Справа № 22-ц-4520/06р.                  Головуючий 1-ї інстанції ~ Савченко Г.М.

Категорія : відшкодування шкоди.                 Доповідач - Шевченко Н.Ф.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12  вересня 2006 року судова колегія судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого    -    Малійської CM.

суддів              -    Шевченко Н.Ф., Бобровського В.В.

при секретарі   -    Білицькій Ю.Є."

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 22 червня 2006 року по справі за позовом ТОВ «Автомобілі Росії» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

13    березня 2006 року Товариство з обмеженою відповідальні «Автомобілі Росії» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в сумі 4075 грн., посилаючись на те, що відповідач з 25.03.04р. по 12.11.04р. працював водієм у товаристві. З ним було укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

В результаті проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності ТОВ «Автомобілі Росії» встановлено факт невідповідності записам у шляхових листах водія ОСОБА_1, що потягло за собою понаднормові витрати бензину на суму 3075 грн. Крім того, відповідач скоїв викрадення двох циліндрів на суму близько 1000 грн.

ОСОБА_1 позов не визнав, посилаючись на те, що сумлінно виконував свої трудові обов'язки.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 22 червня 2006 року позов задоволено частково.

З ОСОБА_1 на користь ТОВ «Автомобілі Росії» стягнуто заподіяну майнову шкоду в сумі 3075 грн. та судові витрати у розмірі 51 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення районного суду скасувати, у позові відмовити, посилаючись на те, що воно постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Частково задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд виходив з того, що з відповідачем по справі ОСОБА_1 був укладений договір про повну матеріальну відповідальність у зв*язку з чим, вважав, що обов*язок по її відшкодуванню на відповідача повинно бути покладено відповідно ст. 1166 ЦК України.

Проте такі висновки суду   не грунтуються на вимогах законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 з 25.03.2004 року по 12.11,2004 ₄ року працював у позивача на посаді водія. Позов про відшкодування матеріальної ; шкоди до нього заявлено у зв*язку з порушенням ним трудових обов*язків, а тому покладення відповідальності на нього можливе не відповідно норм цивільного і законодавства, а згідно Кодексу законів про працю України.

Покладення на працівника повної матеріальної відповідальності за п.1 ст. 134 КЗпП України, як того просив позивач, посилаючись на укладений з ОСОБА_1 договір про повну матеріальну відповідальність, можливо лише за умови, що і робота, яку виконує працівник зазначена у Переліку посад і робіт, затверджених постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 22 грудня 1977 року № 447/24, який і досі не втратив чинності.

Посада водія не входить до вказаного Переліку. З інших підстав позов не заявлено.

Тому посилання суду на договір про повну матеріальну відповідальність є неправомірним.

Перевіряючи можливість покладення на ОСОБА_1 обмеженої матеріальної відповідальності, судова колегія враховує, що відповідачем не надано обгрунтованих доказів про наявність вини відповідача у спричиненні матеріальної шкоди.

Матеріали справи свідчать, що як на доказ вини відповідача позивач посилається на акт ревізії фінансово-господарської діяльності ТОВ «Автомобілі Росії» (а.с.9-11).

Проте як вбачається із тексту акту ревізії висновок про перевитрату водієм ОСОБА_1 бензину у загальній кількості 1230 л на суму 3075 грн., зроблено виключно на доповідній завідуючого гаражу (а.с. 10).      

Чи підтвердились дані викладені у доповідній документально, та чи взагалі перевірялись ці дані із шляховими листами, акт ревізії висновків не містить.

Із протоколу, який знаходиться на аркуші справи 33 вбачається, що виїмка всіх шляхових листів проведена 14 жовтня 2004 року, а ревізія - 16 жовтня 2004 року. Тому судова колегія приходить до висновку, що ревізія проводилась не на належному рівні.

Даних правоохоронних органів, які б підтверджували вину відповідача, суду не надано.

У зв*язку з тим, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність загальних умов, необхідних для застосування до працівника матеріальної відповідальності, судова колегія вважає, що у задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 3075 грн. необхідно відмовити.

В іншій частині рішення відповідає встановленим обставинам та вимогам закону, який регулює спірні правовідносини.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

вирішила:

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 22 червня 2006 року змінити.

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Автомобілі Росії» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди у сумі 3075 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної, сили негайно, проте може бути оскаржене протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України з моменту його проголошення