Р І Ш Е Н Н Я

 І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

                    Справа №2-272/11

                            2/2-27/30/2012

          06.02.2011  р.                                                                                          м.Харків

          Московський районний суд м.Харкова під головуванням судді Горбунової Я.М., при секретарі Маріновій О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, СГІРФО Московського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області про зняття з реєстраційного обліку та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про вселення,  

в  с   т  а  н  о  в   и  в:

Позивач ОСОБА_1 26.05.2009 р. звернулася до суду із позовом   про розірвання договору найму житлового приміщення та скасування реєстрації відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності та виселення ОСОБА_5, ОСОБА_3 із зазначеної квартири, з тих підстав, що відповідачі порушують її права власника на вільне використання та розпорядження квартирою. Відповідачі не бажають знятися з реєстраційного обліку за зазначеною адресою, не сплачують комунальні платежі, не сплачують ніяких коштів за користування її власністю, а проживання в квартирі відповідача ОСОБА_5 із своєю родиною, не дає можливості їй   самій із своєю родиною використовувати свої квартиру для проживання, через що вона проживає в іншій неблагоустроєній квартирі.

28.12.2011 р. представник позивача ОСОБА_6 письмово уточнив позовні вимоги, відмовившись від вимог щодо розірвання договору найму та виселення відповідачів, так як останні на час вирішення спору в квартирі не проживають.

В судовому засіданні представник позивача уточнені вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Відповідачі позовні вимоги не визнали.

09.07.2009 р. представник відповідачів ОСОБА_7 подала зустрічну позовну заяву від імені ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про вселення  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спірну квартиру з підстав передбачених ст. 156 ЖК України, так як позивачі вважають, що їх права на проживання в спірній квартирі порушені, бо вони як члени сім’ї власника житла мають право на проживання та користування спірною квартирою, але власник чинить перешкоди, створюючи неможливі умови проживання.

В судовому засіданні відповідачі свої зустрічні позовні вимоги підтримали, ОСОБА_1 зустрічний позов не визнала.

Ухвалою суду  від 06.02.2011 р.  закрите провадження за позовом ОСОБА_1 про зняття з реєстраційного обліку в частині вимог до ОСОБА_5  в зв’язку з його смертю.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні  позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала.

Від третьої особи СГІРФО Московського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника служби.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_4, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є власником квартири  АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, посвідченого 14.04.2005 р. приватним нотаріусом ОСОБА_9

Зареєстровані в зазначеній квартирі на час розгляду спору –сестра позивача ОСОБА_2, племінник позивача  - ОСОБА_5,  племінниця позивача –ОСОБА_3

Відповідачі  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за спірною адресою були зареєстровані ще до набуття права власності позивачем на дану квартиру, як члени сім’ї колишнього власника, так як квартира належала на праві власності їх батькові ОСОБА_10   

Вказані обставини сторонами визнані в зв’язку з чим, доведенню не підлягають.

Відповідачі ОСОБА_11, ОСОБА_2 в спірній квартирі не проживають тривалий час, житлово-комунальні послуги за спірною адресою не сплачують.

З пояснень відповідача ОСОБА_2 вбачається, що вона виїхала з спірної квартири добровільно у 2003 р. і стала проживати в будинку АДРЕСА_2, який належав на праві власності матері ОСОБА_12 та її сестрі ОСОБА_13  У 2007 р. виїхала з квартири її дочка ОСОБА_11, яка разом з своїм чоловіком знімає інше житло. В спірній квартирі поселився у 2008 р. її син ОСОБА_5 разом із своєю дружиною ОСОБА_4,  де вони проживали на час пред’явлення до суду позову.

Таким чином, факт не проживання в спірній квартирі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сторонами визнаний. Крім того, відповідач ОСОБА_2 в суді зазначила, що ні вона, ні дочка не намагалися вселитися в спірне житло, бо вважали, що вони мають право на компенсацію за квартиру, яку обіцяла їм ОСОБА_1 від частки майна, що належала батькові.

В судовому засіданні відповідачі підтвердили, що отримували нотаріально засвідчену заяву  ОСОБА_1 з пропозицією  ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 знятися з реєстраційного обліку та звільнити спірну квартиру.

Не погоджуючись із зазначеною пропозицією відповідачі подали до суду зустрічну позовну заяву про  вселення їх у квартиру позивача, а також подали до суду самостійний позов про визнання договору дарування недійсним, який був залишений судом без розгляду за заявою позивачів.

На обгрунтування свого зустрічний позову позивачі зазначили, що ОСОБА_2 проживає в будинку  АДРЕСА_2  в поганих умовах, не має особистого житла, вимушена була виїхати з спірного житла та оселитися за вказаною адресою, в зв’язку з необхідністю доглядати за рідною тіткою ОСОБА_13, після смерті якої вона намагалася повернутися до житла своїх батьків, але сестра ОСОБА_1 її не впустила, через що вона вимушено продовжила проживати АДРЕСА_2.  Як зазначила в зустрічному позові ОСОБА_3 вона вимушено покинула спірну квартиру так як ОСОБА_1 створила всі можливі несприятливі умови для проживання.

Зазначене в зустрічному позові не співпадає з поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в суді, крім того,  обставини перешкоджання проживання із боку ОСОБА_1 ніякими доказами не підтверджені. Допитані в судовому засіданні  свідки  ОСОБА_8 та ОСОБА_4 також  підтвердили факт не проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в спірній квартирі і ніяких свідчень щодо чинення перешкод із боку ОСОБА_1 щодо проживання останніх не надали.

Відповідно до вимог ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд розглядає справи  в межах заявлених вимог  і на підставі наданих сторонами доказів, сторони мають рівні права щодо надання доказів, судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст.319 ЦК України  власник володіє, користується, розпоряджається  своїм майном на власний розсуд. Власника може бути зобов’язано  допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і порядку встановлених законом.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 та  ОСОБА_3  не відносяться до членів сім’ї ОСОБА_1,  добровільно покинули спірне житло і обрали місцем свого проживання інше житло, доказів перешкоджання в проживанні не встановлено, як само не встановлено передбачених законом підстав для зобов’язання ОСОБА_1 як власника спірного житла надати цим особам право проживати в квартирі,  в зв’язку з чим, підстав для задоволення зустрічної позовної заяви  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про їх вселення в квартиру не вбачається.

Щодо вимог позивача ОСОБА_1 про зняття ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з реєстраційного обліку суд вважає, що зазначені вимоги підлягають задоволенню, так як відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном і вибраний позивачем спосіб захисту свого права відповідає положенням ст. 16 ЦК України.

Збереження за  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 реєстрації за адресою АДРЕСА_1 порушує права власника на вільне користування та розпорядження своїм житлом, оскільки, нарахування оплати за окремі види комунальних послуг здійснюється на кількість зареєстрованих осіб, що призводить до безпідставного несення таких витрат позивачем, та при розпорядженні своїм майном власник обмежений у виборі варіантів такого розпорядження. Крім того, реєстрація за спірною адресою зазначених осіб, не відповідає положенням ст.6 Закону України  «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», за якими вони зобов’язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Тобто ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов’язані зареєструватися за місцем їх проживання, яким не є квартира позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

                                                   В  И  Р  І  Ш  И  В:

          Позов ОСОБА_1 задовольнити.

          Усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності, шляхом зняття з реєстраційного обліку за зазначеною адресою ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

          В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовити.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається через районний суд до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя -                                                            Я.М.Горбунова

           14.02.2012