АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-1755-2006р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія із сімейних правовідносин - Демченко В.С.
Доповідач в апеляційній інстанції - Ювшин В.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" вересня 2006 р. Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Ювшина В.І.
суддів Трюхана Г.М., Бородійчука В.Г.
при секретарі Пономаренко Ю.І.
з участю відповідача ОСОБА_2
з участю пред.відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 20 липня 2006р. по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору дарування жилого будинку недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди,-
встановила:
ОСОБА_4. звернувся до суду з позовом доОСОБА_1 та ОСОБА_2. про визнання договору дарування житлового будинку недійсним, посилаючись на те, що він перебував з ОСОБА_1в шлюбі з 30 липня 2001 року по 19 вересня 2003 року.
Від шлюбу мають сина, ОСОБА_5. Під час шлюбу 05 вересня 2001 року вони купили будинковолодіння в м.Звенигородка, Черкаської області, по АДРЕСА_1. Після розірванню шлюбу він звернувся до суду з позовом про розподіл спільного майна подружжя, але під час судового слухання справи було встановлено, що без його згоди ОСОБА_2 подарувала будинковолодіння по АДРЕСА_1, ОСОБА_2. Просив суд визнати договір дарування жилого будинку по АДРЕСА_1 в м. Звенигородка, від 28 листопада 2003 року, - недійсним. Також ОСОБА_4. просив суд стягнути з відповідачкиОСОБА_1 понесені ним витрати по захисту своєї власності в сумі 1000 гривень.
Рішенням Звенигородського районного суду від 20 липня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_4. задоволено частково. Визнано договір дарування жилого будинку від 28 листопада 2003 року частково недійсним. Визнано право власності по 1\2 частині жилого
2
будинку з відповідною частиною господарських споруд по АДРЕСА_1 в м.Звенигородка за ОСОБА_4. та ОСОБА_2. та стягнуто зОСОБА_1 на користь позивача 500 гривень судових витрат.
В апеляційних скаргах ОСОБА_2 та ОСОБА_2. просять рішення Звенигородського районного суду від 20 липня 2006 року скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким ОСОБА_4. відмовити в позові.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Справа слухалась неодноразово. Відповідно до ухвали апеляційного суду Черкаської області від 16 травня 2005 року, якою вже було скасоване судове рішення між цими ж сторонами з даного предмету спору, було зроблено висновки про те, що даний спір про визнання договору дарування жилого будинку від 28 листопада 2003 року необхідно об'єднати в одне провадження і слухати з іншою цивільною справою за позовом ОСОБА_4. доОСОБА_1 про розподіл спільного будинковолодіння по АДРЕСА_1 в м.Звенигородка. В матеріалах справи (а.с.78) мається ухвала про об'єднання в одне провадження цивільної справи за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_4. про розподіл спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4. доОСОБА_1 про розподіл будинковолодіння та за позовом ОСОБА_4. доОСОБА_1 про визнання договору дарування жилого будинку недійсним, а також мається заява ОСОБА_4. про об'єднання даних цивільних справ в одне провадження (а.с.145). Але в матеріалах справи відсутні позовні заяви та додані до них матеріали про розподіл спільного майна подружжя та про розподіл будинковолодіння.
Відповідно до ч.2 ст.ЗП ЦПК України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи. Однак суд першої інстанції дану вказівку апеляційної інстанції не виконав, не об'єднав в одне провадження всі вказані позови та не розглянув їх в одному провадженні.
Разом з тим, при відсутності в даному провадженні позову про визначення частки у спільному майні подружжя, суд першої інстанції в порушення вимог ч.І ст. 11 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог та визначив частки сторін у спірному будинку. В порушення п.З ч.І ст.215 ЦПК України, суд першої інстанції не перевірив та не дав оцінки договору позики, на який посилається ОСОБА_2, від 05 вересня 2001 року, за яким вона позичила гроші на купівлю будинковолодіння по АДРЕСА_1 в м.Звенигородка.
Згідно ч.З ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами
апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне
застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є
обов'язковою підставою для скасування рішення.
Невиконання судом першої інстанції висновку та мотивів, з яких було скасоване попереднє рішення, які являлись обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи відповідно до ч.2 -ст.311 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування рішення суду та передачі справи на новий судовий розгляд.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати,-
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_1та ОСОБА_2 на рішення Звенигородського районного суду від 20 липня 2006 року задоволити частково.
з
Рішення Звенигородського районного суду від 20 липня 2006 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двох місяців, починаючи з дня її проголошення.