкоду за законом покладено на власника джерела підвищеної небезпеки - ТОВ «ЕКС Сфера». Крім того судові витрати по справі, які для позивача є значними, полягають наступному: державне мито за розгляд справи в суді позивачем сплачено у сумі 276 грн., та 150 грн., послуги банку 6 грн., разом 432 грн.; ІТЗ сплачено у сумі 120  грн., послуги банку 3 грн., разом 123 грн.; за надання юридичної допомоги по справі і за ведення справі в суді позивачем сплачені 2 500 грн.; за проведення автотоварознавчого дослідження ним сплачено 506  грн. 52 коп., банківські послуги 5, 07 грн., разом 511 грн. 59 коп.; за виклик телеграмами ОСОБА_2,  ТОВ «ЕКО-Сфера»для участі в огляді пошкодженого автомобіля «Форд-фокус», позивачем сплачено 57 грн. 20 коп. і 49 грн. 64 коп., разом в сумі 106 грн. 84 коп. Отже, загальна сума понесених позивачем судових витрат становить 3 673, 43 грн. і підлягає стягненню з відповідача відповідно до ст.ст. 79, 84, 88 ЦПК України. Вище викладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про стягнення на користь ОСОБА_1 з ТОВ «ЕКО-Сфера»27 516 гривень 21 копійку в відшкодування матеріальної шкоди та 3 000 гривень в відшкодування моральної шкоди, а також судових витрат по справі в сумі 3 673 гривень 43 копійки.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги зменшив, оскільки після звернення позивача до суду на його рахунок було перераховано 21 723, 51 гривень, просив суд стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 5 792,92 гривень, моральну шкоду в розмірі 3000, 00 гривень, а також судові витрати в сумі 3 763, 43 гривень, аргументуючи вимоги мотивами, викладеними в позовній заяві. Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав.

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 заперечував щодо задоволення позовних вимог.

По справі встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

30.05.2011 року об 11 год. 20 хв. в м. Вінниці по вул. Хмельницьке шосе сталася дорожньо-транспортна пригода. ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Зіл-ММЗ»тр.н. НОМЕР_2 не вибрав безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції, допустив зіткнення з автомобілем марки «Форд»д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 та автомобілем марки «Форд Сієра»д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

30.06.2011 року постановою Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340, 00 гривень. (а.с. 31)

Власником автомобіля марки «Зіл-ММЗ»тр.н. НОМЕР_2 є ТОВ «ЕКО-Сфера», що підтверджується довідкою-рахунком від 26.05.2011 року. (а.с. 32)

Згідно подорожнього листа № 17 від 30.05.2011 року, працівник ТОВ «ЕКО-Сфера»ОСОБА_2 виконував свої трудові обов’язки 30.05.2011 року на автомобілі марки «Зіл-ММЗ»тр.н. НОМЕР_2, що в тому числі, не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні. (а.с. 33)

Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 08.02.2011 року та зареєстрованої в реєстрі за № 842, ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_1 розпоряджатися від його імені (продати, обміняти, здавати в оренду, позичку) належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію (техпаспорта) ТЗ НОМЕР_6, виданого 20.07.2010 року Вінницьким ВРЕР УДАІ УМВС України у Вінницькій області, реєстраційний № НОМЕР_3, транспортним засобом марки «FORD FOCUS». Даною довіреністю, також, визначено право ОСОБА_1 отримувати страхові відшкодування, у випадку спричинення автомобілю пошкодження іншими особами в результаті ДТП чи заподіяну шкоду повіреною особою іншим транспортним засобом під час керуванням автомобілем, як джерелом підвищеної небезпеки, укладати правочини про відшкодування заподіяної шкоди, одержувати та сплачувати за такими правочинами грошові суми у розмірах згідно із калькуляціями або за домовленістю, вчиняти також інші дії, пов’язані з цією довіреністю.

Згідно ч. 1 ст. 396 ЦК України, особа,  яка  має речове право на чуже майно,  має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу. Право  володіння  виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником,  а також на інших підставах, встановлених законом, відповідно до ч. 1 ст. 398 ЦК України.

Згідно висновку автотоварознавчого дослідження з визначенням матеріального збитку внаслідок пошкодження транспортного засобу № 1573 від 08.06.2011 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Форд-Фокус д/н НОМЕР_3 станом на час огляду складає 27 316, 21 гривень. (а.с. 13-26)

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична  або  фізична  особа  відшкодовує шкоду,  завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної безпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утримання транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується  на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Приймаючи до уваги вище викладене, суд приходить до висновку, що відповідач, повинен нести відповідальність за заподіяну шкоду з вини його працівника внаслідок ДТП.

Оскільки цивільно-правову відповідальність власника автомобіля - відповідача було застраховано в ПАТ «СК «Перша», то останнє відповідно до умов договору страхування здійснило страхову виплату в сумі 21 723, 41 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 654 від 05.08.2011 року. (а.с. 55)

В судовому засіданні сторонам було роз’яснено їх право звернутись до суду з клопотанням про призначення судової авто-товарознавчої експертизи, однак сторони таким правом не скористались. Представник відповідача та третя особа зазначили, що були присутні при огляді транспортного засобу, який було складено 07.06.2011 року, були ознайомлені з актом. (а.с. 19)

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну   відповідальність, у  разі   недостатності   страхової   виплати   (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).   

Враховуючи викладене, суд вважає вину працівника відповідача у скоєнні ДТП доведеною і приходить до висновку, враховуючи положення ч. 1 ст. 1172 ЦК України, про правомірність пред'явлених позивачем вимог до відповідача та стягненню з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди в сумі 5 592, 92 гривень, що складається з різниці суми матеріального збитку - 27 316, 21 гривень та суми виплачено страхового відшкодування - 21 723, 41 гривень.  

12.07.2011 року було оформлено довіреність, яка була посвідчена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу і зареєстрована в реєстрі за № 1874, якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_6 на представлення, в тому числі, його інтересів  в суді.(а.с. 36)

За посвідчення вище зазначеної довіреності, позивач сплатив 200, 00 гривень, що підтверджується довідкою № 1874 від 12.07.2011 року. (а.с. 37)

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 200,00 гривень за видачу доручення представнику позивача, вчинення нотаріальних дій, суд прийшов до висновку про відмову в їх задоволенні, оскільки ці витрати, враховуючи положення ст. 79 ЦПК України, не належать до судових витрат і не є матеріальною шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 3 000, 00 гривень, то суд приходить до висновку про часткове задоволення цих позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із пошкодженням її майна.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, на що звернув увагу Верховний Суд України в п. 5 постанови Пленуму від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Під моральною  шкодою  слід  розуміти  втрати  немайнового характеру  внаслідок  моральних  чи фізичних страждань,  або інших негативних  явищ, заподіяних фізичній  чи   юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до  чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі,  гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної),  прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у  зв'язку  з  незаконним  перебуванням  під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження  активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідальність за завдану моральну шкоду відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України відшкодовується особою, яка її завдала.

Судом встановлено наявність спричинення працівником відповідача –ОСОБА_2 під час виконання ним своїх трудових обов'язків моральної шкоди позивачу, в тому числі наявний причинний зв’язок між шкодою і протиправним діянням заподіювача, позивачем зазначено в чому саме полягає ця шкода, і зазначено з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, але не зазначено якими доказами це підтверджується.

Зазначені вище обставини на переконання суду призвели до спричинення позивачу моральної шкоди, яка виразилася в душевних та фізичних стражданнях, яких він зазнав  в зв’язку із заподіянням шкоди винними діями працівника відповідача під час виконання ним своїх трудових обов'язків, необхідністю  вимушених змін у виробничих та життєвих стосунках. Беручи до уваги ступінь вини ОСОБА_2, враховуючи положення ч. 1 ст. 1172 ЦК України, характер моральних страждань, які переніс позивач, а також вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди з відповідача на його користь підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 1000, 00 гривень.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними  є докази,  які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність  конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до принципу диспозитивності суд розглядає справу на підставі доказів, поданими сторонами.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих доказів.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, приходить до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167, ч. 2 ст. 1187 ЦК України для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки (шкоди); 3) причинного зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. Тобто, відповідальність наступає лише в разі наявності всіх вище названих чотирьох складових. Так судом було встановлено, що саме працівником відповідача –ОСОБА_2 під час виконання ним своїх трудових обов'язків були вчинені протиправні дії, ДТП сталося саме з його вини. Відповідно, присутня наявність складу адміністративного правопорушення та, враховуючи положення ч. 1 ст. 1172 ЦК України, наявні підстави для відповідальності відповідача за завдану матеріальну та моральну шкоду їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до п. 2 та п. 4 ч. 3 ст. 79 ЦПК України, до витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу та витрати, пов’язані із проведенням судових експертиз.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу в сумі 2 500, 00 гривень з відповідача на користь позивача, то суд приходить до висновку, що дані витрати підлягають частковому стягненню з відповідача на користь позивача з наступних підстав.

30.05.2011 року між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_6 було укладено угоду № 81 про надання юридичних послуг, якою встановлена вартість послуг в розмірі 2 500,00 гривень.(а.с. 35) Адвокатом ОСОБА_6 30.05.2011 року була видана ОСОБА_1 квитанція про оплату останнім гонорару за ведення цивільної справи про відшкодування шкоди в сумі 2 500, 00 гривень. (а.с. 34)

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 є адвокатом, згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової  допомоги  адвоката або іншого фахівця в галузі права,  несуть сторони,  крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат                  на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»розмір  компенсації  витрат  на правову допомогу у цивільних справах,  в яких така компенсація виплачується  стороні, на користь  якої ухвалено судове рішення, іншою стороною,  а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків   встановленої  законом  мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій  поза судовим  засіданням  та  під  час ознайомлення  з  матеріалами  справи  в  суді,  що визначається у відповідному судовому рішенні.

Угода № 81 від 30.05.2011 року про надання юридичних послуг є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором, згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України. Представником позивача не надано акту виконаних робіт щодо надання юридичних послуг, укладення договору не є фактом його виконання, відповідно суду неможливо встановити, яка саме робота була зроблена представником позивача, в якому обсязі і скільки часу було витрачено, що відповідно, унеможливлює встановити відповідність заявленої вартості правової допомоги.

Суд, враховуючи затрати часу роботи адвоката, пов’язаної з розглядом даної справи, а саме: з 09 год. 50 хв. до 10 год. 40 хв., всього 50 хвилин (згідно журналу судового засідання від 02.02.2012 р.), його професіоналізм, вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 429, 20 гривень судових витрат за надання юридичної допомоги, із розрахунку 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи представника.  

Щодо стягнення витрат з відповідача на користь позивача за проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 506, 52 гривень, то суд відмовляє в їх стягненні, оскільки п. 4 ч. 3 ст. 79 ЦПК України, до витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать витрати пов’язані із проведенням лише судових експертиз, а автотоварознавче дослідження не є судовою експертизою.

Витрати на телеграми (повідомлення в огляді автомобіля) в сумі 106, 84 гривень не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки не віднесені до судових витрат, відповідно до ст. 79 ЦПК України.

Також не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача комісії за переказ коштів (банківські послуги) в сумі 14, 07 гривень, оскільки дані витрати не віднесені до судових витрат відповідно до ст. 79 ЦПК України.

На момент звернення позивача до суду з позовом, ним було сплачено судовий збір в сумі 276, 00 гривень + 150, 00 гривень, разом –426, 00 гривень та 120, 00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. (а.с. 2-7)

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 79 ЦПК України, в редакції що діяла на момент звернення позивача до суду, судові витрати, пов’язані з розглядом справи складались, в тому числі й з витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Згідно Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито», в редакції що діяла на момент звернення позивача до суду,  державне мито мало бути сплачено позивачем в розмірі 1 % від ціни позову, тобто в сумі 303, 16 гривень. Натомість, позивачем було сплачено державне мито в розмірі 1 % від розміру матеріального збитку – 276, 00 гривень та 5 % ціни позову (розміру моральної шкоди) – 150, 00 гривень, хоча 5 % ціни позову із позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової) шкоди сплачується лише із позовних заяв про розгляд питань  захисту  честі  та  гідності, згідно підпункту «ж»п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито», в редакції що діяла на момент звернення позивача до суду. Тобто, позивачем при зверненні до суду із позовом було сплачено державне мито в більшому розмірі.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена  сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення  судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Повернення сплаченої суми судового  збору  здійснюється  в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики, згідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи вище викладене, а також положення ч. 1 ст. 88 ЦПК України і те, що позовні вимоги було зменшено позивачем після часткової компенсації матеріального збитку вже після звернення ним до суду, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 283, 19 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 111, 36 гривень, що пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (92,80 %), а також  429, 20 гривень - витрати за надання юридичної допомоги. Судовий збір в сумі 122, 84 гривень підлягає поверненню позивачу, в порядку, визначеному ст. 7 Закону України «Про судовий збір», оскільки був сплачений в більшому розмірі на момент його звернення до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат  на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», ст. 7 Закону України «Про судовий збір», Декретом Кабінету Міністрів «Про державне мито»в редакції від 08.07.2011 року, ст.ст. 15, 23, ч. 1 ст. 396, ч. 1 ст. 398, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167, ч. 1 ст. 1172, ч. 1 та ч. 2 ст. 1187, ст.ст. 1188, 1194 ЦК України, п. 1 ч. 3 ст. 79 ЦПК України в редакції від 17.02.2011 року, ч. 1 ст. 3, ст.ст. 10, 11, 57-61, ч. 1 ст. 64, ст. 79,ч. 1 та ч. 2 ст. 84, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -                            

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-Сфера»(місцезнаходження: Вінницька область, Калинівський район, м. Калинівка, вул. Фрунзе, буд. 45, код ЄДРПОУ 32320552) на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 5 592 (п’ять тисяч п’ятсот дев’яносто дві) гривні 70 копійок, а також моральну шкоду в розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-Сфера»на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 283, 19 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 111, 36 гривень та витрати за надання юридичної допомоги в сумі  429, 20 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: