Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-1030/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Пустовіт З.П.
Суддя-доповідач: Кухар С.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого - судді: Бондаря М.С.
суддів: Кухаря С.В.
Полякова О.З.
при секретарі Волчановій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 грудня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, треті особи: ОСОБА_6, орган опіки і піклування виконавчого комітету Бердянської міської ради,
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2011 року публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулося до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що 13.02.2007 року між АКБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_6 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1116644000, згідно якого позичальнику надано кредит у формі поновлюваної кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту, що дорівнює 40000,00 доларів США, що еквівалентно 202000,00 грн., зі сплатою 12,3% річних та з кінцевим терміном повернення кредиту до 12.02.2018 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором між Банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 13.02.2007 року укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим №133, згідно з яким майнові поручителі передали в іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, розташовану в АДРЕСА_1, яка належить їм на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого управлінням житлового господарства виконкому Бердянської міської ради 13.01.2003 року, договору купівлі-продажу від 27.05.2005 року.
В порушення норм закону та умов договору позичальник свої зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконала. У зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 05.11.2010 року складає 35040,06 доларів США, що еквівалентно 277513,77 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 32121,22 дол. США, що в еквіваленті складає 254396,85 грн., суми несплачених відсотків за користування кредитом - 2531.65 дол. США, що в еквіваленті складає 20050,41 грн., пені за прострочення повернення кредиту - 271, 73 дол. США, що еквівалентно 2152,08 грн., пені за прострочення сплати відсотків - 115,46 дол. США, що еквівалентно 914,43 грн.
27.04.2010 року позичальнику ОСОБА_6 було вручено письмову вимогу Банку про погашення боргу за кредитним договором, в якій банк вимагав погасити прострочену заборгованість по тілу кредиту, відсоткам та пені, тобто строк повернення кредиту настав 29.05.2010 року. Крім цього, іпотекодавці особисто отримали вимоги від 23.04.2010 року. На підставі ст..ст.526, 589, 590, 610-612, 1048-1050 ЦК, ст..ст.3, 12, 39, 40 ЗУ «Про іпотеку»позивач в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором просить звернути стягнення на нерухоме майно за іпотечним договором.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 грудня 2011 року відмовлено в задоволенні позову.
Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ПАТ «УкрСиббанк». В своїй апеляційній скарзі апелянт посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13.02.2007 року між АКБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_6 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1116644000, згідно якого позичальнику надано кредит у формі поновлюваної кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту, що дорівнює 40000,00 доларів США, що еквівалентно 202000,00 грн., зі сплатою 12,3% річних та з кінцевим терміном повернення кредиту до 12.02.2018 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором між Банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 13.02.2007 року укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим №133, згідно з яким майнові поручителі передали в іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, розташовану в АДРЕСА_1, яка належить їм на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого управлінням житлового господарства виконкому Бердянської міської ради 13.01.2003 року, договору купівлі-продажу від 27.05.2005 року.
В порушення норм закону та умов договору позичальник свої зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконала. У зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 05.11.2010 року складає 35040,06 доларів США, що еквівалентно 277513,77 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 32121,22 дол. США, що в еквіваленті складає 254396,85 грн., суми несплачених відсотків за користування кредитом - 2531.65 дол. США, що в еквіваленті складає 20050,41 грн., пені за прострочення повернення кредиту - 271, 73 дол. США, що еквівалентно 2152,08 грн., пені за прострочення сплати відсотків - 115,46 дол. США, що еквівалентно 914,43 грн.
27.04.2010 року позичальнику ОСОБА_6 було вручено письмову вимогу Банку про погашення боргу за кредитним договором, в якій банк вимагав погасити прострочену заборгованість по тілу кредиту, відсоткам та пені. Крім цього, іпотекодавці особисто отримали вимоги від 23.04.2010 року.
Відмовляючи у задоволенні вимог суд першої інстанції в своєму рішення послався на неспівмірність боргу за договором із вартістю заставленого майна, на проживання у заставленому майні неповнолітньої дитини, та наявність ухвали господарського суду що приведе до подвійного стягнення.
Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам рішення суду першої інстанції у цій справі не відповідає.
В рішенні суду не надана оцінка доводів позивача про те, що в порушення умов кредитного договору боржник зобов’язання не виконав, в зв’язку з цим станом на 05.11.2010 року у нього утворилася заборгованість в сумі 35040,06 доларів США, що еквівалентно 277513,77 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 32121,22 дол. США, що в еквіваленті складає 254396,85 грн., суми несплачених відсотків за користування кредитом - 2531.65 дол. США, що в еквіваленті складає 20050,41 грн., пені за прострочення повернення кредиту - 271, 73 дол. США, що еквівалентно 2152,08 грн., пені за прострочення сплати відсотків - 115,46 дол. США, що еквівалентно 914,43 грн.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Розрахунок заборгованості підтверджений позивачем належним чином, відповідно до умов кредитного договору та статті 64 ЦПК України, який не спростований відповідачем. Альтернативного розрахунку або квитанцій, які не враховані банком при проведені розрахунку заборгованості, відповідач суду не надав.
Суд першої інстанції оцінюючи співмірність посилався лише на прострочену заборгованість і помилково не врахував про право банку при порушенні умов договору щодо чергових платежів вимагати повернення всієї суми заборгованості яка, як вказано, складає 277513,77 грн. і фактично є майже такою ж як і вартість предмета іпотеки визначеною сторонами в розмірі 292660 грн. в п. 1.1 договору іпотеки (а.с. 31).
Посилаючись у рішенні на проживанні в будинку, що є предметом іпотеки, малолітньої дитини суд не врахував, що згідно наданих доказів на час укладення договору іпотеки малолітня дитина там не проживала (а.с. 182), у її власності будинок не знаходиться. А тому факт проживання дитини на час розгляду спору в суді не може бути підставою для відмови в позові.
Посилання суду, як на одну із підстав для відмови в позові, на ухвалу господарського суду Запорізької області від 1 квітня 2011 року про визнання кредиторських вимог ПАТ «УкрСиббанк»до банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 є необґрунтованим. Оскільки вказані договори –як кредитний так і договір іпотеки укладались з ОСОБА_4 як фізичною особою, і його борги що виникли в результаті підприємницької діяльності не мають відношення до даного спору. Тим більше, що відсутні докази, щодо задоволення вимог банку за вказаною ухвалою господарського суду, а тому лише наявність невиконаної вказаної ухвали не перешкоджає в задоволенні вимог банку в цивільній справі, оскільки банк має право вимоги до моменту повного виконання умов договору щодо погашення всієї заборгованості.
Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до положень ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ч.2 ст.1054, ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Ст. 12 ЗУ "Про іпотеку" передбачено правові наслідки порушення обов'язків іпотекодавця, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ч. 1 ст. 38 цього Закону, яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.
Статтею 589 ЦК України та ст. 20 Закону України від 2 жовтня 1992 року "Про заставу" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Згідно до статті статі 204 ЦК України, яка передбачає презумпцію правомірності правочину, правочин є дійсним якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Кредитний договір та іпотечний договір судом недійсним не визнавався.
За п. 2.1.1, 2.1.2 іпотечного договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку неналежного виконання боржником своїх зобов’язань за кредитним договором. (а.с. 33).
Як вбачається із матеріалів справи протягом розгляду справи ОСОБА_6, маючи заборгованість по кредитному договору, не сплачувала її, більш того, після направлення йому вимог іпотекодержателя щодо заборгованості та необхідності сплати боргу, з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки, заходів до погашення боргу не здійснила.
Однак, суд першої інстанції на викладене належної уваги не звернув, не врахував змісту всіх частин ст. 35 Закону "Про іпотеку" у сукупності, у порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК України не дав належної оцінки умовам кредитного та іпотечного договорів, не встановив дійсні права й обов’язки сторін, які випливають з кредитного й іпотечного договорів.
Посилання ж суду на те, що обсяг прав іпотекодержателя не змінився відмовою у позові, суперечить ст.ст. 55, 124 Конституції України та не враховує положення ст.ст. 589, 590 ЦК України, зокрема, про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду, ст. 33 Закону "Про іпотеку" та самі умови договору.
Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.
Враховуючи досліджені судом обставини справи та зібрані по ній докази, колегія суддів вважає, що достатніх правових підстав для відмови у задоволенні позову щодо звернення стягнення на предмет іпотеки суд першої інстанції не мав, а тому ухвалене по справі рішення підлягає скасуванню, з ухваленням рішення про задоволення позовних вимог.
Крім того відповідно до ст. 88 ЦПК України, пропорційно задоволеним вимогам, підлягають стягненню судові втрат з кожного відповідача по 1069,19 грн.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»задовольнити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 грудня 2011 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»задовольнити.
В рахунок погашення заборгованості станом на 5.11.2010 року за кредитним договором укладеним 13.02.2007 року між АКБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_6 в розмірі 277513,77 грн. звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 із застосуванням процедури продажу, передбаченої ст. 38 Закону України "Про іпотеку" за початковою ціною предмета іпотеки, визначеною за згодою між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк»і ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, або за відсутності згоди на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» понесені судові витрати в сумі 1069,19 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» понесені судові витрати в сумі 1069,19 грн.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» понесені судові витрати в сумі 1069,19 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: